Вирішення екологічних проблем на різних територіальних рівнях і стадіях містобудівного проєктування

 Шилова Тетяна Олександрівна

доцент кафедри міського будівництва

Київський національний університет будівництва і архітектури

 Вирішення екологічних проблем на різних територіальних рівнях і стадіях містобудівного проєктування

Людство в процесі своєї життєдіяльності все більше втручається в природне середовище, змінюючи його, зокрема, під час містобудівної діяльності. Ці зміни здебільшого носять необоротний характер, і за життя декількох поколінь людей природні складові не відновляться, навіть, якщо люди залишать території населених місць та припинять господарювання на них. Для того, щоби ці зміни відбувалися поступово, не набували характер катастроф, необхідно ретельно досліджувати та чітко визначати межі допустимого впливу урбанізації на довкілля для всіх компонентів та чинників природного середовища, на різних територіальних рівнях, в різних містобудівних документах. І тут постає головне завдання – підтримування рівноваги в середині людства та між ним і зовнішнім світом, його середовищем.

Це завдання може і має бути вирішене як у глобальному масштабі, так і на усіх територіальних рівнях. Кожен рівень його вирішення має свої особливості, характеризується певним набором обмежень, можливостей і методів для досягнення поставленої мети. Вочевидь, що досягнення цієї стратегічної мети в глобальному масштабі неможливе без досягнення її на макротериторіальному рівні (континенти, значні країни, окремі регіони найзначніших держав), що, в свою чергу, спонукає прагнути досягнення її на рівні більшості мезотериторіальних одиниць, які входять в макрорегіон (регіон, найзначніші агломерації). В особливо сприятливих умовах це можуть бути і мікротериторіальні одиниці (локальні системи розселення – агломерація, місто, населений пункт).

Для підтримування екологічної рівноваги необхідна ціла низка умов зі збереження основних характеристик природного середовища (ступінь геохімічної активності ландшафтів, рівні їхньої фізичної стійкості, баланс біомаси тощо), можливості реалізації яких залежать від територіального рівня.

На глобальному і макротериторіальному рівні всі умови, що забезпечують екологічну рівновагу, можуть і повинні бути виконані.

На мікротериторіальному рівні можна виконати лише частину умов екологічної рівноваги, якщо місто розглядати як локальну систему розселення («точкове» місто), яка не має достатніх можливостей для саморегуляції. Тому при екологічному підході до міста воно повинно розглядатися в системі розселення і єдності з іншими, територіально зближеними з ним поселеннями і досить великим районом.

Отже, мезотериторіальний рівень, рівень районного планування – та реальна первинна територіальна основа, на якій можна забезпечити екологічну рівновагу.

Вирішення екологічних проблем урбанізації потребує достатньо чіткої постановки цілей і вибору засобів їхнього досягнення на кожному територіальному рівні. Питання охорони і поліпшення оточуючого середовища мають розглядатися послідовно на всіх рівнях містобудівної діяльності (від Генеральної схеми розселення на території країни і регіональних схем розселення до проєктів забудови міст і житлових комплексів), утворюючи єдину систему. Кожен рівень проєктування характеризується специфікою екологічних задач, різною значущістю факторів і явищ, виникненням нових факторів, що мають принципове значення виключно на даному рівні. На кожному з цих рівнів розробляються певні містобудівні документи, що обов’язково мають містити в своєму складі розділ

«Охорона навколишнього середовища» [1,2,3,4]. В цьому розділі на відповідному територіальному рівні необхідно спрогнозувати наслідки втручання об’єкта проєктування в навколишнє середовище та розробити заходи щодо послаблення його негативного впливу.

Серед містобудівних документів з екологічними програмами особливе місце посідає суто природничий документ – Територіальна комплексна схема охорони природи (ТерКСОП). Специфіка цього документу полягає в тому, що це – передпроєктний, передплановий документ, в якому пропозиції щодо поліпшення стану довкілля даються на рівні тенденцій без докладної розробки спеціальних техніко-технологічних заходів. До того ж ТерКСОП розробляється на всіх територіальних рівнях.

З аналізу екологічних програм видно, що на певних територіальних рівнях розглядаються фактори відповідного масштабу та з різним ступенем деталізації. Так, на макро- та мезорівні оцінюються чинники глобального масштабу узагальнено: клімат; природні умови території; наявність корисних копалин; порушення земель; стан геологічного середовища; наявність ділянок з несприятливими природними процесами, територій, що підлягають охороні; стан повітряного басейну; поверхневі та підземні води, ґрунтово-рослинний покрив; тваринний світ; санітарно-епідеміологічні умови тощо. На мікротериторіальному та локальному рівнях відбувається конкретизація рішень містобудівних документів вищого рівня та враховуються місцеві особливості (наприклад, специфіка міста, наявність золо-, шлаковідвалів,териконів, зон санітарної охорони; природних і ландшафтних комплексів; пам’яток історії, культури, монументального мистецтва). На таких рівнях є можливість детально оцінити поширення по території локальних чинників – забруднення повітряного басейну в приземного шарі атмосфери, шуму, вібрацій, електромагнітного випромінювання; несприятливих природних процесів – зсувів, затопленості території тощо. Тут виконується мікрокліматична оцінка території в умовах забудови – інсоляційний, аераційний, тепловий режими, теплотехнічні властивості покриттів. На основі такої докладної оцінки необхідно розробляти чіткі рекомендації щодо зменшення негативного впливу антропогенних чинників на довкілля, щодо інженерного обладнання та благоустрою окремих територій аж до породного складу зелених насаджень та розміщення малих архітектурних форм і устаткування ділянок різного призначення.

Таким чином, кожна з екологічних програм у складі містобудівних документів на певних територіальних рівнях має свої можливості щодо оцінки стану навколишнього середовища та розробки заходів для послаблення негативного впливу антропогенних чинників. Але всі вони мають єдину стратегічну мету: забезпечення найсприятливіших умов життя, праці та відпочинку населення при одночасному збереженні й відновленні природно- ресурсного потенціалу територій.

Список використаних джерел:

3. ДБН А.2.2 – 1-95. Склад і зміст матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд. Основні положення проектування. – К.: Держкоммістобудування України, Мінекобезпеки, 1996. – 13 с. – Чинний з 07.95.
4. ДБН Б 2-12:2019. Планування та забудова територій. К.: Мінрегіон України, 2019, 177 с . (чинні з 1.10.2019).
5. Чистякова С. Б. Охрана окружающей среды: учеб. для вузов по специальности «Архитектура»/ C.Б. Чистякова – М.: Стройиздат, 1988. – 272с.
6. Кучерявий В.П. Урбоекологія/ В.П. Кучерявий. – Львів: Світ, –

440 с.