Використання рекламно-інформаційні технологій у соціальній роботі

Нікітіна Віра Вікторівна
доцент кафедри загальноосвітньої підготовки Луганський національний аграрний університет СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ. МЕДІА (Реклама)

Використання рекламно-інформаційні технологій у соціальній роботі
У сучасному суспільстві важливими засобами соціальної комунікації стали рекламні та новітні інформаційні технології. Ними послуговуються навіть представники професій типу «Людина – людина», де переважають моделі безпосереднього міжособистісного спілкування спеціалістів зі споживачами їхніх послуг. Такі технології, у тому числі в їхньому поєднанні, у своїй діяльності використовують і фахівці у галузі соціальної роботи. Розгляд змістовних аспектів застосування рекламно-інформаційних технологій у соціальній роботі є метою даної роботи.
Під рекламно-інформаційними технологіями ми розуміємо процеси алгоритмізованого використання обраних суб’єктом рекламування засобів, методів і прийомів, що спрямовані на підвищення обізнаності людей щодо певного товару, послуги тощо та їхнього просування шляхом задіяння у той чи інший спосіб комп’ютерної техніки. Рекламно-інформаційні технології є засобом комунікації між особами, що можуть задовольнити потреби людей у товарах, послугах, суспільно схвальному способі життя, ідейному підґрунті свідомості, та тих, хто їх потребує. При цьому слід мати на увазі, що свої потреби людина не завжди усвідомлює, на змістовне наповнення людських потреб можна впливати.
Основне призначення рекламно-інформаційних технологій у соціальній роботі [докладніше про зміст поняття «рекламно-інформаційні технології у соціальній роботі» див.: 1] полягає у налагодженні та підвищенні ефективності комунікативних зв’язків суб’єктів соціальної роботи з потенційними і реальними клієнтами, їхнім ближнім оточенням, з громадою, в якій вони перебувають, з благодійниками, а також між самими суб’єктами соціальної роботи. У практиці соціальної роботи застосовується соціальна реклама, мета якої – формування в її споживачів соціально схвальної конструктивної поведінки. Оскільки помічниками у збереженні конструктивної поведінки особами, що потрапили у складну життєву ситуацію, можуть стати фахівці соціальних служб, то до соціального рекламування можна віднести і рекламування соціальних послуг, які надаються державними і комунальними соціальними службами, представниками громадських об’єднань соціального спрямування. Складнішою є ситуація з приватними суб’єктами надання соціальних послуг (в Україні це переважно реабілітаційні центри для осіб з хімічною залежністю та пансіонати по догляду за людьми похилого віку). В умовах відсутності державного замовлення на надання такими суб’єктами соціальних послуг вони вимушені організовувати рекламні кампанії комерційного характеру.
Соціальна реклама відіграє роль важливого засобу популяризації загальнолюдських цінностей і формування суспільно корисних моделей поведінки. За умов її застосування в індивідуальній соціальній роботі вона може стати методом активізації діяльності клієнтів щодо виходу зі складної життєвої ситуації та убезпечення людини від неконструктивних дій у несприятливих обставинах. Соціальна реклама може наочно продемонструвати правильні й неправильні зразки поведінки, зокрема, під час розгортання сімейного конфлікту, особливо якщо одна зі сторін вдається до насильницьких дій, ведення домогосподарства в умовах обмежених матеріально-фінансових ресурсів. Маючи досить великий вплив на молодь і створюючи негативний образ соціальних проблем – алкоголізму, наркоманії, проституції тощо, реклама має потенційну спроможність охоронити молодих людей від залучення до девіантного середовища.
Важливе значення має соціальна реклама під час первинної соціалізації людини, пов’язаної із засвоєнням загальноприйнятих норм і цінностей, оскільки в ній постійно повторюється оригінальне повідомлення на мові повчань морального характеру. У процесі вторинної соціалізації соціальне рекламування здатне спонукати людину до здійснення соціально схвальних і корисних для суспільства дій (наприклад, як то ми бачимо в сучасній Україні, мотивувати до благодійництва і волонтерства).
Якщо узагальнити зміст рекламно-інформаційної діяльності фахівців соціальних служб і громадських об’єднань соціального спрямування, то можна визначити предметне поле інформування населення з рекламними цілями у соціальній роботі. До його складу входять такі змістові елементи [1, с.41]:
– соціальні проблеми, які потребують об’єднання зусиль керівників держави, громадських активістів і пересічних громадян задля їхнього вирішення (профілактика соціального сирітства, боротьба з торгівлею людьми, соціальна інтеграція осіб з інвалідністю, інтеграція до приймаючих громад внутрішньо переміщених осіб тощо); – суспільно схвальні моделі людської поведінки, які забезпечують соціально прийнятний спосіб життя (наприклад, здоровий спосіб життя, соціально активний спосіб життєдіяльності) і бажані для суспільства види міжособистісних стосунків (безконфліктні стосунки, стосунки, що базуються на взаємоповазі, та ін.); – соціальні послуги різного виду, які надаються фахівцями соціальних служб та установ, представниками громадських об’єднань;
– суспільно корисні дії соціального спрямування, що мають одиничний, кількаразовий або систематичний характер (щодо усиновлення, стосовно фінансової або іншої допомоги нужденним тощо).
Слід підкреслити, що рекламуватися можуть і не бажані для суспільства дії, але у такий спосіб, щоб відвернути від них споживачів рекламного продукту, особливо підлітків і молодь. Подібна реклама має профілактичний характер, вона фактично слугує підкріпленням рекламування соціально схвальної поведінки, але у разі психологічних прорахунків існує загроза зворотного ефекту рекламного впливу.
Ефективним каналом соціального рекламування є комп’ютерна реклама, у тому числі Інтернет-реклама, адже вона є оперативною, гнучкою, поєднує сконцентрованість на цільовій аудиторії з масовим охопленням населенням, базується на інтерактивності. У соціальній роботі комп’ютерну рекламу на носіях, що переміщуються, можна використати для переносу інформації – презентації соціальної служби або відеороликів, що самостійно створені фахівцями або скачані з Інтернету, – і донесення її до масової аудиторії (учнів і педагогів навчальних закладів, працівників медичних закладів, представників пенітенціарної системи, відвідувачів бібліотек), де соціальний працівник проводить бесіду чи читає лекцію з метою залучення нових клієнтів соціальних служб, зміни поведінкових моделей певних категорій клієнтів, проведення профілактичної роботи щодо девіантної поведінки.
В окремих випадках для просування соціально значущих ідей соціальні працівники використовують такий вид Інтернет-реклами, як вірусна реклама, що подається у вигляді відеороликів чи flash-додатку і розповсюджується через соціальні Інтернет-мережі. Її перевагою є те, що вона сприймається значною кількістю людей не як реклама, і це знижує рівень ворожості до неї. Однак нестандартне подання рекламного повідомлення несе певний ризик непередбачуваності щодо результату впливу.
Соціальні служби створюють і власні сайти або веб-сторінки. На цих веб- ресурсах розміщується не лише довідкова інформація про службу / організацію, але й анонси заходів, які можуть зацікавити реальних і потенційних клієнтів, звіти (фотозвіти) про проведені заходи, соціальні історії (наприклад, такі історії є на сайті Харківського обласного центру соціальних служб). Позитивним може бути відеозвернення керівників служби, в яких стисло характеризується спрямованість її діяльності, змістовний аналіз послуг, які надаються, умови отримання цих послуг.
Також на сайтах відповідних соціальних служб, громадських організацій розміщують контекстну рекламу (тобто таку, що відповідає змісту сайту). Контекстна реклама прив’язана безпосередньо до пошукових систем і певних слів, які обрав замовник. Із переваг контекстної реклами слід зазначити залучення тільки зацікавлених у соціальних послугах відвідувачів, швидке їхнє перетворення на отримувачів цих послуг, постійний приплив нових відвідувачів на сайт, гнучкість управління оголошеннями. До недоліків контекстної реклами можна віднести нерегулярний попит (сезонність послуг, наприклад з оформлення субсидій, або неоднаковий попит в пошукових системах у різний час), висока вартість конкурентних запитів (така реклама навіть може виявитися нерентабельною).
Труднощі соціального рекламування у соціальній роботі пов’язані з фінансуванням і недостатніми знаннями соціальних працівників стосовно створення й розповсюдження реклами. Рекламні матеріали, як правило, виготовляються частково за кошти соціальних служб і частково за власні кошти соціальних працівників, незважаючи на їхню невеличку зарплатню. Зазвичай у соціальних службах використовують буклети, які самостійно створюються фахівцями і друкуються на принтері. Виключенням є центри Державної служби зайнятості, де фінансується виготовлення яскравих буклетів, і деякі громадські об’єднання, які отримують грантові кошти від закордонних партнерів.
Таким чином, рекламно-інформаційна діяльність фахівців у галузі соціальної роботи спрямована на привертання уваги людей, що опинилися у складній життєвій ситуації або можуть в ній опинитися, до функціонування соціальних служб і громадських об’єднань соціального спрямування, переліку і змісту соціальних послуг, які вони надають, до важливості конструктивної поведінки загалом і позитивних моделей розв’язання соціальних проблем.
Список використаних джерел:
1.Нікітіна В.В. Рекламно-інформаційні технології в соціальній роботі: до визначення поняття// Суспільні науки: історія, сучасність, майбутнє: зб. тез наук. робіт учасників міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 6 –7 травня 2016 р.). К., 2016. С. 38–42.