Вдосконалення законодавства у сфері захисту прав дитини

Перевертайло Євгенія
(Кременчук, Україна)
ПРАВО
(Цивільне право)
ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ ДИТИНИ
Права людини, як і права дитини, не стоять на місці, вони розвиваються разом з розвитком суспільства. Виховання дитини, турбота про його здоров’я і благополуччя – це трудомісткий процес, який вимагає від батьків та суспільства багато сил і терпіння. Як показує практика, навіть у благополучних сім’ях, де батьки відчувають щиру любов і прихильність до своїх дітей, в виховному процесі можуть використовуватися такі форми впливу на дитину, як тілесні покарання, залякування, позбавлення дитини спілкування або прогулянки, а це і є форми жорстокого поводження з дітьми, одна з найбільш глобальних проблем в області захисту прав дітей.
Також під жорстоким ставленням розуміється образа, неуважне та недбале поводження, експлуатація, сексуальні зазіхання на дитину. Серйозним злочином вважається домашнє насильство. Співробітники навчальних закладів, медичних установ та свідомі громадяни зобов’язані повідомляти в соціальні служби про можливі випадки жорстокого поводження з дітьми. Навіть якщо є найменша підозра на випадок домашнього насильства, громадянин зобов’язаний повідомити про свої підозри в соціальну службу. Крім того, існує розвинена мережа некомерційних громадських організацій, які займаються проблемами дітей, в тому числі і відстеженням подібних випадків. Тому величезне значення має система захисту прав дитини, яка дозволяє відслідковувати і контролювати такі варіанти порушення.
Міжнародно-правовий захист прав дітей – це система міжнародних органів та процедур, які здійснюють захист дітей шляхом розробки міжнародних стандартів у галузі прав дитини і створення спеціальних механізмів контролю за дотриманням цих прав з боку держав і міжнародних організацій.
Права дітей закріплені у великій кількості міжнародних документах – Декларація прав дитини і Конвенція про права дитини, прийняті Генеральною Асамблеєю ООН. Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім’ї [1].
Сьогодні питання про права дитини стає все більш і більш актуальним. В даний час ускладнилося становище дітей. У всьому світі діти живуть в особливо важких умовах. Незаконна торгівля, контрабандне провезення, викрадення, економічна і сексуальна експлуатація, а також проблеми в галузі біоетики та зловживання, експлуатація та комерційне використання їх здоров’я є повсякденною реальністю, що оточує дітей у всіх регіонах світу. У всьому світі мільйони дітей зайняті працею, яка перешкоджає їх розвитку, а також позбавляє їх коштів для існування в майбутньому; багато з них залучені до найгірших форм дитячої праці, які завдають незворотний фізичний або психологічний шкоди, або загрожують їх життю.
У національному законодавстві країн – учасниць Конвенції містяться конкретні норми, що закріплюють права неповнолітніх і сприяють їх реалізації. Для реалізації права на освіту і відпочинок побудовано й оснащено обладнанням школи і дитячі майданчики, стадіони та інші установи культури, видано тиражі підручників. Також, для нормальної життя, дитина забезпечується послугами охорони здоров’я. Необхідні нові підходи до реалізації права дитини на повноцінне фізичне виховання, оздоровлення та заняття спортом, що забезпечують збільшення можливостей отримання спортивно-оздоровчих послуг за місцем навчання і проживання, стимулювання праці вчителів фізичної культури, тренерів-викладачів, а в кінцевому рахунку – поліпшення показників здоров’я дитячого населення.
Сьогодні можна виділити такі основні напрямки розвитку прав дитини:
 норми спрямовані на захист дітей проти сексуальної експлуатації;
 норми, спрямовані на охорону праці дітей;
 норми, спрямовані на захист прав дитини в області біоетики.
Висновок, таким чином практика показує, як важливо навчити дитину використовувати правові правила в реальному житті, допомогти подолати труднощі і не здійснювати правопорушень. Майбутнє кожної нації і людства вцілому потенційно залежить від підростаючого покоління, тому забезпечення прав дітей та їх правовий захист, безумовно, є складовою частиною міжнародного права в галузі прав людини.
Література:
1. Конвенція про права дитини (20 листопада 1989 року) редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року) Конвенцію ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text
Науковий керівник: Хиль Людмила Петрівна