Удосконалення системи технічного обслуговування і ремонту машин

Рязанцев Роман
(Бар, Україна)
ТЕХНІЧНІ НАУКИ
(Машинознавство)
УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ І РЕМОНТУ МАШИН
Будь-яка машина, незалежно від виробника, в процесі експлуатації змінює свій первісний технічний стан, внаслідок чого погіршуються її техніко-експлуатаційні якості, знижується працездатність. Підтримка машин в справному (працездатному) стані вимагає своєчасного проведення заходів які забезпечують підтримання та відновлення, а також утримання регламентованих техніко – економічних показників машини у встановлених межах.
Комплекс таких заходів передбачає система технічного обслуговування і ремонту (ТО і Р) машин 1. Вона є одним з найважливіших факторів підвищення рівня технічної експлуатації. Всі існуючі системи технічного обслуговування і ремонту машин є інтеграцію взаємопов’язаних підсистем, об’єднаних єдиною метою. Узгоджена робота таких підсистем є сутність організації і управління роботою системи в цілому.
Існуюча практика забезпечення працездатності машин показує, що найбільш відомими є дві системи їх ТО і Р: планово-попереджувальна і за технічним станом. Планово-попереджувальна система становила основу Положень про ТО і Р машин, що діяли ще в ХХ столітті. Але така система ТО і Р поступово втрачає своє централізоване управління, загальну фінансову структуру і структуру постачання.
Інша система, за технічним станом, являє основу зарубіжної практики проведення ТО і Р машин. Провівши порівняльний аналіз цих двох систем, можна зробити висновок, що мета зарубіжної системи технічного обслуговування і ремонту машин така ж, як і вітчизняної системи – це управління технічним станом машин протягом усього терміну їх експлуатації.
Досягнення цієї мети значною мірою пов’язано з необхідністю вдосконалення діючої системи ТО і Р, яка на сьогодні не виключає можливість появи відмов машин у міжпрофілактичний період, що приводить до невиправданих витрат на обслуговування; а також з ефективним її управлінням, котре повинно базуватися на чіткому контролі процесів зміни стану машин.
Найдосконалішою системою ТО і Р машин потрібно вважати таку, яка найповніше забезпечує зв’язок процесів зміни технічного стану машин (тобто процесів зміни діагностичних параметрів) і процесів відновлення 2.
Однак засоби досягнення цієї мети відрізняються між собою. Підвищення ефективності вітчизняної системи ТО і ремонту може бути досягнута технічними, організаційними засобами і способами. Так, контроль процесів зміни діагностичних параметрів машин не можливий без широкого впровадження діагностичного обладнання, як стаціонарних діагностичних стендів, що використовуються на спеціалізованих постах діагностування, так і бортових засобів самодіагностики машин, які почали широко впроваджуватися в їх різноманітних сучасних конструкціях 3.
Отже наразі важливою задачею є дослідження інтенсивності проходження змін у системі ТО і Р з урахуванням якісного складу парку машин, подальшим удосконаленням їх конструкцій, збільшенням надійності їх вузлів та агрегатів, широкого впровадження бортової комп’ютерної діагностики, яка дає можливість швидко та точно визначати і контролювати процеси зміни їх технічного стану, а це в свою чергу дозволить призначати конкретну (оптимальну) періодичність та зміст технічних впливів.
Встановлення оптимальних режимів технічних впливів є складовою частиною проблеми надійності та потребує для вирішення та розвитку статистичних і теоретично – ймовірнісних засобів досліджень 4.
Досягнення поставленої мети вимагає вирішення наступних задач:
– дослідження еволюції системи ТО і Р машин за період її існування;
– дослідження процесів розвитку і функціонування систем ТО і Р машин у провідних країнах світу;
– аналіз вимог до системи ТО і Р машин на даному етапі та спрогнозувати їх формування в майбутньому;
– дослідження процесу надання послуг з ТО і Р сучасним машинам з врахуванням їх конструкції та використання сучасних засобів діагностування, зокрема бортової комп’ютерної діагностики їх технічного стану;
– створення математичної моделі зв’язку рівня надійності машин, удосконалення їх конструкції і наявності вмонтованих засобів комп’ютерної самодіагностики з характеристиками потреб в послугах з ТО і Р;
– визначення раціональної структури сервісу та пріоритетні напрямки його розвитку, шляхом оцінки існуючих та прогнозованих показників якісних та кількісних потреб в послугах з ТО і Р парку машин.
Література:
1. Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту: затверджено Міністерством транспорту України 30.03.98. Державний департамент автомобільного транспорту. – К.; Міністерство транспорту України. 1998 – 17 с.
2. Кузнєцов Е.С. Управление техническими системами. Учебное пособие. – М.: МАДИ (ГТУ), 2003. – 247 с.
3. Сметана С. О., та ін. Вплив особливостей конструкції сучасних автомобілів на систему технічного обслуговування. Вісник СНУ ім. Володимира Даля – 2010 – № 6 (148) – 222-225с.
4. Маньшин Г.Г. Управление режимами профилактик сложных систем. Мн., «Наука и техника», 1976, 256 с.