FOLLOW US ON SOCIAL

Posted On

03
Квітень
2021

Туристичний збір. зарубіжний досвід та українські реалії

Українець Наталя

(Вінниця, Україна)

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ

(Фінансові відносини)

ТУРИСТИЧНИЙ ЗБІР. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ

З 01.01.2019 року в Україні набули чинності зміни до Податкового кодексу, згідно з якими було введено нові розміри та правила сплати туристичного збору. Якщо раніше туристичний збір повністю залежав від вартості номера й коливався приблизно від 0,5 до 1%, то тепер його прив’язали до мінімальної заробітної плати. Тобто, туристичний збір був непомітний як для заможних туристів, які зупинялися в елітних готелях, так і для тих, хто обирав економ-варіант.

І це відповідало здоровому глузду, адже загальновідомо, що основну користь для економіки та бюджету турист створює не прямими податками, а коли витрачає гроші в сфері обслуговування, що створює нові робочі місця і суттєво збільшує надходження інших податків: ПДВ, ПДФО, акцизу з продажу алкогольних виробів тощо.[1]

Проте з 2019 року ситуація змінилась. Відповідно до ст.268 Податкового кодексу “Ставка збору встановлюється…, у розмірі до 0,5 відсотка – для внутрішнього туризму та до 5 відсотків – для в’їзного туризму від розміру мінімальної заробітної плати”. Тобто, на разі турист-українець буде сплачувати 30 грн. За добу проживання, а турист-іноземець – 300 грн (близько 9 євро) за добу, а враховуючи, що переважна більшість туристів подорожує парою, то вважайте, що за одну добу туристичний збір з такої пора складатиме 600 грн (близько 18 євро) лише за 1 добу.

При цьому великий дисбаланс на ринку створює і той факт, що ставка діє для будь-яких готелів та/чи хостелів. Фактично для іноземного туриста, який вирішив відкрити для себе Україну, ціна може збільшитись на 50-80%. І коли студент-поляк побачить, що ціна в Україні за ліжко-місце вище ніж, скажімо в сусідній Німеччині – він двічі подумає, чи їхати в Україну взагалі.[2]

До речі, в Амстердамі з 01 січня 2021 року туристичний збір збільшено, і в середньому туристу за одну добу потрібно заплатити близько 12 євро, але цим кроком влада міста хоче розвантажити центр від натовпів туристів. Натомість у Берліні туристичний податок становить 5 % зупинитися в найдорожчому готелі, де були Барак Обама, Анджеліна Джолі та Майкл Джексон, коштуватиме близько 250 євро на добу, а податок буде 11 євро. У Відні такий податок дорівнює 2,8% вартості номера,  у Зальцбурзі (Австрія) — 1,1 євро, у Гамбурзі — 0,5%, у Барселоні — 0,65—2,25 євро. [3]

Як бачимо, за кордоном такий збір встановлено не від розмірів мінімальної заробітної плати, що діє на певний час у тій чи тій країні, а від категорії готелів, специфіки різних територій тощо. Варто зазначити, що ніде у світі туристичний збір не перевищує 15% вартості номера.

Враховуючи все вищесказане, моєю пропозицією є повернення до практики сплати туристичного збору від вартості проживання туристів, як це відбувалося раніше і відбувається у більшості країн.

Метою пропозиції щодо реформування туристичного збору в Україні є підвищення туристичної привабливості і розвитку туристичної інфраструктури, в тому числі економ-туризму. Враховуючи досвід зарубіжних країн, основними завданнями щодо реформування туристичного збору є:

1) турзбір має обчислюватись від вартості номера (для будь-якого туристу) за весь період проживання  і не авансованими внесками, що неможливо на практиці, а після надання послуги;[1]

2) ставки 0,5–5% від вартості номера, що збільшить надходження місцевих бюджетів без знищення галузі;

3) цільовий характер турзбору (гроші спрямовуються на поліпшення туристичного сервісу, промоцію тощо).

Отже, підведемо підсумок. Зазначені нововведення 2019 року у поєднанні з воєнним станом, ситуацією із карантинними обмеженнями, збільшенням вартості української візи на 20% та демпінгом на виїзні тури – відштовхнуть як внутрішніх, так і зовнішніх туристів. Різні ставки для внутрішніх та в’їзних туристів призведуть до погіршення іміджу України у світі.

Успішний світовий досвід підказує, що для розвитку вітчизняної туристичної сфери необхідно, навпаки, зменшувати податкове навантаження на вартість розміщення. Тому, на мою думку, нам потрібно повернутися до практики сплати туристичного збору, як це відбувалося раніше і відбувається у більшості країн – коли туристичний збір залежить від вартості 1 доби проживання, а не від мінімальної заробітної плати. Це в свою чергу, зупинить дискримінацію іноземних туристів, які повинні щодоби сплачувати туристичний збір, що в десять разів вищий за той, що сплачують внутрішні туристи та врятує вітчизняну туристичну галузь на міжнародному ринку.

Література:

  1. Анна Романова. Туристам в Україні не раді: як депутати підвищили плату за відпочинок. Економічна правда. 2020. №1. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2019/01/21/644474/ (дата звернення: 03.03.2021)
  2. Нові ставки туристичного збору. Коментують експерти. UA:Українське радіо:веб сайт. URL: http://nrcu.gov.ua/news.html?newsID=84155 (дата звернення: 04.03.2021)
  3. Олег Громов. Податок на відпочинок – у нас не як скрізь. Урядовий кур’єр. 2019. № 4. URL: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/podatok-na-vidpochinok-u-nas-ne-yak-skriz/ (дата звернення: 03.03.2021)