Тренінг як активна форма навчання здобувачів вищої освіти

Жолобак Іветта
(Мукачево, Україна)
ОСВІТА
(Сучасні методи викладання)
ТРЕНІНГ ЯК АКТИВНА ФОРМА НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ
У закладах вищої освіти в освітньому процесі все частіше запроваджуються нові педагогічні технології, інтерактивні форми навчання, дистанційне навчання.
Одним з таких методів є тренінг.
У психолого-педагогічній літературі наведено чимало тлумачень поняття «тренінг», що дає змогу констатувати відсутність його загальноприйнятого визначення. У деяких дослідженнях тренінг розуміють як активну форму навчання, метою якої є розвиток компетентності міжособистісної та професійної поведінки в спілкуванні (Г. Коджаспірова), активну форму освітнього процесу, в якому той, хто навчається, має можливість розвивати та закріплювати необхідні знання та навички, змінити своє ставлення до власного досвіду та підходів, що застосовуються в роботі (М. Ярмолинська), форму проведення занять, спосіб спеціально організованого спілкування (Є. Рогов); як активний метод отримання людиною нової інформації, теоретичних знань з практичною перевіркою запропонованих умінь і навичок у безпечному середовищі (Н. Лук’янчук) тощо.
Термін «тренінг» (з англ. train, training) має низку значень: навчання, виховання, тренування, дресирування. Зокрема, у педагогічному словнику [2] наукова дефініція «тренінг» розглядається як форма інтерактивного навчання, метою якого є розвиток міжособистісної та професійної поведінки.
Тренінги є ефективною формою опанування знань, інструментом для оволодіння необхідними професійними навичками. Результативне проведення тренінгів – складне завдання, адже здобувачі вищої освіти повинні мати міцні знання з педагогіки, психології, різних методик навчання, щоб процес формування навичок був ефективним. Тому вважаємо, що певна частина часу перед тренінгом повинна бути присвячена саме актуалізації попередніх знань студентів.
У психолого-педагогічній літературі виокремлюють різні види тренінгів, зокрема, П. Щербань визначає «педагогічний тренінг» як форм організації діяльності у процесі індивідуалізації професійно-педагогічної підготовки, спрямованої на розвиток особистісних і професійних якостей особистості майбутнього учителя, шляхом актуалізації знань у стійкі психічні утворення: уміння, навички, якості, які реалізуються у процесі відновлювального тренування окремих дій в умовах індивідуалізації, систематичності, повторення, зростаючого навантаження та рефлексивної оцінки результату [4].
Як зазначає Л. Семерчак у своєму дослідженні, навчальний тренінг – це форма активного навчання, спрямована на оволодіння учасниками певними знаннями, технологіями, навичками та інформацією; під час навчання майбутні фахівці виконують тренінгові вправи адаптовані до певного виду діяльності під керівництвом викладача-тренера на основі спеціально підготовлених інструктивно-методичних матеріалів відповідних сучасним вимогам [3].
Як і будь-яке навчальне заняття, тренінг має певну мету: інформування та набуття учасниками тренінгу нових професійних навичок та умінь; опанування нових технологій у професійній сфері; зміна погляду на проблему; зміна погляду на процес навчання, аби зрозуміти, що він може давати наснагу та задоволення; підвищення здатності учасників до позитивного ставлення до себе та життя; пошук ефективних шляхів розв’язання поставлених проблем завдяки об’єднанню в тренінговій роботі різних спеціалістів, представників різних відомств, які впливають на розв’язання цих проблем; активізація громадськості щодо розв’язання актуальних проблем; здобуття альтернативної громадянської освіти [1].
У тренінгу широко використовуються методи, спрямовані на стимуляцію взаємодії учасників. Усі вони об’єднуються під назвою «інтерактивні техніки» і забезпечують взаємодію та власну активність учасників під час динамічного навчального процесу, серед яких: «Мозковий штурм», «Коло ідей», «Гроно», «Континуум», міні-лекція, робота в малих групах і парах, індивідуальні завдання, бесіда, рольові ігри, рухливі ігри, рефлексія (вправа «Долонька», гра «Піки та низини», вправа «Активатор 3-2-1», гра «Острови» тощо). Саме ці методи навчання допомагають створювати в процесі проведення навчального тренінгу дружню, спокійну, неофіційну атмосферу, яка сприяє продуктивній розумовій роботі та виникненню зацікавленості щодо теми, що розглядається
Використання викладачами ефективних прийомів роботи, методів, спрямованих на стимуляцію взаємодії учасників, допоможе навчити здобувачів вищої освіти дотримуватися ряду принципів групової роботи, обговорювати суперечливі питання, самостійно приймати рішення, ризикувати, взаємодіяти та вільно висловлювати свої думки.
Отже, тренінгові заняття вважаємо ефективною формою навчання здобувачів вищої освіти, оскільки вони дозволяють забезпечити взаємодію та власну їх активність під час динамічного процесу, свідомість в опануванні знань, покликані сформувати наскрізні вміння та професійні навички.
Література:
1. Коджаспирова Г. М. Словарь по педагогике/ Г. М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров. – М.: ИКЦ «МарТ», 2005. – 659 с.
2. Бевз Г. М. Основні положення щодо проведення тренінгів/ Г.М. Бевз, О.П. Главник [Еектронний ресурс]. – Режим доступу: http: // ru.osvita.ua/school/method/technol/598/.
6. Щербань II, М Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах: Навч. посіб./ П. М. Щербань. – К. : Вища шк., 2004. -. 207 с.
7. Семерчак Л. Навчальний тренінг у системі професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів в умовах педагогічного університету [Електронний ресурс]/ Л. Семерчак. – Режим доступу: http://xn–e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf%2011/doklad_11_3_2_17.pdf.
Науковий керівник: кандидат педагогічних наук,
доцент Брижак Надія Юріївна