ТЕОРІЯ ПЕРІОДИЧНОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ КРИЗ І РОЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ В ЇХ ПОДОЛАННІ

Кузьменко Валерій Павлович

кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії, Національний університет «Києво-Могилянська Академія»

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ

(Економічна теорія)

 ТЕОРІЯ ПЕРІОДИЧНОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ КРИЗ І РОЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ В ЇХ

ПОДОЛАННІ

Ще наприкінці ХІХ ст. видатним українським вченим-економістом Михайлом Туган-Барановським вперше у світі було створено теорію періодичності (циклічності) промислових криз, на основі аналізу динаміки ділових циклів після Промислової революції в Англії, що була тоді лідером розвитку світової економіки.  Вже 1894 р. вийшла в  світ перша його книга

«Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і близький вплив на народне життя» [1].

Його безпосередній учень – видатний російський економіст Микола Кондратьєв уже 1922 р. на основі аналізу соціально-економічної динаміки розвитку чотирьох найрозвинутіших країн світу майже за півтори століття

відкрив великі цикли кон’юнктури – три «довгі хвилі» – К-хвилі світової економіки тривалістю близько 60 років [2] і вказав у прогнозі, зробленому на їх основі, на закінчення третьої К-хвилі кризовими 30-ми роками ХХ ст. та їх завершення великою війною, виходячи з другої емпіричної правильності його теорії. Це підтвердилось у часи Великої депресії та Другої світової війни, що затягнулась на 6 років.

Модель Кондратьєва була чи не єдиною в світі теорією, котра дозволила майже за десятиліття передбачити Велику депресію 1930-х років і наприкінці її початок у 1939 р. Другої світової війни, що спричинилась як наслідок накопичених у кризу протиріч. Більше того, прогнозна стабільність тривалості

«К-хвиль» підтверджується й черговою Великою депресією – сучасною світовою фінансовою і соціально-економічною кризою, котра у відповідності до теорії криз Туган-Барановського почалась з фінансових криз 90-х років ХХ ст. в країнах Латинської Америки, Південно-Східної Азії та, особливо, рецесії у нових державах пострадянського простору, так званих країнах СНД. А вже у ХХІ ст. на самому її початку в стані стагнації опинились економіки США, Японії, Німеччини, Франції, Італії та інших розвинутих країн. І тільки катастрофічні події 11 вересня 2001 р. у США, підштовхнувши останні разом з іншими країнами НАТО до розв’язання війни з Афганістаном та Іраком, тобто з Ісламською цивілізацією, активізували їх військово-промисловий комплекс (ВПК), що посилив воєнно-політичну напругу в світі, але через міжгалузеві зв’язки забезпечив незначний підйом світової економіки аж до глобальної кризи 2008-2009 рр., відсунувши її прихід на 9 років.

Наслідки криз загальновідомі. В усіх країнах СНД уже на початку 90-х років почалась системна деградація їх господарств. В Україні у повній відповідності з класичним кейнсіанством – за кривою Філліпса різке зниження гіперінфляції попиту в 1993 р. (10200%) призвело до шаленого зростання безробіття та обвалу ВВП на 24% у наступному 1994 році. Незважаючи на макроекономічний підйом країни у 2000-2008 рр. із середньорічними темпами приросту ВВП в 7%, вже у 2009 р. під впливом світової фінансово-економічної кризи економіка України впала на 15%, а після 2-х років незначного зростання та 2-х років стагнації з початком війни з РФ у 2014-2021 рр. національна економіка опинилась у черговій Великій депресії, що теж супроводжується гібридною війною. Таким чином, для неї знову підтвердились закономірності, відкриті кондратьєвською моделлю.

Ще у 1911 р. видатний австро-американський економіст Йозеф Шумпетер у роботі «Теорія економічного розвитку» [3] дав оцінку динаміки економічного розвитку через інновації, що ведуть до стану динамічної нерівноваги. Прискорення еволюції економічного зростання та якісних змін досягається через впровадження у виробництво кластерів інновацій, що забезпечують просування нових технологій і видів продуктів та супроводжуються «творчою руйнацією» і періодичною заміною застарілих виробничих функцій новими. Інновації є способом подолання криз і двигуном циклічного розвитку економіки. Якщо ж говорити про одну з фундаментальних гуманітарних наук – правознавство, то вона теж має тісно пов’язану з інноваціями категорію інтелектуальної власності, без якої сьогодні практично неможливо було б підтримати та захистити підприємців, які за Шумпетером і є головними носіями інноваційних ідей.

До об’єктів права інтелектуальної власності належать:

• об’єкти авторського права і суміжних прав (твори науки, твори літератури, виконання, фонограми, відеограми, програми організацій мовлення);
• об’єкти права промислової власності (винаходи, корисні моделі, комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазначення походження товарів;
• нетрадиційні об’єкти права інтелектуальної власності (сорти рослин, породи тварин, комерційні таємниці, наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції).

Інновації вимусили в економічній теорії поряд з трьома класичними фундаментальними факторами виробництва, за Жаном-Батістом Сеєм, – працею, капіталом і землею – ввести в науковий обіг четвертий специфічний фактор виробництва – підприємницький хист. Категорія інтелектуальної власності, за своєю глибинною суттю, й стала основою правового захисту цього фактору в особах підприємців – інноваторів у системі складних право-господарських відносин у світовій економіці з визначенням й місця України в цій системі [4]. На це ще 29 років тому я звернув увагу при розгляді інноваційно-інвестиційних циклів соціально-економічного розвитку в своїй монографії [5].

Цікаво, що свою теорію інновацій Шумпетер вперше створив на терені сучасної України, в Чернівцях, куди після закінчення Віденського університету був направлений викладати політекономію в місцевому університеті. Там він у 1909-1911 рр. й написав знамениту «Теорію економічного розвитку», ідеї якої розвив у наступних своїх роботах. Але тоді Чернівці входили до складу Австро-Угорської імперії. Столицею Російської імперії був Санкт-Петербург, де народився геніальний український вчений Володимир Вернадський і викладав інший геніальний вчений Михайло Туган-Барановський, що разом створили Академію наук України в 1918 р. – 103 роки тому. І як пророче писав у піку (1947) початку холодної війни та післявоєнного розквіту Радянської імперії та

«соціалістичного табору», геніальний російській філософ Георгій Федотов у статті «Доля імперій»:

«В сучасному світі нема місця Австро-Угорщинам. Якщо світом буде правити єдина влада – єдиний шанс його спасіння – вона буде зобов’язана припинити всяке насилля одних народів над іншими. Ліквідація останньої приватної Імперії стане питанням міжнародного права та справедливості.

Для самої Росії насильне продовження імперського буття означало би втрату надії на її власну свободу. Не може держава, що існує террором на половині своєї території, забезпечити свободу для іншої» [6].

Дуже актуально звучать сьогодні ці слова російського мислителя, що емігрував із СРСР ще в середині 20-х років ХХ ст. Не менш пророче у рік сталинського Великого перелому (1929) не менш геніальний Володимир Вернадський у листі з Праги в Париж до сина Георгія – історика євразійського напрямку, писав, що якщо коли-небудь Україна та Грузія вийдуть із СРСР, то ніколи туди вже не повернуться. Глибинний смисл цих слів нам відкрився тільки зараз, після Трояндової революції у Грузії та Помаранчевої і революції Гідності в Україні, особливо, після війни Росії проти Грузії 2008 р. та розв’язаної після Евромайдану 2013-2014 рр. гібридної війни РФ проти суверенної України, що затягнулась і протікає вже восьмий рік. І стає зрозумілим, чому Сталін у 30-ті роки ХХ ст. тотально знищив саме українську та грузинську (за кров’ю рідну йому) інтелігенцію – носія ідей національних свобод і незалежності та громадянського захисника прав населення, що несе ці ідеї сьогодні в інші пострадянські країни.

Пандемія, стрімко увійшовши до нашого життя, докорінно змінивши весь світ. Кожна країна, навіть найзабезпеченіша, повною мірою відчула на собі її негативні наслідки. З поширенням хвороби людей брав страх, який спричинив падіння світових фондових індексів. Багато людей втратили свою роботу або лишилися частини своїх доходів, через що скоротилися витрати у сфері розваг та відпочинку. Більшість країн зіткнулася зі зростанням рівня безробіття. Згідно з оцінками МВФ, світова економіка скоротилася за 2020 рік на 4,4% (темпи падіння ВВП України у 2020 р. теж на середньосвітовому рівні). Цей спад для світового господарства вважається найгіршим з часів Великої депресії, в 2009 році він був у 2 рази меншим на рівні 2,2%. В один момент країни зачинили свої кордони й економіка призупинилася, морські компанії та авіакомпанії втратили майже всі прибутки, туристична гілка також опинилася без доходів. Кажучи про позитивні наслідки – викиди шкідливих речовин в атмосферу зменшились порівняно з 2019 роком.

Згідно з прогнозом ОЕСР, виходячи з припущення про періодичні спалахи коронавірусу, а також перспективу появи широкодоступної вакцини до кінця 2021 року, в наступні два роки має відбутися поступове, але нерівномірне відновлення світової економіки. Прогнозується, що після сильного спаду в 2020 році (до -4,4 %) світовий ВВП зросте приблизно на 4¼ відсотка в 2021 році і ще на 3¾ відсотка у 2022 році. Наприкінці 2021 року світовий ВВП має опинитися на докризовому рівні, чому сприятиме сильно прискорене його відновлення в Китаї.

Список використаних джерел:

1. Туган-Барановский М.И. Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и ближайшие влияния на народную жизнь/ М.И. Туган- Барановский. – СПб.,
2. Кондратьев Н. Д. Большие циклы конъюнктуры/ Н. Д. Кондратьев// Вопросы конъюнктуры. – – Выпуск 1. – Т. I. – с. 28-79
3. Шумпетер Й.А. Теорія економічного розвитку: Дослідження прибутків, капіталу, кредиту, відсотків та економічного циклу/ Й.А. Шумпетер. – К.: ВД

«Києво-Могилянська Академія (КМА)», 2011. – 242 с.

4. Програма співробітництва між Кабінетом Міністрів України і Всесвітньою організацією інтелектуальної власності: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/999_003
5. Кузьменко В.П. Инвестиционная политика в регионе / В.П. Кузьменко.

– К: Наукова думка, 1992. – C. 221-235.

6. Федотов Г.П. Гибель империй / Г.П. Федотов // Собрание сочинений в 12 т. – Т. – М., 2004. – С. 251-252.