ТЕОРІЇ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ ФІРМИ РОНАЛЬДА КОУЗА ТА ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Рогоза Нікіта Сергійович

аспірант очного відділення Київський університет ринкових відносин

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ

(Економічна теорія)

 ТЕОРІЇ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ ФІРМИ РОНАЛЬДА КОУЗА ТА ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

У складному світі сучасної ринкової економіки основними її суб’єктами, що конкурують між собою у відстоюванні свого права на власність різних активів є фірми та корпорації, що можуть включати до себе як конгломерат підприємств, так й окремих власників акціонерного капіталу. На сьогодні поняття фірми до кінця не визначено, оскільки економісти остаточно не дійшли згоди щодо цього питання. Якщо одні з них приписують фірмі певні досконалі контрольні, інформаційні і пристосувальні властивості, інші заперечують саму ідею про те, що інтеграцію підприємців у фірму супроводжують якісь унікальні управлінські переваги. Для останніх слово «фірма» просто означає конкретну сукупність звичайних договірних відносин. Вперше на специфіку фірми звернув увагу видатний англо-американський економіст Рональд Гаррі Коуз у статті 1937 р. «Природа фірми», де він писав: «Поза фірмою виробництво скеровується рухом цін, який координується через низку обмінних трансакцій на ринках. У межах фірми цих ринкових трансакцій немає і роль складної ринкової структури з обмінними трансакціями виконує підприємець-координатор, який керує виробництвом. Зрозуміло, що це – альтернативні методи координації виробництва» [1, с. 35].

Проте цей вочевидь обмежений погляд на фірму обумовлюється неможливістю чітко провести межу, яка визначає – фірма є чи її немає. От чому

сам Р. Коуз у своїй нобелівській лекції 1991 р. вже майже 30 років тому прогнозував: «правова система справлятиме глибокий вплив на функціонування економічної системи і в деяких аспектах, можна сказати, контролюватиме її. Доцільно, щоб цими правами були наділені ті, хто найпродуктивніше може ними скористатись, причому права мають супроводжуватися стимулами, що сприяють такому користуванню, а для відкриття (і підтримування) такого розподілу прав витрати на їх передачу мають бути низькими завдяки ясності законів». Таким чином, Рональд Коуз акцентував увагу на тому, що правами власності, перш за все, повинні бути наділені ті суб’єкти ринкової економіки, які найпродуктивніше, тобто з найвищою ефективністю для суспільства можуть ними скористатися. Концепція фірми, запропонована Р. Коузом, за своєю суттю описова щодо співставлення її внутрішніх витрат з трансакційними витратами обміну на ринку, обумовленими відповідними контрактами. В той же час на сьогодні у низці найновіших досліджень рішення про вертикальну інтеграцію різних виробництв шляхом їх злиття та поглинання, за фірмою визнано набагато кращий доступ до інформації, а також більший управлінський контроль та гнучкість. При цьому виникає питання: чи всі економічні взаємовідносини лише договірні, а отже підлягають економічному обрахуванню, чи, можливо, деякі інституційні основи фірми зумовлюються її певними правами, обов’язками та повноваженнями. І якщо інституції справді мають особливі властивості, то дуже важливо знайти джерело цих відмінностей. У цьому аспекті важливо розглянути багатоплановість використання термінів «контракт» й «інституція». І економісти, і юристи часто послуговуються терміном «контракт» у широкому сенсі, що охоплює за значенням як угоду, так і трансакцію. Визначення фірми як нексусу (сплетіння) контрактів за цим багатозначним слововживанням – тавтологія. У широкому значенні вона включає до себе всі способи здійснення трансакцій, а також організації, що їх втілюють. У вужчому – «інституція» позначає більш усталену домовленість, взаємовідносини чи організацію, чиї існування або межі визначаються і керуються зовнішнім органом. Членство чи участь у такій інституції зазвичай наділяє конкретними правами і обов’язками та встановлює правила і процедури, що регламентують поведінку учасників трансакцій з урахуванням їх економічних інтересів.

В епоху глобалізації світової економіки злиття та поглинання одних підприємств іншими стали найбільш повторюваними явищами як в окремих країнах, так й у галузі міжнародного бізнесу, що особливо характерні для періодів піднесення господарств як окремих країн, так і світової економіки у цілому. Багато найкрупніших транснаціональних корпорацій (ТНК) у світі розвивалося саме шляхом злиття та поглинання різних фірм через їх вертикальну інтеграцію за технологічним ланцюгом чи у вигляді конгломератів. На ринку через двосторонні контракти відбувається й горизонтальна інтеграція виробництв аналогічної спеціалізації, шляхом їх кооперації з ціллю мінімізації сумісних витрат і цін на кінцеву продукцію, а інколи, як це було раніш в епоху первинного нагромадження капіталу у розвинутих країнах, й монополізації виробництва цієї продукції.

Далі успіх мали ідеї західних економістів, що працювали у напрямку дослідження ринку з позиції розвитку прав власності, а на їх основі й контрактного права та його впливу на створення і розвиток фірм та корпорацій шляхом їх злиття і поглинання. Саме ці процеси багато в чому і зумовили розвиток у міжнародній економіці ТНК та їх вплив на процеси світової глобалізації. Причому спочатку проблема розглядалась з позиції мікроекономічної теорії фірми та важелів, що зумовлюють її створення і подальший розвиток до межі, яка теж має під собою економічну підвалину. Рональд Коуз, якому було присуджено нобелівську премію у галузі економіки 1991 р. «за піонерні праці з проблем трансакційних витрат та прав власності», теорію трансакційних витрат вперше виклав у статті 1937 р., але використання її в практичній західній економіці прийшлось чекати майже півстоліття. У роботі

«Природа фірми» він дослідив поведінку фірми на ринку як двох фундаментальних складових «інституціональної структури економічної системи». В цій статті Р. Коуз відповів на запитання: чому виникає фірма і яка межа її зростання, пов’язана з перевищенням внутрішніх витрат фірми у порівнянні з мінімізованими ринковими трансакційними витратами. До останніх відносяться витрати, пов’язані зі збором та обробкою інформації, проведенням переговорів та прийняттям рішень, контролем та юридичним захистом виконання контрактів в умовах ринку. Р. Коуз стверджував, що виникнення нових фірм та їх інноваційний розвиток викликані необхідністю економії трансакційних витрат шляхом заміни їх функцій засобами внутрішньофірмового управління вертикально інтегрованих ієрархічних структур, функціонуючих за принципами прямих наказів-команд інноваційного характеру та обумовлюючих розвиток макро- і світової економіки.

Вкрай важливими є пріоритети інноваційної політики, теорія якої сформульована видатним австро-американським економістом Йозефом Алоїзом Шумпетером ще у 1911 р. в Чернівцях у «Теорії економічного розвитку» [2]. Він пов’язав усі її елементи з теорією фінансових та соціально-економічних циклів і криз. Й. Шумпетер стверджував, що процес розвитку господарства відбувається циклічно, коли кожен економічний бум періодично змінює депресія і навпаки. По-перше, розвиток економіки не відбувається так плавно і безперервно як поступальний природний ріст дерев, а має імпульсивно-дискретний характер. По-друге, після кризи змінюються базові умови, відбувається структурна перебудова та виникають нові умови розвитку, що не є прямим продовженням попереднього розвитку. Тут характерною є діяльність нових людей і нових підприємств. По-третє, фінансові та соціально-економічні цикли і кризи є обов’язковими елементами капіталістичної системи. Тому існує певна причина, що їх спричиняє. Й. Шумпетер зазначає, що на практиці є безліч неоднорідних криз, наслідки яких є подібними. Вони виникають внаслідок порушення пропозиції чи попиту, зміни купівельної спроможності, краху кредитної системи, коли виникає паніка. Також поширеними причинами є війни, що різко змінюють всі економічні показники у країні. Природно-кліматичні лиха, наприклад, неврожаї, теж спричиняють кризи. Але останні причини є позаекономічними і не є постійними. Вони не можуть бути внутрішньою (ендогенною) основою циклів, якою за Шумпетером є нові комбінації факторів. Інноваційну теорію економічного циклу Й. Шумпетер розвинув у 1939 р. в своєму фундаментальному двотомнику «Ділові цикли» [3]. Він пояснив причину виникнення Великої депресії 1929-1939 років синхронізацією кризових фаз різних економічних циклів. Сучасна глобальна економічна криза, що розпочалась у 2008-2009 рр., теж має перманентний характер з її посиленням у другій хвилі, викликаної пандемією коронавірусу в 2020-2021 рр., подолання якої стало головною проблемою. За Шумпетером, більш ефективне прогнозування економічного розвитку зробить в майбутньому кризи менш гострими.

У книзі «Капіталізм, соціалізм і демократія» [4] 1942 р. Й. Шумпетер висловлює ідею саморуйнування капіталізму, яку він аргументує наявністю тенденцій, що виникають за рахунок успішного розвитку капіталістичних взаємовідносин. Капіталістична система призводить до виникнення великого бізнесу, який загрожує існуванню приватної ініціативи, що є невід’ємною частиною розвитку самої капіталістичної системи. Формування акціонерних товариств знищує клас приватних власників, так як ні менеджери, ні акціонери не є істинними господарями підприємств. У той же час приватна власність на фактори виробництва є визначальною ознакою капіталізму. Більш того, розшарування суспільства і зменшення середнього класу, який «охороняє» капіталізм, призводить до формування атмосфери соціальної напруженості та появи «радикальних інтелектуалів», що на майданах не раз проявили себе в Україні. В громадянському суспільстві це закладає основи для потенційних конфліктів, які можуть бути подолані шляхом революційних змін чи поступками йому «олігархічного» капіталізму. Для підприємств України галузеві пріоритети інноваційного розвитку можуть включати ІТ-технології, нанотехнології, біотехнології та фармацевтику, аерокосмічну підгалузь. Для їх реалізації в Україні необхідно створити національну інноваційну систему (НІС) і відповідні економіко-правові інституціональні умови для її формування та захисту інтелектуальної власності для інновацій.

Список використаних джерел:

1. Природа фірми: Походження, еволюція і розвиток. / За ред. О.Е. Вільямсона та С.Дж. Вінтера. – Передмова і наук. ред. укр. перекладу В.П. Кузьменко. – Київ, – 336 с.
2. Шумпетер Й. Теорія економічного розвитку: Дослідження прибутків, капіталу, кредиту, відсотка та економічного циклу – К.: Видавничий дім «Києво- Могилянська академія», – 242 c.
3. Scumpeter J. А. Business Cycles: A Theoretical, Historical and Statistical Analysis of the Capitalist – N.Y.-L., 1939.
4. Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія. – К.: Основи, –528 с.