Тенденції розвитку законодавства у сфері використання відходів як вторинних енергетичних ресурсів

Трегуб Олександр
(Київ, Україна)
ПРАВО
(Екологічне, земельне та аграрне право)
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ВІДХОДІВ ЯК ВТОРИННИХ ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ
Раціональне використання вторинних ресурсів у виробництві енергії є умовою збереження первинних енергетичних ресурсів, покращення екологічної обстановки, надійного енергопостачання та енергетичної незалежності держави. Потенційною основою вторинного ресурсокористування в енергетиці є окремі види відходів (органічні, мінеральні та ін.). У зв’язку з цим законодавство у сфері використання відходів як вторинних енергетичних ресурсів потребує окремої уваги та дослідження.
На теперішній час у розвитку цього законодавства намітилися дві взаємозалежні тенденції.
Перша тенденція полягає в посиленні енергетичної спеціалізації законодавства про відходи. Засади такої спеціалізації закладено в ст. 5 Закону України від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР «Про відходи», згідно з якою принципом державної політики у сфері поводження з відходами є забезпечення ощадливого використання енергетичних ресурсів [1]. Виразнішу енергетичну спрямованість має проєкт закону України від 04.06.2020 р. № 2207-1-д про управління відходами, орієнтований на норми Директиви 2008/98/ЄС про відходи та інших законодавчих актів ЄС. Зокрема, цей проєкт закону визначає пріоритетність різних операцій з енергетичного використання відходів, встановлює загальні вимоги до їх спалювання та сумісного спалювання, умови будівництва й експлуатації спалювальних установок, а також правила розрахунку енергетичної ефективності установок з термічного оброблення побутових відходів [2].
Проявом енергетичної спеціалізації законодавства про відходи можна вважати укрупнення у ньому блоку норм, присвячених поводженню з відходами паливно-енергетичного комплексу (частина з них належить до реальних або перспективних вторинних енергетичних ресурсів). У цьому аспекті позитивною динамікою відзначається упорядкування відносин у сфері поводження з відпрацьованим ядерним паливом атомних електростанцій: велике значення має прийняття законів України від 09.02.2012 р. № 4384-VI «Про поводження з відпрацьованим ядерним паливом щодо розміщення, проектування та будівництва централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних електростанцій» та від 11.07.2017 р. № 2124-VIII «Про внесення зміни до статті 4 Закону України “Про поводження з радіоактивними відходами” щодо удосконалення механізму фінансування поводження з радіоактивними відходами».
Відмінною є ситуація щодо розвитку спеціального законодавства у сфері поводження з відходами видобувної промисловості (мінеральними відходами), до яких належать і великотоннажні відходи видобування та збагачення вугілля. Сьогодні таке законодавство складається переважно з нормативно-правових актів підзаконного рівня, які не містять базових правил та умов поводження з відходами цієї категорії. Як випливає з Угоди про асоціацію з ЄС, України має наблизити своє законодавство до Директиви 2006/21/ЄС про поводження з відходами видобувної промисловості. Однак виконання цього завдання постійно відтерміновується.
Другою тенденцією розвитку законодавства у сфері використання відходів як вторинних енергетичних ресурсів є повніше відображення специфіки відходів в енергетичному законодавстві. Основними нормативно-правовими актами, що певною мірою впорядковують енергетичне використання відходів, є закони України від 20.02.2003 р. № 555-IV «Про альтернативні джерела енергії», від 14.01.2000 р. № 1391-XIV «Про альтернативні види палива», від 01.07.1994 р. № 74/94-ВР «Про енергозбереження» та ін. Наприклад, Закон України «Про альтернативні джерела енергії» передбачає встановлення «зеленого» тарифу або надання іншої державної підтримки виробникам електричної енергії з біомаси (до неї належать різні види відходів, здатні до біологічного розкладу) [3].
Збільшенню регулюючого впливу енергетичного законодавства на сферу поводження з відходами та його гармонізації із законодавством про відходи сприятимуть реалізація Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 р. № 820-р, та адаптація до окремих директив ЄС. Так, Директива 2018/2001 про заохочення до використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел, вимагає, щоб цілі законодавства у сфері відновлюваних джерел енергії не суперечили цілям законодавства про відходи.
Література:
1. Про відходи: Закон України від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1998. № 36–37. Ст. 242.
2. Про управління відходами: проєкт закону України від 04.06.2020 р. № 2207-1-д. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=69033&pf35401=528766 (дата звернення: 02.03.2021).
3. Про альтернативні джерела енергії: Закон України від 20.02.2003 р. № 555-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 24. Ст. 155.