Тактика самозахисту та особистої безпеки

Смаль Поліна Максимівна
Курсант 2 курсу, спеціальність 081 «Право» Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ ПРАВО (Адміністративне право)

Тактика самозахисту та особистої безпеки
Актуальність. Військово-патріотичне виховання є тією областю діяльності, яка формує почуття, думки, ідеї, поняття, вчинки, пов’язані із захистом своєї Батьківщини. Сьогодні в нашій країні проблеми цивільно- патріотичного виховання є актуальними: дестабілізація і розшарування суспільства привели до зміни світовідчуття і ціннісних орієнтацій дітей та юнацтва; посилилося негативне ставлення до понять людської гідності, громадянського обов’язку, особистої відповідальності.
Зростаюча соціальна напруженість, деформація цінностей негативно впливають на моральне і фізичне здоров’я підростаючого покоління. Військово- патріотичне виховання – освітня технологія подвійного призначення, оскільки всіма доступними формами озброює юного громадянина найважливішими морально-психологічними якостями, необхідними як майбутньому захиснику  Батьківщини, так і цілком мирному людині. Сміливість, твердість характеру, фізична витривалість необхідні як захиснику Батьківщини, так і лікаря, інженера. Виклад матеріалу. Як відомо, профілактика завжди краще, ніж усунення наслідків. Тому першорядне значення тактичного освітлення – пошук потенційних загроз з безпечної відстані. Потужний ручний тактичний ліхтар дозволяє підтримувати безпечну дистанцію до потенційних загроз і перевіряти
маршрут свого руху здалеку [1].
При цьому необхідно особливу увагу приділяти затіненим зонам. Якщо робити це особливо ретельно, можна виявити загрозу заздалегідь і тим самим не залишити їй шансів на успіх. Даний фактор є першою лінією оборони з використанням тактичного освітлення.
Застосування засліплення противника.
Зазвичай тактичний ліхтарик видає досить світла, щоб засліпити беззбройного нападника на відстані і створити можливість для втечі. Особливо це важливо в разі, якщо противник причаївся в темряві, адже його зір більш адаптоване до нічного бачення. Тобто, фізіологічно його зіниці більш розширені[2].
Відповідно, раптове застосування променя від 100 люмен і вище може істотно знизити його можливості завдяки різкому засліплення, яке відбувається шляхом потрапляння світла на непідготовлені (розширені) зіниці. Як повідомив фахівець, якщо засліпити противника потужним променем, це дозволить триматися на відстані і шукати порятунку з більшою ефективністю, так як людина в цей час намагається відновити зір. Крім того, такий захист не підпадає під дію кримінального кодексу.
Постійне вдосконалення прийомів фізичного впливу надає можливість відпрацювати техніку виконання його деталей, визначити раціональне співвідношення фаз напруження і розслаблення, поширити обсяг тактичних варіантів його використання тощо [3].
Одним із напрямів підвищення якості володіння прийомами фізичного впливу є наближення навчальних вправ до умов реального двобою, надання їм психічної та фізичної напруженості. Навчально-тренувальні поєдинки і є таким способом, який вимагає, з одного боку, прояву сили, спритності, швидкості, спеціальної витривалості, досконалого володіння технікою прийомів, психічної готовності до бою, тактичної освіченості, а з другого, якраз і виховує всі ці якості в єдності [4].

Виділяють кілька видів навчально-тренувальних поєдинків, які застосовуються на різних етапах навчання та відрізняються навчальними завданнями, що вирішуються при їх виконанні: повністю зумовлені, частково зумовлені та вільні поєдинки. Кожен з цих видів має певні організаційні та методичні особливості, які слід враховувати при плануванні та проведенні занять, спрямованих на оволодіння прийомами тактики самозахисту та особистої безпеки [5].
Прийоми самозахисту в бойовому хортингу включають захист від широкого спектру неозброєних, але дуже небезпечних атак, таких як удари руками і ногами, задушення, захвати та утиски голови, тулубу, кінцівок тощо. До них також належать небезпечні для життя ситуації, коли агресор озброєний палицею, ножем, пістолетом або навіть ручною гранатою.
На самому початку розвитку бойового хортингу інструктори зіткнулися з необхідністю навчати ефективно і швидко певну кількість працівників поліції, які мають абсолютно різний рівень фізичної підготовки – від вчорашніх випускників спеціалізованих спортивних шкіл, які знаходяться в прекрасній фізичній формі, до абсолютно неспортивних сорокарічних резервістів. Як результат, техніки самозахисту в бойовому хортингу можуть успішно застосовуватися чоловіками і жінками, незалежно від їх різних фізичних даних, здібностей, сили і віку.
Прийоми самозахисту в бойовому хортингу будуються на простих і природних рухах, які вкрай ефективні і легкі у вивченні. Працівники поліції навчаються застосуванню цих принципів і прийомів у різних ситуаціях, діючи в темряві, в положенні сидячи або лежачи, в інших ускладнених ситуаціях, коли вони повинні захистити себе, незважаючи на те, що їх можливість рухатися сильно обмежена.
Зазвичай тактичний ліхтар – це міцний пристрій. При певних навичках моторики його можна перетворити на зброю самозахисту. Для цього використовуються торцева частина (короткі моделі) або безель як набалдашника (довгі моделі). Крім того, той, хто захищається може застосовувати світловий функціонал: різко включати і вимикати світло, спрямований на супротивника, тим самим, його для проведення удару ногою чи рукою.
Процес оцінки ризиків передбачає збір та оцінку отриманої поліцейським інформації з метою відповідного реагування та мінімізації ризиків (низьких, середніх та високих) для всіх учасників ситуації.

Процес оцінки ризику повинен постійно змінюватися:
•залежно від розвитку ситуації;
•залежно від отримання додаткової інформації [3].
Оцінку ризиків можна проводити різними способами, залежно від ситуативних чинників та від типу події (наприклад, заплановані події у порівнянні з подіями, що розгортаються, та зі спонтанними подіями).
Першою складовою оцінки ризиків є «Ситуативні фактори». Ситуативні фактори можуть змінюватися протягом усієї події, що, зі свого боку, вимагає безперервної оцінки ризиків з належним урахуванням змін ситуації. Отже, ситуація сприймається як постійно прогресуюча подія, яку зображено круговими стрілками. Деякі з цих факторів можуть підпадати під декілька категорій (тобто навколишні умови, поведінка правопорушників, часово-просторове сприйняття ситуації поліцейським тощо).
Навколишні умови. Можливі ситуації, коли умови довкілля можуть впливати на оцінку ситуації поліцейським:
• погодні умови;
• освітлення;
• місцезнаходження;
• укриття, прикриття (маскування);
• біологічно небезпечні речовини / тілесні рідини організму.
При раптовому нападі одного злочинця необхідно негайно застосувати один з прийомів самозахисту, затримати його і доставити до органу поліції.
При раптовому груповому нападі необхідно відскочити в сторону, щоб найближчий злочинець перегородив своїм тілом підхід іншим і ударом ногою в коліно або промежину зупинити його напад.
Маневруючи і завдаючи ударів, необхідно прагнути збити з ніг 1-2 нападників з тим, щоб в разі реальної небезпеки мати можливість відскочити в сторону.
Застосовуючи прийоми самозахисту, необхідно використовувати обманні рухи для того, щоб було зручніше захопити злочинця на той чи інший прийом. Якщо ж злочинець перший захопить на той чи інший прийом, то слід врахувати, що вибір кращого відповідного прийому на той чи інший захоплення вимагає часу, за яке злочинець також встигне багато врахувати і зірве цей кращий прийом, ніж будь-який інший, але проведений швидко і раптово . Тому швидкість і раптовість дій в цей період набуває вирішального значення [5].

Для застосування прийомів самозахисту повинні використовуватися слабкі сторони злочинця, а також сприятливі моменти і положення, займані ним.
Проти фізично сильного і розвиненого злочинця слід застосовувати прийоми самозахисту, попередньо вивівши його з стійкої рівноваги або чим- небудь, відволікаючи його увагу.
Обставини сучасної дійсності із зіткненнями інтересів численних суб’єктів такі, що від кожного вимагають здатності захистити себе, своїх близьких, свою власність, свої права і свободи від різноманітних зазіхань. З усього спектра всіляких важких і екстремальних ситуацій, в яких людина змушена демонструвати досить рішучі дії, найбільшу увагу правових інститутів викликають ті, які мають характер кримінально релевантного протидії агресії, пов’язаної з загрозою для життя. Реалізована в цій сфері самооборона зберігає неоднозначність оцінного тлумачення обґрунтованості різних типів відповідного поведінки з боку об’єкта насильницьких дій [1-3].
Незважаючи на уточнення в правових нормативних документах формальних ознак обгрунтованості самооборони, різноманіття реальності при аналізі конкретних подій продовжуєвикликати досить істотне розбіжність думок. Розгляд питань правомірності віднесення тих чи інших дій до акту самооборони і меж допустимості її надання неминуче наштовхується на необхідність врахування людського фактора, тобто. е. психологічних проявів суб’єкта протидії насильству.
Висновки. Таким чином, техніка і тактика самозахисту є важливою частиною системи бойового хортингу. Принципи бойового хортингу набагато більше, ніж просто безладна колекція корисних прийомів.
Кожен з прийомів самозахисту може бути вибраний і проаналізований з методичної точки зору. Знаючи, розуміючи і застосовуючи ці принципи, ви зможете реагувати з правильними відповідними діями на інцидент, в якому ви опинилися, і діяти більш доцільно в реальних ситуаціях.
Тренуючись згідно з цими принципами, практикуючись у діях проти варіацій атак і навчаючись критично оцінювати небезпеку та вибирати вирішення проблем, ви, безсумнівно, підготуєте себе до того, щоб діяти більш ефективно в ситуаціях реальної насильницької конфронтації.
Список використаних джерел:
1. Наилучшая практика первоначальной полицейской подготовки – аспекты учебной программы. Составлено Старшим полицейским советником

Генерального секретаря ОБСЕ. Серия публикаций ОСВПД, том 5, 2009. 56 с. URL:https://www.osce.org/ru/secretariat/109934?download=true.
2. Коломієць Ю. М., Пашаєв А. З., Уварова О. Ю. Удосконалення рівня фізичної підготовки курсантів ВНЗ МВС України шляхом проведення секційної роботи із спортивних єдиноборств. Підготовка поліцейських в умовах реформування системи МВС України: зб. наук. пр. (24 трав. 2018 р., м. Харків) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ, каф. спец. фіз. підготовки ф-ту № 2. Харків: ХНУВС, 2018. С. 73–76.
3. Про затвердження Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України: Наказ МВС України від 26 січня 2016 року № 50. Офіційний вісник України. 2016. № 22. Ст. 42.
4. Пашаєв А. З., Трішин К. О. Проблемні питання рівня фізичної підготовки працівників патрульної поліції. Службова підготовка як системазаходів, спрямованих на удосконалення знань, умінь та навичок працівників Національної поліції України: матеріали круглого столу, м. Одеса, 02 лист. 2018 р. Одеса: ОДУВС, 2018. С. 125–127.
5. Вєхтєв В. В. Бойовий хортинг у військовому мистецтві / В. В. Вєхтєв, Е. А. Єрьоменко, А. В. Тішин // Бойовий хортинг та діяльність правоохоронних органів України : матер. Міжнар. наук.- практ. конф., 14–15 липня 2020 р., м. Ірпінь / Мін-во фінансів України, Університет ДФС України [та ін.]. – Ірпінь, 2020. – Ч. 2. – С. 827–840.
Науковий керівник: майор поліції, викладач кафедри спеціально фізичної
підготовки Кириченко А.В.