FOLLOW US ON SOCIAL

Posted On

20
Серпень
2021

 Суверенна держава в умовах глобалізації

 Чубенко А.О.

студентка юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

ПРАВО (Конституційне право)

 Суверенна держава в умовах глобалізації

Актуальність теми полягає в тому, що глобалізаційні процеси проникають у внутрішньодержавну сферу через економічні, інформаційні, міжнародноправові та інші канали. Держава вимушена брати на себе не властиві їй раніше функції (інформаційна безпека, інноваційна діяльність), а також модернізувати попередні, притаманні їй, функції. З середини XX ст. під впливом різних міжнародних процесів, зокрема, інтеграції багатьох держав у світовий економічний і політичний простір, які сьогодні набули особливого посилення, істотної трансформації зазнає державний суверенітет, який від моменту свого виникнення і правового закріплення у рамках Вестфальської міжнародної системи тісно пов’язаний з державою. Уважаться, що проблему кризи суверенітету національної держави зумовили події 90-х років кінця ХХ – початку ХХІ ст. [1-2]

Процеси глобалізації призводять до радикальної зміни позицій національних держав. Зростає кількість недержавних суб’єктів (глобальних міждержавних та міжнародних об’єднань), яким держава передає частину своїх функцій. Обмежується влада національного уряду, держава в цілому як сукупність органів стає зовсім не обов’язковою, відповідно уряди мають все менше можливостей управляти своїми корпораціями. І в результаті цього держави втрачають свою наоціональну ідентичність. Ослаблення національнодер жавного суверенітету й надалі триватиме і потребуватиме створення і розширення можливостей політичної дії на наднаціональному рівні.

Зі збільшенням глобальної взаємозалежності переживає девальвацію як економічний, так і політичний суверенітет, хоча різні суб’єкти порушені цим процесом у різній мірі. Розвиток євроінтеграції в бік її посилення, особли% во зважаючи на спробу запровадження Конституції ЄС та підписання Лісабонського договору, дозволяє побачити наявність стійкої тенденції, з одного боку, щодо послідовного самообмеження державчленів ЄС у обсязі здійснюваних суверенних прав, а з іншого — набуттям ЄС дедалі більше ознак наддержавного утворення. Аналіз сучасного стану державного суверенітету державо членів ЄС дозволяє зробити висновок, що при збереженні формально%юридичного (політико правового) аспекту державного суверенітету одночасно відбувається поступове обмеження матеріальних можливостей його прояву, що виражається в делегуванні державами суверенних прав ЄС. [2]

Зовнішній вимір державного суверенітету у його сучасному вигляді концептуально сформувався на універсальному рівні у принципових положеннях Статуту Організації Об’єднаних Націй та інших базових міжнародно-правових документах. Державний суверенітет відповідно до класичних теоретичних та методологічних поглядів органічно виникає з народного (суверенітету) держави, але сувереном як носієм суверенітету є держава, яка реалізує суверенітет через діяльність органів державної влади. Термін глобалізація походить від французького слова – загальний. Цим терміном визначається об’єктивний процес формування, функціонування та розвитку принципово нової всесвітньої системи відносин між країнами і народами на підставі взаємозв’язку та взаємозалежності, що поглиблюються у всіх сферах життєдіяльності світового співтовариства.

Через множинність політичних проблем, що виникають у внутрішньому житті держав, національні уряди не можуть ефективно виконувати свої функції. Йдеться, насамперед про соціальні, політичні, етнічні, міграційні та інші проблеми. Сьогодні значна їх частина не може бути вирішена без врахування думки міжнародної спільноти. Доволі сумнівно сьогодні виглядає можливість національних урядів гарантувати своїм громадянам безпеку, добробут та стабільність. До певної міри забезпечення цих функцій залежить від процесів та подій, що відбуваються за межами державних кордонів, насамперед від процесів у світовій економіці, діяльності міжнародних інститутів.

У зв’язку з тим, що національна держава більше не гарантує колишнього рівня безпеки, втрачена ефективність управління національних урядів, їх спроможність повноцінно контролювати власну територію, констатується криза лояльності як продукту обміну між державою і громадянином, а також його підзвітності державній владі. Багато сучасних науковців навіть стверджують, що у майбутньому поняття національно державної належності стане менш важливим. Особливо для тих людей, які пов’язані з кількома державами подвійним громадянством тощо. З іншого боку, державний суверенітет країнчленів ЄС виявляється підірваним регіональною політикою, що здійснюється цією структурою. Основним гаслом останніх часів у ЄС стає: “ЄС: від Союзу країн до Союзу регіонів. [3]

Процеси міжнародної інтеграції безумовно пов’язані з глобалізаційними процесами. Німецький соціолог У. Бек визначає глобалізацію як процеси, в яких національні держави та їх суверенітети вплітаються у павутиння транснаціональних акторів та підкоряються їхнім владним можливостям, орієнтаціям та ідентичності. Процеси ці характеризуються такими вимірами: розширення у просторі, стабільність в часі, щільність транснаціональних потоків [4].

Процес глобалізації, поза всяким сумнівом, кидає виклик національній державі, її суверенітету і функціям. При цьому все важче стає провести межу між зовнішньою і внутрішньою політикою. Питання, вирішення яких вважалося раніше прерогативою держав, їх «внутрішньою справою», набувають все більше міжнародний характер і стають предметом турбот міжнародного співтовариства. Глобалізація в окремих сферах суспільного буття призводить до нівелювання державного суверенітету. У світовому юридичному співтоваристві виокремлюють ряд факторів, які впливають на процеси «розмивання» національного суверенітету в умовах глобалізації:

  1. Поглиблення взаємодії міжнародного та внутрішньодержавного права, що відбиває поглиблення взаємодії національного суспільства зі світовим співтовариством.
  2. На світовій арені з’являються нові актори – міжнародні організації, громадські об’єднання, транснаціональні корпорації, неурядові організації тощо. Отже, можемо зробити висновок з роботи, що суверенітет сьогодні набуває нових значень і особливостей; відбувається трансформація як внутрішнього, так і зовнішнього його вимірів. Під впливом фактичної взаємозалежності держав через економічні,   соціальні,   культурні,            політичні,     гуманітарні відносини руйнується структура важливих принципів, на основі яких тривалий час співіснували різні суспільства і держави, являючи собою територіально відмежовані одиниці.

Послаблення зв’язків між громадянами і державою в умовах глобалізації призводить до «розхитаності» діяльності самої держави та створює можливість для утворення нових форм суспільства. Через множинність політичних проблем, що виникають у внутрішньому житті держав, національні уряди не можуть ефективно виконувати свої функції. Адекватне об’єктивним обставинам соціальне само визначення потрібне будь!якому нормально функціонуючому інституту держави.

Список використаних джерел:

  1. Макаренко С. Эволюция «государства-нации»: попытка деконструкции/ С. Макаренко . Космополис. № 2 (18). 131 с
  2. Угрин Л.Я. Міжнародні системи: проблеми стабільності/ Л. Я Угрин// Політична наука в Україні: стан і перспективи: мат. Всеукраїнської наук. конф. Львів, ЦПД, 2008. 308 с
  3. Хохлов И.И. Наднациональность в политике Европейского Союза. Москва: Международные отношения, 160 с.
  4. Войтович Р. Місце, роль та функції національної держави в контексті сучасних глобалізаційних процесів. Вісник Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. № 2. С. 70—81.

Науковий керівник: к.ю.н., доц., кафедри загальноправових Задаля Д.К.