Сучасні методи підготовки студентів-медиків з застосуванням технологій дистанційного навчання в умовах карантину

Комар Оксана Богданівна

студент 5 курсу, спеціальність 222 «Медицина»

Буковинський державний медичний університет

Рева Тетяна Василівна

Доцент, кандидат медичних наук

Буковинський державний медичний університет

ОСВІТА (Дистанційна освіта у вищий школі)

Сучасні методи підготовки студентів-медиків з застосуванням технологій дистанційного навчання в умовах карантину

Неймовірно стрімкий розвиток комп’ютерних технологій слугував сильним поштовхом для широкого використання науково-технічного прогресу у різних сферах сучасного життя. Пандемія COVID-19 та необхідність впровадження карантинних обмежень внесли свої корективи та вплинули на різноманітні галузі культури, науки та громадського життя. Стрімко постало питання: як підготувати кваліфікованих медичних фахівців у такий доволі непростий час? Чи відкриє дистанційне навчання сприятливі умови розвитку, співпраці  та навчання як для викладачів, так і для студентів.

Актуальність застосування даних освітніх технологій дало можливість розширити межі підготовки та створити сприятливі обставини для відкритого доступу різноманітних медичних літературних джерел представляючи їх у новому оформленні онлайн-видань та публікацій. [1] Насамперед необхідно було створити умови для розгортання навчальної діяльності незалежно від часу і місця, пояснити всі деталі підключення та використання, це забезпечило якісну підготовку та доступність інформації. [2] Відкриття нових платформ онлайн-лекцій, семінарів, гуртків допомогли вийти на всесвітній рівень, адже залучило для співпраці багатьох закордонних науковців.

Якщо говорити про підготовку та вплив дистанційного навчання на медичних студентів є свої переваги та недоліки. Майбутні лікарі повинні володіти багатьма практичними навичками, які, на жаль, в повній мірі не можливо відтворити на онлайн-занятті, проте, з огляду на те, що освітній процес дозволив застосування нових алгоритмів для отримання знань в поза аудиторний час, особливо в умовах карантину, багато наукових статей, джерел та публікацій стали доступними на просторах інтернету. Для молодих фахівців ця можливість використання доступних джерел інформації стала незамінною у створенні комфортних умов для навчання та самореалізації, а саме самостійне планування часу, самоконтролю набутих знань та доступність знань, навіть для людей з обмеженими можливостями. Кожен студент мав змогу створити індивідуальну траєкторію засвоєння знань та підготовки до занять, це сприяло підвищенню зацікавленості та можливістю отримувати знання навіть у такий доволі непростий час відсутності живих комунікацій. Звісно серед недоліків було навчитися правильно аналізувати отриману інформацію з різноманітних джерел, оминаючи фейкові статті чи застарілі дані [3]. Головною проблемою онлайн-навчання буда відсутність живого спілкування між викладачем та студентом, неможливість дискутувати із колегами та обговорювати важливі питання наживо, а також відсутність спілкування між пацієнтами та студентами, неможливість наживо побачити структуру відділень та освоїти практичні навички, які так необхідні медичним фахівцям [4]. Багато молоді потерпало також від відсутності мотивації до начального процесу без постійного керівництва та контролю викладача. Такі умови вимагали присутності контролю навчального процесу з застосуванням різноманітних тестових платформ та інших адаптованих до сучасних критеріїв оцінки начальних контролів знань. Викладач забезпечував контроль отриманих знань безпосередньо у режимі реального часу під час практичних онлайн-занять, пояснювалися та обговорювалися клінічні завдання та аналізи, особливо з акцентом на механізми розвитку патологій та методами їх лікування.

Отже, підсумовуючи сказане, варто зазначити, що дистанційне навчання розширило свої інформаційні межі та стало рятівним етапом для науково-освітнього процесу, підготовки молодих фахівців під час карантинних обмежень. Даний досвід у використанні і обробці електронних інформаційних ресурсів забезпечив молоде покоління широким доступом необхідної інформації. Звісно онлайн-досвід є цікавим експериментом у освітньому процесі, але можливість живого спілкування та практики набутих навичок є передовою умовою успіху. В майбутньому було б чудово вміло поєднувати як і дистанційні та і живі аудиторні заняття, звісно з перевагою останніх. На даному етапі розвитку використання сучасних засобів комунікацій допомогло реалізувати багато проєктів у період пандемії та залучити до освітнього процесу всіх бажаючих, отримати корисні знання та поділитися досвідом у період карантинних обмежень.

Література:

1. Дистанційне навчання в системі медичної освіти [перший досвід кафедри нормальної фізіології ЗДМУ] : монографія ∕ [О.Г. Кущ, ВМ. Омельянчик, Г.І. Бессараб, Н.П. Жернова, Н.В. Степанова, М.А. Тихоновська, О.В. Морозова, І.Є. Сухомлінова]; Запорізький державний медичний університет. – м. Запоріжжя: Тернопільська державна медична академія імені І.Я. Горбачевського, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, 2018. – 85-89.
2. Кучеренко Н. Дистанційне навчання як виклик сучасної університетської освіти: філософсько-правовий вимір / Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія : Юридичні науки. – 2018. – № 906. – С. 34-40.
3. Гороховський О.І. Методичні аспекти створення навчальної літератури для дистанційного навчання / О.І. Гороховський – К., 2007. – 543 с.
4. Дмитренко П.В. Дистанційна освіта / П.В. Дмитренко, Ю.А. Пасічник. – К.: НПУ, 1999. – 25 с.