Недавні записи
- Чемпіонат України серед фасадників KREISEL 2025: масштабна битва майстрів та відкриття найбільшого заводу сухих сумішей в Україні 19.04.2025
- Системна підтримка сімей ветеранів – ключовий фактор стійкості та безпеки держави 14.04.2025
- Закарпатський амбасадор організував масштабну гуманітарну допомогу для Чернігівщини 14.04.2025
- Дональд Трамп-молодший планує тур Східною Європою 14.04.2025
- Принц Гаррі відвідав клініку у Львові, де реабілітують поранених військових і цивільних 11.04.2025
СТАН ЕКОЛОГІЇ ТА ЗАВДАННЯ ПОЛІПШЕННЯ ОСВІТИ

Нестер Анатолій
(Хмельницький, Україна)
ЕКОЛОГІЯ
(Екологізація освіти як основа стратегії
збалансованого розвитку)
СТАН ЕКОЛОГІЇ ТА ЗАВДАННЯ ПОЛІПШЕННЯ ОСВІТИ
Екологічна освіта являє собою процес усвідомлення людиною цінності навколишнього середовища і уточнення основних положень, необхідних для отримання знань і умінь, необхідних для розуміння і визнання взаємної залежності між людиною, його культурою і його біофізичним оточенням. Екологічна освіта також включає в себе прищеплення практичних навичок у вирішенні завдань, що відносяться до взаємодії з навколишнім середовищем, вироблення поведінки, що сприяє поліпшенню якості навколишнього середовища [1]. Екологічна освіта в наш час має стає обов’язковим елементом всього виховного та освітнього процесу, починаючи з дитячого садка, школи. Тут важливо щоб будь-яка людина, яка живе в суспільстві, повинна представляти збиток від своєї діяльності. Але для цього необхідна освіта, яка дасть можливість зрозуміти екологічні закономірності і за цей рахунок зменшити шкоду навколишній природі. Екологічна освіта та виховання в сучасній школі має охоплювати всі віки, вона повинна стати пріоритетним. Екологічними знаннями повинні володіти всі. Екологічна освіта може бути організована наступними моделями:
1.Вивчення конкретної навчальної дисципліни для всіх фахівців.
2.Введенням елементів екологічних знань у більшість навчальних дисциплін.
- Модель, при якій вивчається курс екології з введенням елементів екології в більшу частину предметів.
При цьому особлива увага повинна бути приділена питанням повторного використання відходів в різних галузях промисловості держави, тобто можна сказати, що повинна «нав’язуватися» умова безвідходного виробництва. При проектуванні і запуску нових виробництв необхідний жорсткий контроль з боку держави з обов’язковим рішенням по утилізації, переробки відходів виробництва, за що повинен нести відповідальність виробник відходів. До вирішення подібних питань виробництво не повинно запускатися в експлуатацію.
Більшість навчальних організацій України віддають перевагу 1-й моделі, реалізація якої вимагає розробки змісту навчального курсу «Екологія» [1]. Екологічна культура недоступна людині з моменту народження, вона формується протягом життя тривалим, безперервним процесом навчання, який треба вести постійно у всіх сферах діяльності людського суспільства.
Розвиток нових технологічних процесів, матеріалів породять нові екологічні проблеми. І лише заклавши основи екологічного світогляду, виховання можна сподіватися на правильне вирішення виникаючих ситуацій.
Для вирішення поставленого завдання при навчанні молодих людей необхідно віддавати перевагу методам, викладеним нижче:
1.Постійно поповнювати знання про навколишнє середовище і для цього використовувати радіо, телебачення, соціальні мережі, вивішувати плакати екологічного спрямування в громадському транспорті, в школах, ВУЗах.
- Залучати населення, студентів, учнів в практичну діяльність щодо вирішення проблем навколишнього середовища місцевого і регіонального значення (суботники для очищення берегів річок, ставків, парків).
3.Поширювати знання і практичні навички щодо збереження зелених насаджень, тваринного світу (і пташиного царства), розширенню лісопаркових зон у великих і малих містах, посадкам уздовж шосейних доріг та залізниць.
У сучасному складному, різноманітному, динамічному, повному протиріч світі проблеми навколишнього середовища (екологічні проблеми) набули глобального масштабу. Діяльність людини призвела до утворення озонової діри (це область виснаженого озонового шару в стратосфері Землі). Найбільша на Землі озонова діра розташована над Антарктидою і займає зараз трохи менше 20 млн кв. км). Незважаючи на те, що виробництво більшої частини небезпечних для озонового шару речовин, строго регламентовано, недавно вчені знайшли деякі нові небезпечні речовини, які не входять до Монреальського протоколу, але також можуть призводити до збільшення площі озонових дір. Різке зменшення озонового шару, підвищення температури (глобальне потепління), танення льодовиків можуть і вже приводять до негативних явищ у навколишньому середовищі, порушуючи звичний режим життя і проживання людини і тваринного світу.
В результаті такої складної екологічної ситуації безупинно скорочується населення України: за 10 років – на 4,1 млн чоловік. Тривалість життя чоловіків в Україні на 8-12, а жінок – на 4-7 років менше, ніж в розвинених країнах.
Свою частку негативу в стан навколишнього середовища України вносить і Чорнобиль, який внесений в “чорну” десятку через ураження великої території ізотопами урану, плутонію, стронцію, цезію та інших радіоактивних речовин.
В результаті цієї катастрофи за минулі роки понад 120 тис. людей загинули від прямого або непрямого випромінювання. Після Чорнобиля в сотні разів збільшилася кількість серцево-судинних, онкологічних захворювань, туберкульозу і багатьох інших. Сьогодні вже доведено, що 80% онкологічних захворювань – це екологічний рак. Але з особливою силою наслідки Чорнобиля виявляються в третьому-четвертому поколінні.
Головна причина стурбованості вчених полягає в тому, що, хоча чимала кількість радіації було викинуто під час аварії, велика частина радіоактивних речовин залишається всередині станції. За оцінкою фахівців, там зберігається до 100 т урану та інших радіоактивних продуктів. У разі повторної аварії вони можуть потрапити в навколишнє середовище [2].
Висновок. Все викладене має стимулювати державні структури, навчальні заклади до розширення вивчення екологічних питань і прийняття рішучих заходів з оздоровлення навколишнього середовища.
Література:
1.Алиева О.А., Логинова М.Н., Муравьева Е.А., Ярославцева Н.А., Ярославцев А.С. Современное экологическое образование// Международный журнал прикладных и фундаментальных исследований. – 2010. – № 1. – С. 63-65.
2.Экология Украины [Електронний ресурс] – Режим доступу:
https://sites.google.com/site/modernecology21age/ekologiaukrainy.