Соціально-економічна природа тіньової економіки

Шірпал Юлія
(Кривий Ріг, Україна)
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ
(Економічна теорія)
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ
У XX-ХХІ ст. для країн, що переживають системну кризу, проблеми тіньової економіки набули великого значення. Інтерес даної теми зумовлений розростанням тіньового сектору економіки, його проникненням в усі сфери економічних і суспільних відносин майже в усіх країнах світу, а також тим, що поширення тіньової економіки сьогодні криє в собі загрозу їх національній безпеці.
Тіньова економіка в Україні, як поняття регулюється певними нормативно-правовими актами і визначається, як незаконне виробництво, до якого належать: виробництво товарів (надання послуг), збут та розповсюдження яких заборонено законом; відсутність дозволу на здійснення певного виду діяльності(виробництво товарів чи надання послуг) тощо.
Приховане виробництво, складовими якого є легальні види діяльності,але приховані від державних органів контролю з метою: уникнення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів); недотримання певних норм: рівня середньої зарплати, тривалості робочого часу, правил техніки безпеки на робочому місці тощо.
Важливо розглянути причини утворення тіньового сектору в економіці країни, такі як [1, c. 91]:
– соціально-економічні – ключовою причиною тінізації виступає стан національної економіки;
– політичні – зазвичай не здатність держави, створити сприятливі умови для здійснення легальної економічної діяльності;
– правові – неможливість правової системи вчасно реагувати на зміни в економічній системі, що створює прогалини у законодавстві;
– морально-етичні – ставлення соціуму до такого виду діяльності.
Структура тіньової економіки являє собою процес виробництва, який охоплює такі елементи:
– перший блок (прихована) – це діяльність, що характеризує дозволену законом працю, яка офіційно не оголошується або її результати занижуються з метою відсторонення від уплати податків;
– другий блок (неформальна) – діє на законній підставі й націлена на виробництво товарів і послуг для задоволення власних потреб домашніх господарств;
– третій блок (нелегальна) – це кримінальна, антизаконна діяльність, в межах якої відбувається лише перерозподіл раніше створеного продукту.
Відповідно до видів тіньової економіки можна виділити три групи її суб’єктів [2].
Перша група містить найбільш кримінальні елементи тіньової економіки: торговців наркотиками та зброєю, бандитів, грабіжників, найманих вбивців. Сюди ж можна віднести корумпованих представників органів влади, що беруть хабарі, торгують державними посадами й інтересами. За різними оцінками на частку діяльності цих суб’єктів припадає від 5 до 25% всієї тіньової економіки.
Друга група складається в основному з тіньовиків-господарників. До їхнього числа можна віднести підприємців, комерсантів, банкірів,промисловців й аграріїв, дрібних і середніх бізнесменів, включаючи “човників” (організаторів власної справи).
Третя група – це наймані робітники як фізичної, так і розумової праці. До них можуть приєднуватися як дрібні, так і середні державні службовці, доходи яких, за існуючими даними, до 60% становлять хабарі.
Кожна діяльність приносить економіці, як позитивні, так і негативні наслідки. Водночас до позитивних наслідків тіньової економіки належать [3]: реалізація ідей; тіньова економіка сприяє забезпеченню зайнятості деякої частини населення; формування більш ефективних форм економічної діяльності, які забезпечують виживання господарюючих суб’єктів у критичних ситуаціях; у період спаду офіційної економіки і падіння рівня життя населення сприяє створенню в діяльності традиційних сфер нових ринкових ніш.
Тепер розглянемо негативні наслідки розвитку тіньової економіки: скорочення податкових надходжень, що в свою чергу спричиняє низку проблем і викликає недофінансування державних інститутів регулювання економіки; деформація кредитно-грошової сфери, збільшує інфляцію, підвищує шанс утворення інвестиційних ризиків, спотворює структуру платіжного обороту.
Таким чином, тіньова економіка залишається однією з найсуттєвіших загроз для економічної безпеки держави, що загострює соціально-економічну кризу в Україні та негативно позначається на її міжнародному іміджі. Саме тому розроблення ефективних механізмів детінізації сфери господарювання та фінансів, захист об’єктів права власності є пріоритетними напрямами реалізації державної політики в правоохоронній галузі.
Література:
1. Нонік В. В.Основні чинники та шляхи детінізації економіки України: державно-управлінський аспект. Публічне управління та митне адміністрування. 2017. № 2. С. 91-101.
2. Мельникова В.І., Мельникова О.П., Сіплярук Т.В., Тур І.Ю., Шведова Г.М. Національна економіка. навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. К.: Центр учбової літератури, 2012. 248 с.
3. Приварникова І. Ю., Степанюк К. В. Тіньова економіка України: причини, обсяги та шляхи їх зниження. Держава та регіони. Сер. «Економіка і підприємництво». 2010. № 2. С. 163-167.
Науковий керівник: доктор економічних наук,
доцент Котковський Володимир Станіславович