Соціальні медіа і соціальні комунікації: особливості впливу

Швець Анастасія
(Умань, Україна)
СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ. МЕДІА
(Соціальні комунікації. Медіа)
СОЦІАЛЬНІ МЕДІА І СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ: ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ
Соціальні комунікації сьогодні відіграють важливу роль в діяльності і особистому житті людини. Комунікація є необхідною умовою функціонування суспільства. Завдяки їй людина самореалізується в соціумі. Під соціальними комунікаціями необхідно розуміти таку систему взаємодії, яка включає визначені, способи, принципи встановлення і підтримання контактів, що спрямована на розробку, організацію, впровадження, модернізацію, удосконалення відносин у суспільстві, які складаються між різними соціальними інститутами та організованими соціальними групами (В. Різун) [4]. Для А. Каплана та М. Хенлайна соціальні медіа – це Інтернет-додатки, створені на основі другого вебу і призначені для створення контенту та обміну ним [8]. До них відносять блоги, соціальні мережі, Інтернет-форуми, проект вікіпедії, підкасти та відео [7].
Своє розуміння взаємодії соціальних медіа і комунікацій висловив Г. Почепцов. Зокрема медіа він уважає формою соціальної взаємодії людей. До них відносить ЗМІ та інші інформаційні носії, який відображають соціальні значення, просторово і часово об’єднуючи спільноту [2]. Кожне медіа є новим, оскільки його сприймає завжди нова аудиторія, яка весь час змінюються.
Медіа-простір став невід’ємною ознакою сучасного суспільства, оскільки за допомогою шляхів творення, передачі та зберігання інформації змінює свідомість особистості, скеровує її дії важливих цінностей, сприяє проявам національних особливостей. Між медіа-середовищем і суспільством існує пряма взаємозалежність.
Активне впровадження новітніх технологій трансформує медійні практики та шляхи передачі інформації. Воно сприяє залученню користувачів контенту, які завдяки численним дописам є його співтворцями і мають змогу взаємодіяти, ділитися інформацією, бути соціально активними. Станом на вересень 2019 р., 71% населення України є активними його користувачами (у 2010 р. – 28%) [3]. Під час соціальних комунікацій кожен споживач Інтернету отримує широкі можливості для самовираження і стає частиною віртуального простору. Мета використання соціальних медіа – перегляд відео он-лайн, відвідування сторінокдрузів у соціальних мережах, відвідування форумів, використання мессенджера, читання блогів, використання мікроблогу. Cоціальні медіа активно проникли громадську сферу, сприяють реалізації свободи слова та мобілізують людей [5].
Найпопулярнішим способом вираження сучасної масової думки є медіатекст. Згідно Т. Дрідзе, текстова діяльність соціальних суб’єктів є основою реалізації соціальної комунікації [1]. Водночас з медіатекстом, важливу роль відіграє образотворча складова інформаційного контенту. Звертання до творів мистецтва у соціальних мережах, зокрема з метою реклами, – невід’ємне від сфери масової культури. Сучасна рекламна комунікація використовує різні засоби психологічного, естетичного і рекреативного впливу з метою просування товару чи послуги.
За твердженням Н. Череповської, «медіакультура як суспільний феномен виробництва медіа-продукції, опосередкована засобами масової комунікації, і її споживання масовою аудиторією складає медіатизований простір, створює нове середовище проживання, нову реальну дійсність» [6].
Соціальної комунікації і медіа – це основи, на яких створюється, систематизується і поширюється інформація. Їх можливості невичерпні. Сутність взаємозв’язків соціальних комунікацій і медіа полягає, насамперед, у тому, що вони виступають як основа сучасних соціо-комунікативних практик, є найвищою формою прояву культури народу, культури мислення, праці, слова, дії.
Література:
1. Дридзе Т. М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации. Проблемы семиосоциопсихологии [Електронний ресурс]/ Т.М. Дридзе. – Москва: Наука, 1984. – 232 с. – Режим доступу: https://www.isras.ru/files/File/Publication/Dridze.pdf (дата звернення: 12.02.2021).
2. Почепцов, Г. Від Facebook’у і гламуру до Wikileaks: медіакомунікації / Г. Почепцов. – Київ: Спадщина, 2012. – 461 с.
3. Проникнення Інтернету в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cutt.ly/czuFhKb (дата звернення: 12. 02.2021).
4. Різун В. В. Начерки до методології досліджень соціальних комунікацій [Електронний ресурс]/ В. В. Різун// Психолінгвістика. – 2012. – Вип. 10. – С. 305–314. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/psling_2012_10_44 (дата звернення: 25.02.2021).
5. Соціальні мережі як чинник розвитку громадянського суспільства: [монографія]/ [О. С. Онищенко, В. М, Горовий, В. Ф. Попик та ін.]; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2013. – 220 с.
6. Череповська Н. Про експериментальну модель програми спеціального медіа-освітнього курсу для старшокласників «Медіа-культура» [Електронний ресурс] / Н. Череповська. – Режим доступу: https://cutt.ly/KzuDLbB (дата звернення: 1.03.2021).
7. Shannon M. Combining Social Media and Traditional Media in a Modern Communications Plan [Електронний ресурс]/ Mortland Shannon. – Режим доступу: http://web02.gonzaga.edu/comltheses/proquestftp/Mortland_gonzaga_0736M_10170.pdf (дата звернення: 24.02.2021).
8. Social Media and its Origins [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.defence.gov.au/pathwaytochange/Docs/SocialMedia/1.%20Social%20media%20and%20its%20origins%20SM.pdf (дата звернення: 19.02.2021).
Науковий керівник: кандидат філологічних наук,
доцент Сирота Лілія Богданівна