Сексизм, як гендерна дискримінація в сучасному світі

Людмила

Рябцева Милана

(Харків, Україна)

ОСВІТА

(Методичні основи виховного процесу)

СЕКСИЗМ, ЯК ГЕНДЕРНА ДИСКРИМІНАЦІЯ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

Гендерна рівність дуже важлива для захисту прав людини, функціонування демократії та належного управління, поваги верховенства права та сприяння добробуту для всіх.

Сексизм (англ. sexism, від лат. sexus – стать, синонім – ґендерна дискримінація) – упереджене ставлення, дискримінація людини за ознакою статі чи ґендерною ідентичністю.

Власне поняття «сексизм» вперше  з`явилося в англійській мові в середині 60-х. Ним описують натуралізацію суспільних процесів (біологізм)

Людина, що підтримує ідеї сексизму, називається сексистом/сексисткою. Авангард у подоланні сексизму становить фемінізм як рух та феміністична наука як галузь знань.

Сексизм – це будь-який вчинок, жест, візуальне представлення, вимовлене чи написане слово, практика чи поведінка, що базується на думці про те, що людина чи група людей є незначною через свою стать. Сексизм  є  проявом історично нерівних відносин влади між жінками та чоловіками, що призводить до дискримінації та перешкоджає повному покращенню становища жінки в суспільстві» [3].

Сексизм може бути в текстах або у візуальному поданні даних. Мова може бути сексистською. Її часто називають «мовою ворожнечі», оскільки вона ображає певні групи людей – жінок чи чоловіків. Повага до людей, їх гідності – одна з головних несексистських рис.

Сексизм ґрунтується на гендерних стереотипах – уявленнях про соціальні ролі чоловіків та жінок, які базуються насамперед на біологічних особливостях. Так звані традиційно жіночі риси називаються жіночністю а чоловічі – маскулінністю. Маскулінність асоціюється з силою, мужністю, витривалістю, зарозумілістю, відсутністю емоцій та орієнтацією на успіх. Натомість жіночність – це емоційність, чуйність, слабкість, жертовність, залежність тощо.

Визначення поняття «гендерна дискримінація» (тобто сексизм) наведено у статті 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»: якщо вони спрямовані на обмеження або запобігання визнанню, використанню чи здійсненню рівна основа прав і свобод людини для жінок та чоловіків» [1].

Серед основних напрямків державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків є запобігання дискримінації за ознакою статі (стаття 3). Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен розглядати скарги на випадки дискримінації за ознакою статі; висвітлити питання рівних прав та можливостей для жінок та чоловіків у щорічному звіті (стаття 9).

Досягнення гендерної рівності є ключовим елементом в реалізації місії Ради Європи, яка полягає у захисті прав людини, підтримці демократії та підтримці верховенства права.

Гендерна рівність передбачає рівні права жінок і чоловіків, дівчат та хлопців, а також їх рівне значення, можливості, обов’язки та участь у всіх сферах державного та приватного життя. Це означає рівний доступ жінок та чоловіків до ресурсів та розподіл цих ресурсів між ними [4].

Яскравим прикладом нерівності між жінками та чоловіками є насильство щодо жінок. Це трактується як порушення прав жінок і як головна перешкода на шляху гендерної рівності.

Такі фактори, як посилення націоналізму та популізму, їхні напади на права жінок, приплив мігрантів та біженців, зменшення ресурсів для механізмів та політики гендерної рівності та недотримання узгоджених стандартів створили нові та загострили деякі  існуючі виклики, які продовжують існувати. Особливої уваги потребує створення соціальних та економічних умов для здійснення рівних прав жінок та чоловіків, зокрема шляхом залучення більшої кількості жінок до економічних можливостей та сприяння їх економічній незалежності [5].

Таким чином, гендерна рівність передбачає рівні права для жінок та чоловіків, дівчат та хлопців, а також їх однакове значення, можливості, обов’язки та участь у всіх сферах державного та приватного життя. А основною задачею суспільства є подолання нерівності і проявів сексизму у всіх сферах життя.

Література:

1. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» // (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 52, ст.561)
2. Законі України «Про принципи запобігання та протидії дискримінації»// (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 32, ст.412)
3. Андрусяк І. П. Ідея гендерної рівності в українській правовій думці другої половини ХІХ століття : дис. канд. юрид. наук : 12.00.01. Львів, 2017. С 16.
4. Бега М. І. Вплив гендерних стереотипів на чоловічі та жіночі ролі в сучасній сім’ї. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2008. Вип. 89.
5. Гендерна політика в системі державного управління : підручник / за заг. ред. М. М. Білинської. Запоріжжя : Друк. світ, 2011.