РОЛЬ СПОРТИВНО-ДОЗВІЛЛЄВИХ КОМПЛЕКСІВ В ПІДВИЩЕННІ ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ТА ЗДОРОВ’Я УКРАЇНЦІВ

Байбак Діана
(Харків, Україна)
ЕКОЛОГІЯ
(Глобальні та регіональні екологічні проблеми)
РОЛЬ СПОРТИВНО-ДОЗВІЛЛЄВИХ КОМПЛЕКСІВ В ПІДВИЩЕННІ ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ТА ЗДОРОВ’Я УКРАЇНЦІВ
Питання підвищення фізичної активності та здоров’я населення міст сьогодні привертають увагу спеціалістів різних науково-практичних сфер. Не обходить ця важлива проблема і містобудування, де міські відкриті озеленені простори розглядаються як важливий ресурс оздоровлення мешканців урбанізованого середовища. Так, якісна ландшафтна організація містобудівного простору вважається одним з головних ефективних факторів зниження психічних розладів в міському суспільстві [5].
В кінці ХХ століття дослідники архітектури та міського планування прагнули оцінити й виміряти фізичну активність і її зв’язок з архітектурним середовищем [3]. Кожна людина хоче жити в здоровому та орієнтованому на здоров’я районі й місті [2]; проте в сучасну епоху райони й міста України збільшують залежність від автомобілів, замість ходьби [7]. Тобто вони спроєктовані та побудовані таким чином, щоб забезпечити кращий і швидший доступ до транспортних засобів. Таким чином, люди в міських умовах не надто фізично активні та значною мірою залежать від особистих транспортних засобів. В цілому, в порівнянні з попередніми десятиліттями, обсяг фізичної активності помітно знизився. Очевидно, що міський розвиток і планування повинні сприяти зміцненню психічного і фізичного здоров’я громадян; і, поліпшення повсякденної діяльності було визнано основним пріоритетом в проєктуванні міського простору в усьому світі [6].
Мета даної роботи – висвітлити вплив на здоров’я українців фізичної активності та важливість організації спортивно-дозвіллєвих комплексів для його поліпшення. Формування відкритих громадських просторів з елементами фізкультурно-оздоровчих тренажерів, що називаються «спортивно-дозвіллєві комплекси», велодоріжок, прогулянкових алей вельми сприяє процесу оздоровлення мешканців міст. Якісна ландшафтна організація таких об’єктів позитивно впливає не тільки на зниження стресу, а й на покращення санітарно-гігієнічних характеристик довкілля. Так, результати дослідження Американської кардіологічної асоціації та інституту спортивної медицини показали, що людям необхідно 500-1000 хвилин фізичної активності на тиждень, щоб підтримувати здоров’я свого тіла [4]. Крім того, 30-хвилинна фізична активність низької інтенсивності протягом п’яти днів в тиждень або як мінімум 20-хвилинна фізична активність високої інтенсивності протягом трьох днів в тиждень вважаються необхідними для поліпшення фізичного здоров’я всіх людей у віці від 18 до 65 років. Розуміння взаємозв’язку між фізичною активністю і здоров’ям призводить до заняття фітнесом, що знижує ризик захворювань серед міського населення. За даними вчених щоденна ходьба протягом 17 хвилин, яка можлива завдяки продуманій ландшафтній організації простору житлових районів, може знизити серцево-судинні захворювання, діабет, ожиріння і гіпертонію до 5% [1]. Тому сьогодні стратегії формування мережі ландшафтних об’єктів, що включають спортивно-дозвіллєві комплекси, розглядаються як ефективний інструмент для профілактики й боротьби із захворюваннями, а екологічний дизайн вважається надійним способом створення здорового суспільства.
Для успішного впровадження таких комплексів до міського середовища необхідно спиратися на науково обґрунтовані принципи та прийоми їх архітектурно-містобудівного формування. Сучасна містобудівна практика розвинутих країн надає змогу дослідити різноманітні приклади успішного впровадження спортивно-дозвіллєвих комплексів в ландшафтно-рекреаційний простір міст. Для імплементації цього досвіду в міста України необхідне його опрацювання шляхом створення спеціальних типологічних матриць, які узагальнюють функціонально-планувальне різноманіття можливих рішень. Для вибору кращого варіанту проєктного рішення важливо визначити критерії ефективності міських спортивно-дозвіллєвих комплексів в різних містобудівних та соціально-демографічних умовах.
Література:
1. Макдональд Гібсон Ж., Родрігес Д., Деннерлейн Т., і ін. Прогнозування впливу міського дизайну на фізичну активність і здоров’я населення: тематичне дослідження// Health & Place. 2015. (35). C. 79–84.
2. Ніувенхойзен М.Д., Хрейс Х. Міста без автомобілів: шлях до здорового міського способу життя// Environment International. 2016. (94). C. 251–262.
3. Салліс Д.Ф. Вимірювання умов фізичної активності: коротка історія// American Journal of Preventive Medicine. 2009. № 4 (36). C. 86–92.
4. Хаскелл В.Л. Фізична активність і громадське здоров’я: оновлені рекомендації для дорослих Американського коледжу спортивної медицини та Американської кардіологічної асоціації// Medicine and Science in Sports and Exercise. 2007. № 8 (39). C. 1423–1434.
5. Хельбих М. До питання динамічної оцінки впливу міського довкілля в дослідженнях психічного здоров’я// Environmental Research. 2018. (161). C. 129–135.
6. Хонольд Д., Лейкс Т., Бейер Р., і ін. Реставрація в міських просторах: види на природу з дому, зелені насадження і громадські парки// Environment and Behavior. 2016. № 6 (48). C. 796–825.
7. Чжу С., Лу Ч., Юй Ч.-Ю., і ін. Пішохідні спільноти: вплив на фізичне і соціальне здоров’я жителів// World Health Design. 2013. (7).
Науковий керівник: доктор архітектури, доцент,
Древаль Ірина Владиславівна