FOLLOW US ON SOCIAL

Posted On

20
Липень
2021

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ІНФОРМАЦІЮ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ

Медина В.Л.
студентка юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
ПРАВО (Адміністративне право)
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ІНФОРМАЦІЮ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ

В інформаційному суспільстві добробут кожного залежить від знань, отриманих завдяки безперебійному доступу до інформації. Для участі індивіда у соціальному житті важливо знати процеси, що відбуваються. У цьому випадку рівень і якість свідомості є основою для прийняття індивідом рішень, тобто насправді виступає стимулом для певної поведінки людини. Тому реалізація права людини на інформацію, забезпечення вільного доступу до інформації, що має суспільне значення, та відкритість інформації установ є важливими умовами та критеріями функціонування верховенства права та демократичної держави.
Основним суб’єктом правовідносин в інформаційній сфері є інформація, яка перебуває в публічному адміністративному обігу, щодо якої складаються відносини з громадськістю, що підлягають правовому регулюванню. Інформація як об’єкт адміністративно-правового регулювання є результатом аналітичної системи, координації обробки даних, яка приймає форму документа або публічно оголошеної інформації про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому середовищі та використовуються в управлінській діяльності (процес управління, управлінські відносини) [1, ст. 42].
У цьому відношенні право на інформацію є одним із найважливіших прав людини. Право на інформацію стосується прав громадян в адміністративному праві. Право на інформацію, регламентоване нормами адміністративного та інформаційного законодавства, – це можливість створювати, збирати, отримувати, зберігати, використовувати, поширювати, захищати інформацію, яку громадянин впроваджує у суспільні відносини за участю органів державної влади з питань адміністративного основи у вигляді інформаційно-правових відносин. Адміністративно-правові відносини у сфері забезпечення права на інформацію розглядаються як різновид загальних правовідносин, що мають ряд унікальних ознак, оскільки їх основним предметом вивчення є право на інформацію та похідні від них елементи [2, ст. 5].
Адміністративно-правовий режим інформації з обмеженим доступом має на меті не лише захист інформації, вільний обіг якої обмежений, запобігання порушенням прав та інтересів особи, держави, суспільства в цілому, а й визначення порядку збору, отримання , розповсюдження, використання та інші. Відповідно, адміністративно-правовий режим інформації з обмеженим доступом загалом можна розглядати як сукупність організаційно-правових засобів, опосередкованих обов’язковим методом правового впливу на відносини щодо збору, отримання, використання, розповсюдження, зберігання, захисту та

безпеки відповідна інформація. Таким чином, якщо реалізація права на відкриту інформацію охоплює проблеми гарантування права ЗМІ на використання реальних механізмів отримання інформації та вдосконалення регулювання екологічних, статистичних та інших форм інформації з відкритим доступом, реалізація права на інформацію з обмеженим доступом забезпечити державні та приватні інтереси інформаційної безпеки [3, ст. 128].
Реалізація права на відкриту та обмежену інформацію в адміністративному праві забезпечує низку юридичних гарантій. Закон України “Про інформацію” передбачає гарантії реалізації права на інформацію, які передбачають: обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформувати про свою діяльність та рішення; створення спеціальних інформаційних служб або систем у державних органах, які забезпечували б доступ до інформації у встановленому порядку; вільний доступ суб’єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних та музейних колекцій; обмеження цього підходу випливають лише із особливостей цінностей та особливих умов їхньої безпеки, встановлених законом; встановлення механізму реалізації права на інформацію; здійснення державного контролю за дотриманням інформаційного законодавства; встановлення відповідальності за порушення інформаційного законодавства. Закон України “Про доступ до публічної інформації” передбачає правові гарантії щодо термінів реагування на запити щодо надання публічної інформації [4, ст. 88].
Реалізація права на інформацію в адміністративному праві забезпечує, таким чином, систему правових гарантій для здійснення законних можливостей щодо створення, збору, отримання, зберігання, використання, розповсюдження, захисту публічної та обмеженої інформації, що відбувається публічно відносини з участю органів державної влади та на основі адміністративно-правових стандартів у вигляді інформаційно-правових відносин.
Список використаних джерел:
1. Мороз Н. С. Державна інформаційна політика України у сфері інформатизації діяльності органів державної влади. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки. 2015. № 825. С. 42–47
2. Ортинський В. Л. Удосконалення державної політики у сфері інформаційних технологій у контексті діяльності органів виконавчої влади.

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки. 2016. 2014. № 801. С. 3–8.
3. Пилаєва В. М. Наукові підходи до визначення принципу транспарентності у діяльності органів виконавчої влади у вітчизняному адміністративному праві . Право і суспільство. 2016. № 2 частина 2. –С. 128– 132
4. Макагонюк Ю. Реалізація права на доступ до публічної інформації у сфері екології . Национальный юридический журнал: теория и практика. 2015. Декабрь. С. 88–93.
Науковий керівник: д.ю.н., професор, професор кафедри загальноправових дисциплін Припутень Д.С.

RelatedPost

Related Blog post