Артем Гончаренко, PhD
керівник Інституту реінтеграції, реабілітації та професійного розвитку ветеранів «Архітектура стійкості» КНУБА

Останнім часом дедалі частіше з’являється інформація про можливе посилення ракетного потенціалу Росії за рахунок нових північнокорейських балістичних ракет.

Особливу увагу привертає KN-30 / Hwasong-11C — важка модифікація північнокорейської балістичної ракети.

27 серпня 2026 року Головне управління розвідки Міністерства оборони України офіційно повідомило, що Росія зверталася до КНДР із запитом на отримання KN-30. За даними ГУР, ці ракети можуть бути приблизно втричі потужнішими за KN-23/24. Водночас станом на дату цієї заяви факт їхньої передачі Росії зафіксований не був.

Саме тут важливо не впадати ані в паніку, ані в іншу крайність — недооцінку загрози.

Нам потрібно розуміти масштаб.

450 кг, 800 кг, 2,5 тонни, 4,5 тонни — що означають ці цифри?

Росія вже має та застосовує різні типи ракет, бойові частини яких суттєво відрізняються.

Для «Іскандер-М» у відкритих даних фігурує бойова частина близько 450 кг.

Для Х-101 — приблизно 400–800 кг залежно від модифікації.

Для «Кинджала» — близько 480 кг.

Для Kalibr — приблизно 450 кг.

Для Х-59М2 — близько 320 кг.

Для «Онікса» — орієнтовно 200–250 кг.

На цьому фоні потенційна поява ракети з бойовою частиною класу 2–2,5 тонни означає вже принципово інший масштаб загрози.

Але є ще одна цифра.

У 2024 році КНДР заявила про випробування Hwasong-11Da-4.5, здатної, за заявою Пхеньяна, нести бойову частину класу 4,5 тонни.

Ці характеристики не можна автоматично сприймати як повністю незалежно підтверджені, однак сам факт роботи КНДР над надважкими бойовими частинами є важливим для оцінки подальшого розвитку загрози.

Але є принципова помилка: 2,5 тонни бойової частини — це не 2,5 тонни вибухівки

Це потрібно особливо підкреслити.

Маса бойової частини і маса вибухової речовини — різні речі.

До бойової частини входять корпус, конструктивні елементи, детонатор, системи підриву, осколкові або проникні компоненти та власне вибухова речовина.

Тому некоректно просто взяти цифру «2 500 кг» і прирівняти її до вибуху 2,5 тонни тротилу.

Так само некоректно сказати:

бойова частина стала вп’ятеро важчою — отже радіус руйнувань збільшився вп’ятеро.

Фізика вибуху так не працює.

Але збільшення маси бойової частини потенційно означає більший обсяг первинних руйнувань, більшу кількість уламкового матеріалу, більшу ймовірність важких конструктивних пошкоджень та більший масштаб вторинних наслідків.

Чому взагалі неправильно говорити про один «радіус ураження»

Коли ракета влучає у щільну міську забудову, не існує акуратного кола, всередині якого все знищено, а за його межами всі в безпеці.

Реальна картина значно складніша.

Є зона безпосередньої дії вибуху.

Є зона важких пошкоджень конструкцій.

Є уламки самої ракети.

Є уламки будівель.

Є скло.

Є фасадні конструкції.

Є автомобілі.

Є пожежі.

Є газові мережі та інші інженерні системи.

Можливі вторинні вибухи.

А якщо ракета перехоплена — виникає ще й зона падіння її фрагментів та уламків.

Саме тому для цивільної безпеки правильніше говорити не про один «радіус знищення», а про кілька різних зон ризику.

Що відбувається при влучанні ракети саме в місті

Міська забудова суттєво змінює характер наслідків.

Іноді сама будівля частково екранує вибухову хвилю.

А іноді — навпаки — стає джерелом величезної кількості додаткових небезпечних уламків.

Саме тому два удари однакової ракети можуть мати абсолютно різні наслідки.

1. Пряме влучання в будівлю

Це один із найважчих сценаріїв.

У такому випадку до дії самої бойової частини додається руйнування несучих конструкцій.

Найбільшу небезпеку створюють:

— обвалення перекриттів;

— руйнування несучих колон або стін;

— падіння фасадів;

— фрагменти бетону, цегли та металу;

— руйнування сходових клітин;

— блокування виходів;

— пошкодження газових та електричних мереж;

— виникнення пожеж.

Особливо небезпечним є прогресуюче обвалення, коли пошкодження одного конструктивного елемента запускає руйнування сусідніх ділянок будівлі.

Тобто фактичні наслідки визначає не лише потужність ракети, а й конструкція конкретного будинку.

2. Влучання поруч із будівлею

Ракеті не обов’язково влучити безпосередньо у будинок, щоб він зазнав серйозних пошкоджень.

Поблизу точки вибуху можуть виникати:

— руйнування вікон;

— деформація дверей;

— пошкодження фасадів;

— обвалення балконів;

— пошкодження дахів;

— уламкові пробиття стін;

— пошкодження автомобілів;

— займання.

У сучасному місті особливо небезпечне скління.

Великі вікна, панорамні фасади, офісні центри, торговельні комплекси та житлові будинки можуть утворювати величезну кількість вторинних уламків скла.

Саме тому людина навіть на значній відстані від точки вибуху може постраждати не від самої вибухової хвилі, а від фрагментів скла або елементів фасаду.

3. «Міські каньйони»

Щільна забудова формує вулиці між високими будинками — так звані міські каньйони.

У них вибухова хвиля може:

— відбиватися від фасадів;

— змінювати напрямок;

— локально посилюватися;

— проникати у двори;

— проходити через відкриті проходи та арки.

Саме тому проста модель у вигляді одного рівного кола навколо точки вибуху часто дуже умовна.

Дві людини, які перебувають на однаковій відстані від місця удару, але в різних точках забудови, можуть потрапити в абсолютно різні умови.

4. Влучання у двір між будинками

Це окремий небезпечний сценарій.

Закритий або напівзакритий двір може частково обмежувати розліт деяких уламків назовні, але одночасно створювати складну конфігурацію відбитої вибухової хвилі.

Фасади навколишніх будинків самі перетворюються на джерело вторинних уламків.

У такій ситуації пошкодження можуть отримати відразу декілька будинків, навіть якщо безпосереднього влучання в них не було.

5. Удар у землю або дорожнє покриття

Коли бойова частина детонує поблизу поверхні землі, з’являється ще один фактор — матеріал самого ґрунту або дорожнього покриття.

У повітря можуть підніматися:

— асфальт;

— бетон;

— каміння;

— ґрунт;

— елементи інженерних мереж.

Може утворитися вирва.

Пошкодження можуть отримати підземні комунікації:

— водопровід;

— каналізація;

— газ;

— електромережі;

— тепломережі;

— телекомунікації.

Тобто наслідком одного удару може бути не тільки локальне руйнування, а й втрата критичних міських сервісів на значно більшій території.

6. Пожежа після удару

Великі людські втрати та матеріальні збитки можуть бути спричинені не лише безпосереднім вибухом.

Після удару можливі:

— займання квартир;

— займання автомобілів;

— пошкодження газових мереж;

— займання утеплювачів фасадів;

— пожежі на складах;

— пошкодження електрообладнання;

— вторинні вибухи.

У щільній забудові пожежа може поширюватися вже після завершення первинної ударної дії.

Саме тому оцінка наслідків не завершується через кілька секунд після вибуху.

7. Висотні будинки

У висотному будинку різні поверхи можуть опинитися в дуже різних умовах.

Важливими стають:

— місце безпосереднього влучання;

— конструкція будинку;

— розташування несучого каркаса;

— площа скління;

— стан фасаду;

— наявність відкритих балконів;

— можливість пожежі;

— стан евакуаційних маршрутів.

Навіть якщо значна частина будинку залишається конструктивно стійкою, пошкодження сходової клітини, ліфтових шахт або пожежа можуть суттєво ускладнити евакуацію.

8. Старі будинки і новобудови поводяться по-різному

Не можна сказати, що «старий будинок завжди небезпечніший», а новий — автоматично безпечний.

Все залежить від конструктивної системи.

Цегляна будівля.

Монолітно-каркасна.

Панельна.

Історична забудова.

Промислова споруда.

Приватний будинок.

Всі вони по-різному реагують на навантаження.

Саме тому кількість будівель, які можуть отримати пошкодження, неможливо коректно визначити лише за масою бойової частини.

9. Підземні приміщення

Міське середовище має й перевагу — наявність значної кількості підземної інфраструктури.

Метрополітен, спеціально обладнані укриття та інші захисні споруди можуть суттєво зменшувати ризик ураження уламками, склом та прямою дією вибухової хвилі.

Але звичайний підвал і повноцінна захисна споруда — не одне й те саме.

Тому головний принцип залишається простим:

чим більше конструктивних перешкод між людиною та зовнішнім середовищем — тим краще.

Просто подивімося на геометрію міста

Навіть без прогнозування конкретної сили вибуху можна подивитися, яку територію охоплює звичайне коло навколо точки події.

Радіус 100 метрів — це приблизно 31 тисяча м², або понад 3 гектари.

250 метрів — уже близько 196 тисяч м², майже 20 гектарів.

500 метрів — близько 785 тисяч м², або майже 79 гектарів.

1 кілометр — понад 3,1 км².

1,5 км — понад 7 км².

2 км — близько 12,6 км² міської території.

Ці цифри не означають, що вся відповідна територія буде зруйнована.

Вони демонструють інше: наскільки швидко навіть відносно невелика відстань навколо точки удару перетворюється на величезну площу міста, на якій можуть знаходитися десятки або сотні будинків, тисячі людей, автомобілі та критична інфраструктура.

KN-30 змінює саме масштаб потенційного сценарію

Якщо Росія дійсно отримає важкі північнокорейські ракети цього класу, їх не варто сприймати просто як «ще один Іскандер».

Порівняймо порядок цифр.

«Іскандер-М» — близько 450 кг бойової частини.

«Кинджал» — приблизно 480 кг.

Kalibr — приблизно 450 кг.

Х-101 — 400–800 кг.

І на цьому тлі з’являється клас ракети, для якого обговорюється бойова частина близько 2,5 тонни.

Це вже інша категорія потенційного навантаження.

А заявлений КНДР варіант Hwasong-11Da-4.5 з 4,5-тонною бойовою частиною — ще важчий сценарій, хоча сьогодні немає підстав стверджувати, що саме така модифікація передана Росії.

Є ще одна загроза — касетні бойові частини

У випадку звичайної фугасної бойової частини основний вибух концентрується біля однієї точки.

Касетна працює принципово інакше — суббоєприпаси розподіляються по території.

У цьому випадку замість однієї центральної зони формується значно складніша картина ураження.

Тому концепція простого «радіуса вибуху» стає ще менш адекватною.

Чого ми поки що не знаємо

Надзвичайно важливо відокремлювати реальну загрозу від неперевіреної інформації.

Ми знаємо, що Росія активно використовує балістичні та крилаті ракети проти України.

Ми знаємо про застосування північнокорейських KN-23/24.

Ми знаємо, що Росія проявляла інтерес до потужніших KN-30.

Але повідомлення про вже розгорнуті KN-30, конкретні місця їхнього базування або конкретні дати майбутнього застосування потребують окремої перевірки.

Головний висновок для цивільного населення

Мені здається небезпечною сама звичка людей оцінювати безпеку приблизно так:

«Ціль за кілометр від мене, тому я в безпеці».

Ми не знаємо, куди фактично влучить ракета.

Не знаємо, чи буде вона перехоплена.

Не знаємо, куди впадуть уламки.

Не знаємо тип конкретної бойової частини.

Не знаємо, які вторинні руйнування викличе удар.

І головне — місто саме змінює характер ураження.

Будинки можуть захищати.

А можуть створювати додаткові уламки.

Двори можуть екранувати частину впливу.

А можуть формувати складну систему відбитих хвиль.

Підземні споруди можуть суттєво підвищувати шанс виживання.

А перебування біля великого скління навіть на значній відстані може створювати додатковий ризик.

Саме тому під час балістичної загрози питання повинно бути не:

«Далеко від мене можливий об’єкт удару?»

а:

«Чи знаходжуся я зараз у максимально захищеному місці?»

Для балістики час між попередженням та потенційним ударом може бути критично малим.

Тому головна стратегія залишається простою:

попередження → укриття → дисципліна → відсутність паніки.

Україна поступово входить у ситуацію, коли потрібно навчитися говорити про ракетні ризики професійно.

Не применшувати їх.

Не перебільшувати.

Не перетворювати кожен анонімний Telegram-допис на розвідувальне зведення.

Але водночас розуміти: розвиток російського та північнокорейського ракетного співробітництва — це реальна стратегічна загроза, яку необхідно враховувати вже сьогодні.

Стійкість починається не з паніки.
Стійкість починається з розуміння ризику і готовності правильно діяти.

Артем Гончаренко, PhD

P-800 Oniks/Yakhont/Bastion (SS-N-26 “Strobile”) [Electronic resource] // Missile Threat. Center for Strategic and International Studies. 2 December 2016; last modified 23 April 2024. URL: CSIS Missile Threat — Oniks (accessed: 02.10.2026).

20. Geneva International Centre for Humanitarian Demining (GICHD). Explosive Ordnance Guide for Ukraine. Third Edition [Electronic resource]. Geneva : GICHD, 2025. Publication date: 11 February 2025. URL: GICHD — Explosive Ordnance Guide for Ukraine, Third Edition (accessed: 02.10.2026).

21. Federal Emergency Management Agency. Primer to Design Safe School Projects in Case of Terrorist Attacks. FEMA 428. Risk Management Series [Electronic resource]. Washington, D.C. : FEMA, December 2003. URL: FEMA 428 — захист будівель, скління та вибухове навантаження (accessed: 02.10.2026).

22. Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Правила поведінки під час повітряної тривоги [Електронний ресурс]. URL: ДСНС — правила поведінки під час тривоги (дата звернення: 02.10.2026).

23. Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Як обрати укриття у разі повітряної тривоги [Електронний ресурс]. URL: ДСНС — як обрати укриття (дата звернення: 02.10.2026).

24. Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Як підготуватися до воєнних загроз: правила безпеки під час війни [Електронний ресурс]. URL: ДСНС — безпека в умовах війни (дата звернення: 02.10.2026).