Проблеми та перспективи розвитку вітчизняного страхового ринку

Кадала Віталій
(Кривий Ріг, Україна)
ПРАВО
(Адміністративне і фінансове право)
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОГО СТРАХОВОГО РИНКУ
Страхова діяльність в Україні зазнає суттєвих змін через назрілу необхідність підвищення її якісних параметрів та зупинення або уповільнення падіння доходів її компаній. Так, протягом 2019 року з страхового ринку пішло 48 страхових компаній (з яких сім — страхових компаній «life» і 41 — «non-life»), що становить 17,1 % від кількості станом на кінець 2018 року. Протягом чотирьох років із 2016-го кількість страхових компаній в Україні зменшилась на 97 установ [1].
Аналіз сучасного стану страхового ринку виявив низку невирішених питань, що стримують його розвиток, а саме: недосконале, застаріле законодавство, що не відповідає міжнародним та європейським ви¬могам; низький рівень капіталізації, платоспроможності та ліквідності переважної кількості страховиків; недосконалість бізнес-моделей страхових компаній; низький рівень конкуренції серед страховиків; недостатність українського досвіду правового регулювання банкрутства і процедури санації; недостатній рівень захисту інтересів страхувальників з боку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг та чисельна кількість випадків шахрайства з боку страхових компаній.
Враховуючи вищевикладене назріла нагальна потреба проведення процедур удосконалення нормативно-законодавчих регуляторів, які здатні покращити ситуацію на ринку страхових послуг.
Як показують дослідження в Україні протягом досить тривалого періоду функції з регулювання страхового ринку належали Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Проте, починаючи з вересня 2019 року, було підписано Закон України від 12.09.2019 № 79-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій щодо державного регулювання ринків фінансових послуг»[2].
У відповідності з появою ухваленого Закону України було передбачено так званий «спліт», а саме ліквідацію з 1 липня 2020 року Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг і передання Національному банку функції регулятора ринку небанківських фінансових послуг фінансового сектору, а саме страхо¬вих, лізингових, факторингових компаній, кредитних спілок, ломбардів та інших фінансових компаній, тим самим перетворюючи Національний банк у мегарегулятора.
Ми поділяємо точку зору В.І. Рудевської та О.В. Погорілої [3] стосовно того, що на відміну від інших країн, де потреба зміни системи регулювання страхових ринків була обумовлена підвищеними ризиками системи, в Україні створення мегарегулятора було обумовлено здебільшого прагненням підвищити ефективність чинної фінансової системи. Саме створення єдиного наглядового органу було націлене перш за все: на підвищення ефективності виконання функцій щодо забезпечення стабільності фінансового ринку за рахунок великих повноважень регулятора і комплексного охоплення нагляду; гарантію рівних конкурентних умов для всіх учасників фінансового ринку; полегшення процедурних моментів для фінансових інститутів, що пропонують продукти на різних сегментах ринку; спрощення і підвищення ефективності взаємодії на міжнародному рівні.
На думку науковців та фахівців практиків посилення регуляторних вимог, з одно¬го боку, сприятиме створенню прозорого страхового ринку і виведенню недобросовісних страховиків, а з другого — може викликати незворотні процеси стагнації сектору через неспроможність компаній відповідати вимогам, особливо за сучасних умов роботи. Разом з тим, стає зрозумілим, що ефективне функціонування мегарегулятора в Україні є можливим, але для цього потрібно здійснити низку заходів, здебільшого право¬вого характеру, і за умови впровадження регулятором збалансованої та поступової політики змін.
В свою чергу, О. І. Барановський [4] звертає увагу на те, що через мегарегулятор Національний банк України має на меті запровадити нагляд за ринковою поведінкою і розробити відповідні інструменти, покликані забезпечити захист прав споживачів послуг страхових компаній. Найбільші зміни страхової діяльності стосуються підвищення вимог до прозорості структури власності, дотримання законодавства про фінансовий моніторинг і формування чіткого бачення власної стратегії розвитку.
За результатами проведених досліджень можна зробити ряд висновків. По-перше, існує низка проблем, котрі негативно впливають на діяльність страхового ринку. По-друге, втручання законодавця в процес вирішення існуючих проблем сприятиме покращенню не лише стану сучасного страхового ринку, а й підвищить рівень його захищеності в майбутньому.
Література:
1. Нацкомфінпослуг: офіційний сайт URL: https://www.nfp. gov.ua.
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.09.2019 № 79-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/79-20.
3. Рудевська В.І. Особливості державного регулювання страхового ринку України у трансформаційних умовах/ В. І., Рудевська, О.В. Погоріла.// Вісник університету банківської справи. – 2020. – № 1 (37). – С.42-53.
4. Барановський О.І. Регулювання функціональних і структурних трансформаційних процесів у фінансовому секторі/ О.І. Барановський// Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. – 2020. – Т. 1. № 32. – С. 292—306.