ПРОБЛЕМА ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Климчик Ольга Миколаївна
кандидат сільськогосподарських наук, доцент,
доцент кафедри екологічної безпеки та економіки природокористування Поліський національний університет
ЕКОЛОГІЯ (Екологічна безпека)

ПРОБЛЕМА ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Наразі загострення сучасних екологічних проблем призводить до порушення балансу у системі «природа-економіка-соціум» і виникнення загроз для екологічної безпеки. Наслідком цього є невідповідність загальносвітовій концепції сталого розвитку. Екологічна безпека є складовою національної безпеки будь-якої держави. Отже на сучасному етапі розвитку суспільства постає

потреба досягнення такого рівня екологічної безпеки, який би відповідав концепції сталого розвитку.
Питання сталого розвитку є об’єктом дослідження багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців. Значна увага проблемі екологічної безпеки приділена у працях Д. Медоуза, Й. Райдерса, В. Голяна, Л.В Жарової, Є.В. Хлобистова, М.З. Згуровського, А.Д. Гвишиани, Л.Г. Мельник та багатьох інших [1, 4, 5].
Наразі у світовій науковій практиці загальноприйнятою є концепція сталого розвитку, досягнення якого є пріоритетом будь-якої країни. Так, Мельник Л.Г. зазначає, що «…сталий розвиток – загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їхню потребу в безпечному і здоровому довкіллі» [6].
Визначальними складовими сталого розвитку є: економічна, соціальна та екологічна. Економічна складова передбачає раціональне використання і відновлення природно-ресурсного потенціалу, розвиток ресурсозберігаючих технологій тощо [3]. Соціальний аспект сталого розвитку орієнтований на розвиток людського потенціалу та забезпечення стабільності громадських і культурних систем. Щодо екологічної складової, цілісність біологічних і фізичних природних систем, підтримка їх життєздатності, від яких залежить глобальна стабільність всієї біосфери, є головним завданням сталого розвитку.
Екологічна безпека, особливо в контексті концепції сталого розвитку, для всіх країн світу є пріоритетним завданням. Зокрема Руденко Л.Г. та Лісовський С.А. зазначають, що «…екологічна безпека – це одна із складових національної безпеки, сукупність природних, соціальних, технічних та інших умов, що забезпечують якість і безпеку життя та діяльності населення, яке проживає на певній території, та забезпечення стійкого стану природної екосистеми» [7]. Безумовно, екологічна безпека безпосередньо визначається сталим розвитком, що досягається за рахунок взаємозв’язку його складових (рис. 1).

Рис. 1. Складові сталого розвитку та екологічної безпеки (розробка автора)

На нашу думку, найбільш ґрунтовне визначення екологічної безпеки, що визначає її взаємозв’язок із сталим розвитком, надав М.Ф. Реймерс, який розглядає поняття «екологічної безпеки» у трьох аспектах [2]:
1) «…забезпечення гарантії запобігання екологічно значимим катастрофам та аваріям внаслідок сукупності дій, станів і процесів, які прямо або опосередковано не призводять до цих подій;
2) ступінь відповідності наявних або прогнозованих екологічних умов завданням збереження здоров’я населення і забезпечення тривалого й стабільного соціально-економічного розвитку;
3) комплекс станів, явищ і дій, які забезпечують екологічний баланс на Землі й у будь-яких її регіонах на рівні, до якого фізично, економічно, технологічно й політично готове людство…».
Усі аспекти життєдіяльності суспільства у їх нерозривному взаємозв’язку знайшли якнайбільш повне відображення саме у цьому визначенні. Крім того, Генеральний секретар ООН у доповіді про результати роботи ООН за 1999 р.
«Відвертання воєн та лих: глобальний виклик зростаючих масштабів» підкреслив, що «…справедливий та сталий розвиток є однією з необхідних умов забезпечення безпеки, проте забезпечення мінімальних стандартів безпеки, у свою чергу, є однією з передумов розвитку, а прагнення вирішити одне завдання у відриві від іншого не має сенсу» [8].
Таким чином, сталий розвиток, за умови взаємозв’язку та динамічної збалансованості усіх його складових, як керівництво до дії, є передумовою екологічної безпеки та неперервного розвитку соціоекосистем.

Список використаних джерел:
1. Медоуз Д., Рандерс Й. Пределы роста. 30 лет спустя : пер. с англ. Е.С. Оганесян. М., 2007. 342 с.
2. Реймерс Н.Ф. Природопользование : словарь-справочник. М. : Мысль, 1990. 637 с.
3. Голян В.А. Природокористування як сфера економічних відносин: суперечності та пріоритети. Економіка та держава. 2007. № 6. С. 20-22.
4. Хлобистов Є.В., Жарова Л.В. Екологічна безпека просторового розвитку продуктивних сил України. Механізм регулювання економіки. 2010. № 3. Т.2. С. 182-188.
5. Згуровский М.З., Гвишиани А.Д. Глобальное моделирование процессов устойчивого развития в контексте качества и безопасности жизни людей (2005- 2007/2008 годы). К., 2008. 331 с.
6. Мельник Л.Г. Поняття про сталий розвиток. Основи стійкого розвитку. Суми, 2007. С. 411-442.
7. Руденко Л.Г., Лісовський С.А. Концепція сталого (збалансованого) розвитку та її сприйняття в Україні. Український географічний журнал. 2005. № 4. С. 3-10.
8. Зеркалов Д.В. Проблеми екології сталого розвитку : монографія. К., 2013. 430 с.