Правове регулювання міграційних процесів в україні

 Проценко Аліна Миколаївна

Студентка 2 курсу, спеціальність 081 «Право» Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ ПРАВО (Міграційне право)

 Правове регулювання міграційних процесів в україні

На сьогодні тема міграційних процесів є досить актуальною, адже поступово відбувається всесвітня економічна, політична та культурна інтеграція. Саме збільшення обсягів міграційних процесів зумовлене процесами глобалізації. Адже ефективність державної міграційної політики України невід’ємно пов’язана з її успішною обґрунтованою ідеєю, головне завдання якої є забезпечення єдиного методологічного прийому до формування сприйняття міграційного процесу в сучасній Україні, а також визначення ролі та місця міграційних процесів у політичній, економічній та соціальній сфері суспільства, розроблення механізму регулювання територіального розподілу населення та обрання пріоритетних напрямків розвитку в цій сфері.

Державна міграційна політика України – це сукупність заходів, які здійснюються органами державної влади щодо регулювання міграційних процесів з метою захисту національної безпеки та інтересів держави, територіальної цілісності, а також сприяння підвищенню соціального, економічного, культурного, демографічного, а також наукового розвитку держави [1].

Міграція – переміщення особи для зміни місця проживання чи перебування. Існують такі види міграції: зовнішня – переміщення особи, що пов’язане з перетинанням державного кордону; внутрішня – переміщення особи з перетинанням меж адміністративно-територіальних одиниць; нелегальна міграція – незаконне перетинання державного кордону іноземцями, ухилення від виїзду з України після закінчення терміну знаходження та самостійна зміна свого правового статусу під час перебування на території України [1].

Варто зауважити, що міграційна політика України нерозривно пов’язана з геополітичними процесами в державі, демографічною, економічною, соціальною та політикою національної безпеки [1, с.6]. Така політика спрямована на забезпечення та дотримання прав людини на вільний розвиток, формування політики щодо зниження кількості безробітних, а також зростання потенціалу країни.

Міграційна політика України будується на таких принципах:

• Захист національних інтересів держави, забезпечення її безпеки.
• Взаємне співробітництво державних органів у сфері міграційної політики як на державному рівні, так і міжнародному.
• Контролювання процесів зовнішньої та внутрішньої міграцій.
• Імплементація зарубіжного                     досвіду                  щодо                     законодавчого забезпечення реалізації міграційної політики.
• Неприпустимість обмежень   за                     ознакою                  раси,                     кольору                   шкіри, релігійними переконаннями чи соціальним походженням [1].

В статті 33, Конституції України йдеться мова про те, що «Кожен, хто перебуває на законних підставах на території України, ті користуються такими ж самими свободами та правами, а також мають ті самі обов’язки, що й громадяни України, за винятками, що встановлені в законодавстві України, та міжнародних договорах. Апатридам та іноземцям може бути надано притулок у порядку, встановлену законодавством [2].

У 2001 році Верховна Рада України прийняла закони України “Про громадянство”, “Про імміграцію”. У січні 2002 р. Україна приєдналася до Конвенції і Протоколу ООН про статус біженців. Кабінетом Міністрів України затверджено Програму регулювання міграційних процесів, розроблену Державним комітетом України у справах національностей і міграції за участі зацікавлених міністерств і відомств. Основними завданнями зазначеної програми є завершення формування нормативно-правової бези з питань міграційних процесів, сформування ідеї щодо створення адміністративного механізму державного регулювання міграційних процесів і забезпечення його впровадження й ефективного функціонування, забезпечення захисту прав осіб, яким надано статус біженців чи притулок в Україні; повернення емігрантів в Україну та їхніх нащадків; створення правових і соціально-економічних засад регулювання трудової міграції; розвиток міжнародного співробітництва в міграційній сфері [3].

Пріоритетними напрямами співпраці України з Європейським Союзом у сфері міграції зазначаються такі: запобігання незаконній міграції, торгівлі людьми, забезпечення безпеки кордонів держави. Варто зазначити, що є ряд питань, які потребують вирішення: об’єднання іммігрантів, спрощення порядку трудової міграції, покращення умов захисту прав та інтересів громадян України за кордоном, розширення можливостей працевлаштування в країнах ЄС. Вирішення таких питань має для України не тільки політичне, а й значне соціально-економічне значення [4, с. 265].

Отже, ефективність міграційної політики України останнім часом стрімко розвивається. Передусім, це проявляється в напрямках щодо подолання негативної схильності у сфері міграційних процесів та їх налагодження. Але все ж таки подолання проблемних питань у цій сфері, а також використання позитивного потенціалу потребують удосконалення нормативно-правових актів України, імплементування у законодавство зарубіжного досвіду, а також розвитку міжнародного співробітництва.

Список використаних джерел:Проект Закону України «Про основні засади державної міграційної політики України»: запропонований І.Ф. Гайдошем №4227-1 від 23.03.2004 (Стаття Об’єкти державної міграційної політики).

2. Конституція України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 2680- VIII від 02.2019).
3. Закон України «Про громадянство» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http:// https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text
4. Чехович С.Б. Юридичні аспекти міграційних процесів в Україні / С.Б.Чехович. – К.: Укр. Центр правничих студій, – 288с.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, професор кафедри загально-правових дисциплін Наливайко Л.Р.