FOLLOW US ON SOCIAL

Posted On

23
Квітень
2021

Правова природа аксіологічного потенціалу кіберпростору

Діордіца Ігор
(Київ, Україна)
ПРАВО
(Адміністративне і фінансове право)
ПРАВОВА ПРИРОДА АКСІОЛОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ КІБЕРПРОСТОРУ
Спроба регулювати існуючі кібервідносини – це завжди за фактом констатація минулого. Нині кіберпростір за своїм розвитком випереджає реальність, тому і намагання держави якимось чином регулювати дані процеси має будуватись на прогнозних моделях і сценарному підході, і не описувати нові явища за допомогою лише застарілих матриць на кшталт суб’єкт-об’єктних відносин.
Наразі постає і нова наукова проблема: наукове передбачення розвитку як реального, так і кіберпростору і відповідно розгляд можливостей уведення до суб’єктів правових відносин кіборгів та штучний інтелект. Хочемо ми того чи ні, але за кілька років роботизація багатьох сфер життєдіяльності призведе до формування, з одного боку, значної кількості безробітних і малозабезпечених, а з іншого – висуне не перший план необхідність розгляду штучного інтелекту як рівноправного учасника суспільних відносин. Звичайно, що це суперечить логіці нинішнього дня, але дана логіка будується лише на тих знаннях, які є сьогодні і не враховує майбутніх знань. Адже за нинішніх умов, суб’єктом соціальних відносин може виступати лише людина… Однак у тому і полягає сенс і гнучкість у розумінні тенденцій розвитку кіберпростору.
Аналіз сутнісних ознак дискурсу Інтернета надає можливість твердити, що аксіологічний потенціал кіберпростору є гнучким і рухливим. На дискурсивну природу кіберпростору звертає увагу чимало дослідників, адже функціонування кіберпростору на даному етапі його розвитку можливо внаслідок комунікативної практики, комунікативної події між тим, хто продукує і тим, хто споживає гіпертекст в ситуативному контексті. Згодом можливо прогнозувати створення штучним інтелектом окремого простору для спілкування між собою без включення людей. Тому корисним є розвиток і вивчення пропонованого В. А. Плешаковим кіберонтологічного підходу [1].
Відтак, можу сміливо висновувати, що наразі кіберпростір – глобальний дискурс гіпертекстів у ситуативному контексті. Виходячи з методологічних постулатів транссерфінгу реальності даний дискурс є багатомірним і невимірним по суті.
Цікавим є підхід О. В. Горіної, яка серед конститутивних ознак глобального дискурсу виділяє: а) когнітивність; б) інтерактивність; в) варіативність [2].
Маніпулятивні можливості мережі ґрунтуються не лише на трьох названих вище ознаках дискурсу, а й на двох важливих зовнішніх ознаках – соціологічності та психологічності.
Кіберсоціалізація – процес якісних змін структури самосвідомості особистості та мотиваційно-потребнісної сфери індивідуума, який відбувається під впливом і внаслідок використання людиною сучасних інформаційно-комунікаційних, комп’ютерних, електронних, цифрових, мультимедіа, мобільного та сотового зв’язку інтернет-технологій в контексті засвоєння і відтворення ним культури в рамках персональної життєдіяльності [3].
На думку Ю.П. Денисова, зважаючи на викладене, стає очевидним, що кіберпростір відіграє одну з ключових ролей у формуванні системи цінностей особистості на сучасному етапі історичного розвитку та в епоху перебування соціальних систем в точці біфуркації між глобалізаційним та деглобалізаційними тенденціями. Аксіологічний потенціал кіберпростору являє собою багаторівневу, динамічну систему ціннісних орієнтацій, що задаються продуцентами гіпертекстів і сприймаються (реально чи потенційно, експліцитно чи імпліцитно, повністю або частково) реципієнтами [4].
Слід враховувати той факт, що дискурс володіє властивістю проективності, яке в соціально-філософських дослідженнях доволі широко трактується як властивість мови регулювати суспільні відносини. Говорячи про проективні властивості дискурсу, сучасні вчені виходять зі спільної світотворчої функції мови, яка полягає у конструюванні особливого світу при сприйнятті та інтерпретації фактів дійсності за допомогою мовленнєвого опису [5, с. 180].
Отже, кіберпростір зберігає достатньо високий аксіологічний потенціал, який значною мірою обумовлений самою дискурсивною природою кіберпростору. При цьому сам вплив кіберпростору на систему ціннісно-смислових орієнтацій особистості може носити як продуктивний, творчий, консолідуючий характер, так і деструктивний, руйнівний характер.
Література:
1. Плешаков В. А. Перспективы киберонтологического подхода в современном образовании. Вестник Московского городского педагогического университета. Серия : Педагогика и психология. 2014. № 3 (29). С. 1–18.
2. Горина Е. В. Дискурс Интернета в аспекте воздействия на пользователя. Политическая лингвистика. 2015. № 2. С. 150–154.
3. Плешаков В. А. Про мозаичную культуру и сознание человека в эпоху киберсоциализации. Homo Cyberus: электрон. науч.-публицистический журн. 2016. № 1. URL: http://journal.homocyberus.ru/o_mozaichnoy_kulture.
4. Денисов Ю. П. Аксиологический потенциал киберпространства в контексте деглобализационных тенденций. Homo Cyberus: электрон. науч.-публицистический журн.2017. №1(2). URL: http://journal.homocyberus.ru/Denisov_J_Aksiologicheskij_potencial_kiberprostranstva.
5. Злоказов К. В. Контент-анализ текстов деструктивной направленности. Политическая лингвистика. 2015. № 1. С. 244–251.