Правочини з дефектами волі

Ленкова Тетяна
(Дніпро, Україна)
ПРАВО
(Цивільне право)
ПРАВОЧИНИ З ДЕФЕКТАМИ ВОЛІ
В умовах адаптації законодавства України до права Європейського Союзу (ЄС) актуальними є дослідження проблемних питань, пов’язаних з недійсністю правочинів. Особливу увагу привертають так звані «правочини з дефектами волі». У цивільному праві правочин являє собою єдність чотирьох елементів – суб’єкта, змісту, форми та волі [1]. За відсутності будь-якого з вказаних елементів втрачається можливість називати дії осіб правочином.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Саме воля є важливим елементом правочину, адже згідно ч.3 ст.203 ЦКУ «волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі» [2].
Важливість волі важко переоцінити, оскільки саме цей елемент правочину характеризує його як юридичний факт-дію, відокремлюючи від юридичних фактів-подій, які, як відомо, не залежать від волі фізичних та юридичних осіб [3]. До правочинів з дефектами волі слід віднести правочини, здійснені неволездатними особами – малолітніми, неповнолітніми, обмежено дієздатними, за межами їх цивільної дієздатності, недієздатними, дієздатною фізичною особою, яка у момент вчинення правочину не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, без дозволу органу опіки і піклування. Разом з тим варто зазначити, що до правочинів з недоліками волі не відносяться фіктивні та удавані правочини. Зазначені правочини, на мою думку, слід віднести до правочинів з недоліками змісту.
Загальний правовий наслідок недотримання вимоги волі закріплений у ч.1 ст.215 ЦКУ – недійсність правочину. Спеціальні випадки вчинення правочинів із дефектами волі передбачені у ст.225, 229-233 ЦКУ.
До правочинів з дефектами волі, зокрема належать:
1) правочин, вчинений під впливом істотної помилки;
2) правочин, вчинений під впливом обману;
3) правочин, вчинений під впливом загрози;
4) правочин із надмірною вигодою чи несправедливою перевагою.
Також важливо зазначити, що договір (правочин) є недійсним, якщо він суперечить загальним засадам цивільного законодавства, отже такий договір (правочин) є нікчемним. Якщо правочин суперечить імперативним нормам законодавства, то відповідно до цього будуть правові наслідки його вчинення, передбачені законодавством. Якщо ж такі норми відсутні, то такий правочин згідно законодавства є оспорюваним, тобто може бути частково або в цілому бути визнаним недійсним. Говорячи конкретно про правочини з дефектами волі згідно права ЄС (Принципи європейського договірного права) [4] він є дійсним, а правовим наслідком його вчинення всупереч волі особи є можливість відмови особи від нього. Говорячи про Україну, то за чинним законодавством правочини з дефектами волі згідно ЦКУ визнаються судом недійсними або оспорюваними.
Думки вчених поділились навпіл. Одна категорія вчених вважає, що для правочину теорія волі є найголовнішою, тобто для дійсності правочину, для самого його існування необхідні й наявність волі, й виявлення цієї волі зовні. Друга категорія вчених підтримує теорію волевиявлення, яка полягає у пріоритетності саме волевиявлення, адже, якщо немає волевиявлення – немає і правочину. Однак існує і думка, що однакову важливість має і воля і волевиявлення. Адже для правочину необхідні як внутрішня сторона – бажання досягнути певної мети за допомогою правочину, тобто воля, так і зовнішня – за допомогою волевиявлення особа доводить до відома всіх, з ким вона може вступити в цивільні правовідносини, свою волю, тобто волевиявлення [5].
Висновок. Отже, беручи до уваги вище викладене, можу сказати наступне, вада волі – це певна деформація волі особи учасника правочину, яка відбувається за певних обставин, тобто ці обставини заважають особі правильно формулювати свої бажання та внутрішню волю при вчиненні правочину. Говорячи в цілому правочини з вадами волі – це вид недійсних правочинів. Такі правочини з вадами волі є оспорюваними тобто до моменту коли суд не визнає цей правочин недійним він є дійсним.
На мою думку для усунення проблем правочинів з вадами волі потрібно удосконалити Цивільне законодавство, а саме Цивільний Кодекс України додати конкретний підрозділ «Вади волі» задля чіткого правового регулювання, та уникнення неточностей.
Література:
1. Яримович У.В. «Правочини з дефектами волі в праві України і в праві Європейського союзу: порівняльний аспект»: зб. матеріалів Акт. Проблеми вітчизн. Юриспруденції №1, 2018 р. с.96-100
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. : за станом на 16 листопада 2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (дата звернення: 16.01.2021)
3. Алексій Р.В. дис. спец.12.00.03 – Цивільне право та процес; сімейне право; між нар. Право; «Правочини з вадами волі: проблеми теорії і практики»// м. Івано-Франківськ 2020 р. / ст. 222 (дата звернення: 16.01.2021)
4. Принципи Європейського договірного права / [пер. з англійської ТОВ «Асоціація експортерів і імпортерів «ЗЕД»]. – К.: Асоціація «ЗЕД», 2013. – c. 304 с
5. Спаська М.О. «Проблеми класифікації правочинів з дефектами (недоліками) волі»: зб. матеріалів «Вісника ради юстиції», №4 (8) 2011 р. / ст.97-105 (дата звернення: 16.01.2021)
Науковий керівник: доцент Юніна Марина Петрівна