Поняття співучасті у кримінальному правопорушенні

Глушаченко Владислава
(Дніпро,Україна)
ПРАВО
(Кримінальне право та кримінологія)
ПОНЯТТЯ СПІВУЧАСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВОПОРУШЕННІ
Становлення України як демократичної та правової держави ставить перед органами державної влади ряд невідкладних і важливих завдань. Одним з таких завдань є вдосконалення протидії кримінальним правопорушенням. Особливу увагу слід звернути на забезпечення ефективної протидії кримінальним правопорушенням, яким притаманний підвищений ступінь суспільної небезпеки. До таких відносять кримінальні правопорушення, які вчиняються у співучасті. Питання про поняття співучасті, незважаючи на велику кількість літератури, до цих пір відноситься до числа спірних.
Мочкош Я. В. кримінальне правопорушення, вчинене у співучасті, розглядає як несучий підвищену суспільну небезпеку, і це, на його думку, є однією з причин, за якими інститут співучасті вважається у вітчизняному кримінальному праві одним з найскладніших [5]. Вчений Жаровська Г. П. також вказує, що «незважаючи на майже двохсотлітню історію вивчення даного інституту в теорії кримінального права і в даний час спостерігається« різноманітності »думок щодо актуальних питань співучасті» [1].
Як зазначає КК України «співучасть у кримінальному правопорушенні за кримінальним правом визначається як умисна спільна участь декількох суб’єктів кримінальне правопорушенняу (осіб) у вчиненні умисного кримінального правопорушення» [5].
Об’єднання зусиль декількох осіб для спільного вчинення будь-якого діяння, як правило, сприяє успіху в досягненні його мети. Закон про кримінальну відповідальність та наука кримінального права визнають, що і вчинення кримінального правопорушення об’єднаними зусиллями групи осіб свідчить про підвищену суспільну небезпеку як кримінального правопорушення, так і його учасників [4].
Групова злочинна діяльність являє собою підвищену суспільну небезпеку не тільки тому, що вчинення кримінального правопорушення в групі значно полегшено, але і тому, що явище групової кримінальної діяльності викликає обґрунтовану тривогу громадян, спотворює соціальне обличчя суспільства, деформує в більшості випадків уявлення людей про соціальну справедливість і законність[5].
Фріс П.Л. вважає: «причинний зв’язок при співучасті проявляється в тому, що заподіяна шкода є об’єктивним наслідком діяльності всіх співучасників. Кримінальне правопорушення при співучасті – сукупний підсумок діяльності не тільки виконавця, а й організатора, і підбурювача, і пособника. Незважаючи на те, що діяння, яке характеризує об’єктивну сторону складу кримінального правопорушення, утворюється виключно поведінкою виконавця кримінального правопорушення, дій інших співучасників, створюючи умови для кримінальної діяльності, причинно обумовлюють виконання ним об’єктивної сторони кримінального правопорушення»[6].
Можна зробити наступні висновки, що співучасть передбачає спільну умисне участь двох і більше суб’єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення, а в разі причетності основне (первинне) посягання відбувається одним суб’єктом кримінального правопорушення, а причетне до нього діяння – іншим суб’єктом. Ці два суб’єкта не можуть збігатися в одній особі. Суспільно-небезпечна діяльність співучасників знаходиться в причинному зв’язку із загальним для всіх них злочинним результатом. Такий зв’язок відсутній в причетності за винятком злочинного потурання. Також причетність знаходиться в причинному зв’язку з суспільно небезпечними наслідками основного посягання, якщо воно вчинене після початку первинного діяння, проте до його завершення. Перш за все це стосується триваючих кримінальних правопорушень та з так званим матеріальним складом, коли наступ суспільно небезпечних наслідків після вчинення діяння відстрочено в часі.
Література:
1. Жаровська Г.П. Співучасть у кримінальному правопорушенні за кримінальним правом України. – К., 2004. – С. 12.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. – 2001.– ст. 131.
3. Мочкош Я.В. Форми співучасті у кримінальному праві України: проблемні питання. – 2006. – С. 113.
4. Митрофанов І.І., Притула А.М. Співучасть у кримінальному правопорушенні : Навчальний посібник. – О.: Фенікс, 2012. – 205 с.
5. Панов М.І. Кримінальне право України: Загальна частина : Підручник, 2010. – 416 с.
6. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посіб. – К.: ЦУЛ, 2004. – С. 171.
Науковий керівник: старший викладач Савенко Вікторія Петрівна