Поняття і значення вини

Бразалук Вадим
(Дніпро, Україна)
ПРАВО
(Кримінально-процесуальне право)
ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ВИНИ
Загальновживане поняття вини в кримінальному законодавстві було вперше на державному рівні закріплено і визначено в Кримінальному кодексі у 2001 році. Так, відповідно до ст. 23 Кримінального кодексу України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої Кримінальним кодексом України, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності [1].
Вина в свою чергу виступає в ролі обов’язкової ознаки суб’єктивної сторони у складі кримінального правопорушення та безпосередньо поєднана з об’єктивними ознаками. Зміст вини відображається в об’єктивних ознаках кримінального правопорушення, які характеризують та відображають його об’єкт, предмет, а також об’єктивну сторону. Саме тому не може існувати абстрактної вини, яка була б відірвана та відокремлена від того чи іншого конкретного суспільно небезпечного діяння, адже саме це діяння і є предметним змістом вини, і відображає її матеріальне наповнення. Зміст вини виступає основним та одним із найбільш важливих складових в понятті вини, але існуючи окремо, сам по собі, зміст не в змозі надати повну характеристику вині. Виходячи із цього з’являється необхідність в більш детальному дослідженні і інших елементів [2].
Одним із таких елементів, який є дуже важливим, виступає соціальна сутність, адже вина є саме соціальною категорією. Вона полягає в зневажливому чи негативному ставленні суб’єкта кримінального правопорушення до охоронюваних кримінальним законодавством соціальних відносин, благ та інтересів.
Не меншої уваги в розгляді поняття вини заслуговують і такі її складові, як ступінь вини та її форма.
Формою вини виступають зафіксовані в кримінальному законодавстві об’єднання деяких ознак волі та свідомості тієї особи, яка чинить суспільно небезпечне діяння. Саме в цих ознаках відображається психічне ставлення тої чи іншої особи до вчиненого нею діяння та його безпосередніх наслідках. На сьогоднішній день, чинним законодавством передбачено дві форми вини – умисел (ст. 24 КК) та необережність (ст. 25 КК) [3]. Таким чином законодавець на загальному рівні надає характеристику ставленню особи до вчиненого діяння та його наслідків. В свою чергу умисел та необережність також поділяються на види. Виходячи з цього умисел буває прямим та непрямим, а необережність може бути виражена у вигляді кримінальної протиправної самовпевненості та кримінальної протиправної недбалості. Не існує вини, яка б існувала поза цими конкретними видами.
Ступінь вини виступає в ролі завершальної складової поняття вини. Вана є кількісною та оцінюючою категорією, оскільки саме вона визначає небезпечність винної особи та тяжкість діяння, яке було нею вчинене [4]. Ступінь вини містить саме практичне значення, адже призначення покарання особі , що вчинила те чи інше діяння, на пряму залежить від багатьох чинників, зокрема: з прямим або непрямим умислом було вчинено кримінальне правопорушення, який конкретно був вид умислу – такий, що виник раптово або ж заздалегідь обумовлений, а також який саме вид необережності був допущений особою і в чому конкретно це проявилося [2].
Таким чином, вина особи – є не лише обов’язковою суб’єктивною ознакою, а й основною та важливою соціальною категорією, адже її зміст визначає характер та тяжкість злочинного діяння, а також безпосередньо наявність такого діяння як такого.
При встановленні вини та її змісту у кожному конкретному випадку необхідно виходити саме із її об’єктивного існування в реальній дійсності. Саме тому вина підлягає та потребує доказуванню на етапі попереднього слідства, а також безпосередньо під час судового розгляду на підставі детального аналізу всіх присутніх і зібраних доказів у справі, адже вона входить до змісту предмета доказування в будь-якій справі.
Встановлення вини, а також її виду та форми є однією з основних умов правильної кваліфікації кримінального правопорушення. Значення вини полягає і в тому, що вітчизняне кримінальне право виходить із принципу суб’єктивного ставлення за вину. Відсутність вини особи у вчиненні того чи іншого суспільно небезпечного діяння повність виключає суб’єктивну сторону, а значить і склад злочину та підстави кримінальної відповідальності. Зміст вини, її форми і види істотно впливають і на визначення міри покарання за вчинене.
Література:
1. Кримінальний кодекс України: веб-сайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (дата звернення: 07.03.2021).
2. Кримінальне право України. Загальна частина/ Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація : підручник. Вид. 4-те, переробл. і допов. Харків: Право, 2010.
3. Сухонос В.В. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник. Суми: Університетська книга, 2016. 374 с.
4. Вознюк А.А., вступне слово д.ю.н., проф. Дудорова О.О. Кримінальне право України. Загальна частина: конспект лекцій. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2016. 236 с.
Науковий керівник: старший викладач
Савенко Вікторія Петрівна