Парадигма розумного сталого міста

Станько Андрій Андрійович

аспірант кафедри «Комп’ютерних наук» Тернопільський національний технічний університет ім. Івана Пулюя

СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

(Комп’ютерна інженерія)

 Парадигма розумного сталого міста

У контексті міста а також інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ) термін «розумне місто» є відносно недавньою концепцією, поширення якої швидко зростає в останні роки.

Академічний та індустріальний світи, разом з урядами, установами та громадянами, сформулювали кілька визначень для цієї концепції, що активно формується і надзвичайно популярна та приваблива для міст.

«Розумне місто» можна визначити як географічний район, в якому високі технології, такі як ІКТ, логістика, виробництво енергії тощо, співпрацюють для створення переваг для громадян з точки зору добробуту, участі громадян, якості навколишнього середовища. В такі концепції місто регулюється чітко визначеною сукупністю суб’єктів, здатних формулювати правила та політику міського управління та розвитку[1].

Після спроб практичної реалізації концепцій «розумного міста», став очевидним фактор їх чіткої орієнтації на технології, не беручи до уваги громаду

та потреби людей. Це головним чином зумовленою власними цілями технологічних компаній, утворивши розрив між впровадженням технологій та їх затребуваністю. Виникла потреба у «сталому підході».

На відміну від концепції розумного міста, концепція «сталого розвитку» вперше запроваджена ще в 1987 році[2].

Концепція «сталого розвитку» базується на таких аспектах:

• соціальна стійкість,
• екологічна стійкість
• економічна стійкість

«Сталий розвиток» формує визначення «сталого міста» ідея якого полягає у тому, що рівень матеріальних, енергетичних ресурсів та утилізація відходів не перевищує можливостей навколишнього середовища міста. Споживання міських ресурсів у місті повинно збігатися – або не перевищувати – кількості, яку забезпечує природне середовище, а рівні забруднення, спричинені діяльністю міста, не повинні бути надмірними до здатності довкілля надавати ресурси громадянам та іншим членам екосистеми [3].

Концепція «сталого розвитку» попри простоту та логічність внаслідок надшвидкого технологічного та індустріального стрибку, в певних випадках вважається застарілою і як не підходить для потреб сучасного суспільства.

Внаслідок еволюції цих концепцій, пропонується нова парадигма, що звучить як «розумне стале місто». «Розумне стале місто» спрямоване на поєднання міської «сталості» та «розумності» громади, зосереджуючи увагу на тому, що обидва аспекти слід розглядати одночасно, щоб забезпечити найкращі показники розвитку міста. Вичерпне визначення описує «розумні сталі міста» як інноваційні міста, які використовують ІКТ та інші засоби для поліпшення якості життя, ефективності роботи міст, послуг та конкурентоспроможності, забезпечуючи при цьому задоволення потреб сучасного та майбутніх поколінь щодо економічних, соціальних, екологічних, а також культурних аспектів»[4].

На основі цих концептуальних визначень важливо розглянути, як практична реалізація цих концепцій вплине на повсякденне життя громадян. Практична реалізація базується на нових можливостях, відкритих хвилею технологічних інновацій, а саме, на впровадженні пристроїв та об’єктів, заснованих на технологіях Internet of Things (IoT).

IoT є одним із ключових аспектів, що керує технологічною еволюцією та залученням безлічі підключених пристроїв, що працюють та співпрацюють, щоб аналізувати фізичний світ та адаптувати поведінку з урахуванням мінливого контексту навколишнього середовища. Отже, завдяки впровадженню інновацій IoT, «розумні сталі міста» можуть вдосконалити різні аспекти управління містом (міська мобільність, громадський транспорт, електронне врядування, безпека, освітлення, моніторинг екології). Впровадження технологій IoT дозволить контролювати та управляти всіма доступними ресурсами (електроенергія, земля, вода, люди тощо) [5].

Після розгортання надійної інфраструктури зв’язку, яка є основою розумного міста на основі IoT, можна визначити рівень застосування в різних аспектах управління містом, що призведе до впровадження послуг, які представляють справжній інтерес для громадян та установ.

Загалом, місто, яке прагне бути «розумним сталим містом», має стати більш привабливим, більш стійким, більш інклюзивним та більш збалансованим для громадян, які живуть, працюють у місті та відвідують його.

Для досягнення цілей можна виділити такі ключові аспекти:

• Обмін досвідом, інформацією та проектами, а також обов’язками між громадянами, зацікавленими сторонами та іншими установами щодо всіх рішень, які вплинуть на життя людей у найближчі роки;
• Зміцнення ідентичності міста з відомими перевагами (наприклад, гарною їжею, культурою та музикою, природою) та зробити місто більш привабливим для своїх громадян, туристів та бізнесу;
• Зосередження уваги на цінностях з точки зору етики, соціальної відповідальності та якості послуг для людей та компаній.

Отже, залучення бізнесу, компаній та зацікавлених сторін, громадського транспорту – можна розглядати як важливу «додану вартість» для досягнення цих цілей. З цією метою життєздатне та оптимальне рішення відповідає створенню міжгалузевих робочих груп з різних областей (наприклад, енергетика, містобудування, мобільність та ІКТ), які працюють над інтеграцією міської політики з метою розвитку до «розумного міста».

Наведемо наступні плани пов’язані з діяльністю, яка може зацікавити громаду, з метою покращення рівня «сталості».

• Стратегічний план спрямований на зменшення викидів СО2 та інших забруднень, тим самим покращуючи глобальні екологічні умови громади.
• План сталої міської мобільності, спрямований на зменшення використання приватних автомобілів та надання можливості людям рухатися більш ефективним, безпечним способом;
• Перепроектування мережі громадського транспорту з урахуванням реальних очікувань користувачів щодо ефективності, якості та швидкого доступу до пов’язаної інформації;
• розвиток взаємозв’язку з різними міськими системами;
• покращення якості навколишнього середовища за рахунок зменшення шуму та забруднення повітря і відновлення міських просторів;
• зменшення споживання енергії та марнотратства ресурсів.

Можна стверджувати що парадигма «розумного міста» пов’язана з аспектами «сталого розвитку», беручи до уваги, зменшення впливу на навколишнє середовище, оптимізоване управління енергетичними ресурсами та розробку інноваційних послуг та рішень для громадян. Дотримуючись цієї нової парадигми, міста розпочинають процес сильних інновацій у різних сферах: мобільність та транспорт, промисловість, охорона здоров’я, туризм, освіта та інші. Обговорювані напрямки не можна вважати вичерпними, оскільки життя міста в цілому включає багато тісно пов’язаних аспектів. Однак, без сумніву, громадяни, отримають користь від прийняття рішень, орієнтованих на «сталий розвиток» та IoT зокрема.

Список використаних джерел:

1. Dameri, Renata “Smart city definition, goals and performance.” Smart City Implementation. Springer, Cham, 2017. 1-22.
2. Imperatives, “Report of the World Commission on Environment and Development: Our common future.”Accessed Feb 10 (1987).
3. Janik, Agnieszka, Adam Ryszko, and Marek “Scientific landscape  of   smart   and   sustainable   cities   literature:   A    bibliometric analysis.” Sustainability 12.3 (2020): 779.
4. Bibri, Simon Elias, and John Krogstie. “Smart sustainable cities of the future: An extensive interdisciplinary literature review.” Sustainable cities and society 31 (2017): 183-212.
5. Gaur, Aditya, et al. “Smart city architecture and its applications based on “Procedia computer science 52 (2015): 1089-1094.