Особливості визначення об’єкту кримінального правопорушення

Кіяшко Роман
(Дніпро, Україна)
ПРАВО
(Карне право та кримінологія)
ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄКТУ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
Слід здійснити короткий аналіз концепцій щодо визначення об’єкта кримінального правопорушення у кримінальному праві. Така робота сприятиме правильному визначенню об’єкта ухилення від привозу за мобілізацією, оскільки на підставі цього буде взято одну з них за основу всього дослідження.
Таке концептуальне питання, як об’єкт кримінального правопорушення, не знайшло однозначного вирішення у кримінально-правовій теорії. Це стосується насамперед того, що саме визнається тим або іншим автором об’єктом кримінального правопорушення (суспільні відносини, цінності, блага, конкретні сфери життєдіяльності людей тощо) [1]. Беззаперечним є те, що об’єктом кримінального правопорушення завжди виступає те, чому кримінально караним діянням завдається шкода або створюється загроза заподіяння такої шкоди [2].
У запропонованому розумінні об’єкт криміналістики розглядається як системне утворення з диференційованим числом елементів, що мають різний комплекс ознак і властивостей – якісних та кількісних. Елементами системи виступають: спосіб, механізм, обставини, знаряддя, обставини, мотив кримінальної діяльності; ідеальні та матеріальні сліди як результат взаємодії кримінального правопорушника з навколишнім середовищем в умовах вчинення кримінального правопорушення і поза ним; засоби і методи пізнання обставин, що утворюють кримінальне правопорушення; поведінка професійних та непрофесійних учасників кримінального провадження тощо. цей перелік можна продовжити, бо об’єкт пізнання криміналістики має складну структуру, яка компонується з численних взаємопов’язаних різнорідних елементів [4].
Під безпосереднім об’єктом посягання слід розуміти конкретні суспільні відносини, проти якої було спрямовано кримінальне правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення проти особистості безпосереднім об’єктом кримінального правопорушення буде життя, здоров’я, честь, гідність людини, а родовим об’єктом – особистість в цілому [2].
У реальному житті посягання проти одного об’єкта нерідко бувають пов’язані з неминучим створенням небезпеки іншому об’єкту. Ці кримінальні правопорушення називають двох об’єктними. На рівні безпосереднього об’єкта виділяють основний і додатковий об’єкт. Основний об’єкт визначає характер діяння, його спрямованість проти відповідного суспільних відносин і приналежності до тієї чи іншої групи кримінальних правопорушень в рамках глави Особливої частини.
Інтереси, що охороняються, можуть мати реальний характер – життя, здоров’я, недоторканність володіння – або ідеальний – честь, релігійні почуття, гідність тощо. Ці інтереси можуть належати окремій особі, фізичній чи юридичній, чи окремим спільнотам, що існують у державі, або всій сукупності суспільних факторів, всьому суспільству, або, нарешті, державі як юридично організованому цілому [3].
Правова охорона може стосуватись як самого інтересу, захищаючи його безпосередньо від руйнування, знищення чи зміни, або охорона може бути спрямована на юридичне відношення особи до такого блага – охорона можливості та свободи володіти, розпоряджатись чи користуватись таким благом чи інтересом [1].
Основний об’єкт слід розуміти як такі суспільні відносини, той інтерес, який законодавець, створюючи норму, намагався поставити під охорону кримінального закону в цьому випадку. Додаткові об’єкти і суспільні відносини, які, заслуговуючи у певному аспекті самостійної охорони, стосовно цілей і завдань створення цієї норми, захищаються кримінальним законом лише опосередковано, оскільки ці відносини обов’язково потрапляють в небезпеку спричинення шкоди під час вчинення посягання на основний безпосередній об’єкт [3].
Факультативний об’єкт – це такі суспільні відносини, які, потребуючи в інших випадках і самостійної кримінально-правової охорони, під час вчинення цього кримінального правопорушення може потрапити у небезпеку заподіяння шкоди, проте зовсім не обов’язково.
Література:
1. Бажанов М.І. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти/ М.І. Бажанов, В.В. Сташис, В.Я.Тацій. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
2. Борисов В. I. Родовий об`єкт кримінальне правопорушенняів проти безпеки виробництва /В. І. Борисов// Вісник Академії правових наук. – 1995. – № 3. – С. 144–152.
3. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля України: Проблеми теорії і розвитку кримінального законодавства/ Гавриш С. Б. – Харьков: Основа, 1994. – 634 с.
4. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
Науковий керівник: старший викладач Савенко Вікторія Петрівна.