Особливості видів необережності за кримінальним правом україни

Журавльова Дар’я
(Дніпро, Україна)
ПРАВО
(Кримінально-процесуальне право)
ОСОБЛИВОСТІ ВИДІВ НЕОБЕРЕЖНОСТІ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ
Необережність – це основна форма вини у кримінальному праві. Це характерно для порушень правил безпеки руху та експлуатації транспорту, порушень вимог законодавства про охорону праці та окремих службових кримінальних правопорушень.
За своїм змістом стаття 25 Кримінального кодексу України висвітлює два види необережної форми вини: кримінальну протиправну самовпевненість і кримінальну протиправну недбалість.[2]
Згідно частини 2 статті 25 КК України, необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю у випадку, якщо особа передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.[2]
При цьому суб’єкт кримінального правопорушення усвідомлює суспільну небезпеку своєї дії.
Кримінальне правопорушення вважається вчиненим на підставі кримінальною протиправною самовпевненістю коли особа:
– передбачає лише можливості соціально небезпечних наслідків своїх дій чи бездіяльності;
– розраховує на реальні сили або конкретні обставини, що дозволяють уникнути настання соціально небезпечних наслідків;
– її розрахунок був легковажним і такі наслідки настали.
У діях, вчинених на підставі кримінальної протиправної самовпевненості немає свідомого припущення шкідливих наслідків, оскільки винний сподівається, хоча і легковажно, на певні обставини, які можуть їм перешкодити. Таким чином, можна відрізнити кримінальну протиправну самовпевненість від непрямого умислу, при якому особа свідомо передбачає настання соціально небезпечних наслідків, а якщо і сподівається, що вони не настануть, то це є невизначеною надією на «щось», а не на конкретні обставини.[1]
Формула кримінальної протиправної самовпевненості – особа передбачає, але легковажно розраховує запобігти своїм діям.
Також самовпевненість включає в себе дві ознаки: інтелектуальну і вольову.
Інтелектуальній ознаці характерне те, що особа передбачає можливість настання соціально небезпечних наслідків свого діяння ( дії чи бездіяльності). Особливості прогнозування у кримінальній протиправній самовпевненості виражаються у тому, що воно має абстрактний характер. Під час самовпевненості винний припускає, що дії, подібні до вчиненого ним, призводять до соціально небезпечних наслідків, але вчинені ним дії не повинні в даному конкретному випадку спричиняти таких наслідків. Тому, діючи у конкретній ситуації, особа не усвідомлює реального розвитку причинно-наслідкового зв’язку між своєю поведінкою і наслідками, хоча й могла б це зробити. Важливо те, що розрахунок у суб’єкта не був порожнім, необґрунтованим, він покладається на певні обставини, сили та умови.
Вольовою ознакою є легковажний розрахунок на відвернення соціально небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності). У той же час особа покладається на цілком реальні обставини, котрі за своїми властивостями мають здатність запобігати настанню наслідкам.
Згідно частини 3 статті 25 КК України необережність виступає кримінальною протиправною недбалістю у випадку, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.[2]
Формулою кримінальної протиправної недбалості – особа не передбачала хоча повинна була й могла передбачити.
При цьому суб’єкт кримінального правопорушення не усвідомлює соціальної небезпеки своєї діяльності, тому не передбачає можливості настання соціально небезпечних наслідків.
Вчиняючи кримінальне правопорушення через недбалість, особа зобов’язана бути уважною і обережною при вчиненні певних дій, передбачати настання їх шкідливих наслідків, покладається на громадян законом, спеціальними нормами та нормативними актами, що регулюють службову та професійну діяльність.
На думку одних вчених, вольова ознака у кримінальній протиправній недбалості відсутня, оскільки сфера людської свідомості взагалі не охоплює кримінальні наслідки, але на думку інших – вона полягає у тому, що людина, маючи реальну можливість передбачати соціально небезпечні наслідки їх поведінки, не мобілізує їх інтелектуальні та психічні здатності для того, щоб здійснити вольові дії, які необхідні для запобігання таким наслідкам.[3]
Інтелектуальна недбалість кримінальної протиправної недбалості характеризується несвідомістю особи соціальної небезпеки вчинюваного нею діяння (дії або бездіяльності), а також відсутністю передбачення можливості настання соціально небезпечних наслідків цього діяння.
Література:
1. Науково-практичний коментар статті 25 Кримінального кодексу України від 5 квітня 2020 року / За ред. Верша Р.В.,2020. – с.86-108 .
2. Кримінальний кодекс України. – К.: Видавництво “Право”. 2020 р. – с.240
3. Кримінальне право України. Загальна частина/ За ред. Професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація.-193с.
4. С.І. Нежурбіда. Кримінальна протиправна необережність: концепція, механізм і шляхи протидії: – К.2010 – 20с.
Науковий керівник: старший викладач Савенко Вікторія Петрівна