ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛЕЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Хамець Наталя Ярославівна, Глива Марина Йосипівна викладачі Вишнянського коледжу
Львівського національного аграрного університету
ОСВІТА (Дистанційна освіта у вищій школі)

ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛЕЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
Виклики сьогодення зумовили кардинальне реформування й переформатування освіти в Україні. У зв’язку із пандемією COVID-19, що на початку 2020 року охопила увесь світ, дистанційна освіта стала домінантною й набула особливої актуальності. Адже вона надає «можливість навчатися та отримувати потрібні знання віддалено від навчального закладу в будь-який зручний час», як зазначено на сайті Міністерства освіти і науки України в рубриці «Дистанційна освіта» [1].
Дистанційна освіта – це багатоаспектне явище, організований за певними темами та дисциплінами навчальний процес, який передбачає активний обмін інформацією між студентами і викладачами, а також між самими студентами, і який максимально використовує сучасні засоби нових інформаційних технологій. Традиційними принципами дистанційного навчання є: самостійність, науковість, системність і систематичність, активність, принципи розвивального навчання, наочності, доступності, активності в навчанні, зв’язок теорії з практикою.
Тому, сучасні методи викладання дисципліни вимагають від викладача творчого підходу, поєднуючи інтерактивні, аудіовізуальні й мультимедійні технології, а моделювання допомагає спланувати весь цей процес і спрогнозувати результат.

Відомі чотири відомі моделі дистанційного навчання: змішана, мережева, мережеве навчання та кейс-технології, інтерактивне телебачення Вони забезпечують дотримання принципів системності й послідовності, із застосуванням нових інформаційних технологій. Розглянемо кожну із цих моделей і з’ясуємо їхні переваги та недоліки.
Змішана модель –являє собою варіант співвідношення традиційної форми навчання з електронною. При її використанні, викладачу необхідно правильно організувати навчальний матеріал при створенні курсу, врахувати який матеріал необхідно пояснити і пропрацювати на занятті в аудиторії, який може бути перенесений на дистанційне навчання, або який матеріал буде доцільно винести на самостійну роботу, тобто потрібна чітка організація навчального процесу. Сюди можна включити такі моменти, як розподіл видів діяльності на занятті в аудиторії і дистанційно, рішення дидактичних завдань з урахуванням індивідуальних особливостей студентів, вибір методів навчання на очних і дистанційних заняттях, а також здійснення контролю і самоконтролю студентів[2].
Методичний матеріал (а саме посібники та підручники)повинен бути представлений як у друкованому, так і в електронному вигляді, щоб студент міг вчасно виконати завдання. Для оформлення матеріалів курсу використовуються різні мультимедійні програми, завдяки чому курс стає більш цікавим для студентів.
Перевага, змішаної форми навчання полягає у тому, що дозволяє враховувати індивідуальний стиль навчання: рівень, тип пізнавальних здібностей, швидкість засвоєння матеріалу, забезпечує залучення студентів до навчальної діяльності, підвищує успішність. Недоліком є перевага у очній освіті. Мережеве навчання – це навчання, опосередковане інтернетом. В умовах глобалізації все більшого значення набувають процеси поширення, розповсюдження та використання мережевих форм організації освітнього процесу, оскільки сучасна освітня діяльність виходить за традиційні межі і стає
потребою впродовж життя.
Ця модель передбачає те, що студент знаходиться на досить далекій відстані від навчального закладу та не може відвідувати очні заняття з певних причин, але це не виключає для нього систематичного контакту з викладачем та іншими студентами. Зміст навчання при цьому структурується таким чином, щоб

максимально використати можливості інформаційних та телекомунікаційних технологій.
Така форма поширена серед людей, які працюють і паралельно навчаються, для самостійного вивчення певних курсів (автономні мережеві курси), осіб з обмеженими фізичними можливостями, або в умовах пандемії.
Перевагами цієї системи навчання є ефективне використання часу, оптимальний контроль прогресу студентів, гнучкість, інтерактивність, робота у звичних комфортних умовах, економічність( урахування кількості поїздок),
Поєднання мережевого навчання та кейс-технологій – модель, що передбачає використання всесвітньої мережі та друкованої навчальної літератури (підручників, посібників, методичних вказівок).
В кейс – технологіях можуть ефективно використовуватись всі діючі в системі освіти засоби навчання, враховуючи як прийняту концепцію навчання, цілі, специфіку змісту навчання, так і дидактичні засоби і функції кожного засобу навчання, включеного до кейсу: програми вивчення дисциплін з методичними вказівками по виконанню контрольних, курсових та випускних робіт; друковані фундаментальні підручники та друковані посібники по кожній дисципліні курсу; спеціальні друковані навчально-практичні посібники з текстами для самоконтролю та контролю; установчі аудіо- та відео лекції з кожної дисципліни курсу; лабораторні практикуми; комп’ютерні електронні підручники та комп’ютерні навчальні програми до усіх дисциплін курсу [3].
Застосування викладачем кейс-технологій, для навчання майбутніх кваліфікованих робітників, з одного боку стимулює індивідуальну активність студентів, формує позитивну мотивацію до навчання, зменшує «пасивних», забезпечує високу ефективність навчання, а з другого дає можливість самому викладачу самовдосконалюватись, по-іншому мислити й діяти та оновлювати власний творчий потенціал.
Модель інтерактивного телебачення, передбачає ведення комп’ютерних відео конференцій. Вона забезпечує комунікацію між педагогом і студентом, між студентом і студентом.
Негативним є те, що потрібно враховувати дидактичні особливості відео, потрібен сценарій кожного заняття, враховуючи те, що головною його діючою особою є викладач, в кадрі має відбуватися активна дія, а не монолог навіть компетентного професіонала. Необхідно спроектувати додаткові матеріали, завдання, пропоновані в формі відео на сайті курсу.

Застосування цієї моделі у навчанні потребує значних фінансових витрат, проте вона є дуже близькою до очної форму навчання.
Отже, як видно із зазначених вище моделей, кожна з них має свою специфіку, яка призначена для вирішення окремих дидактичних задач. Тому важко надати перевагу окремій моделі.
Список використаних джерел:
1. Дистанційна освіта [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://mon.gov.ua/ua/ osvita/visha-osvita/distancijna-osvita
2. Гавронський В.С, Марчук Г.В. Мережеве навчання. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://conf.ztu.edu.ua/wp-content/uploads/2019/12/13- 2.pdf.
3. Кормільцина С. Ю., Яковенко Т. М. Особливості застосування змішаної форми навчання на прикладі зарубіжного досвіду. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://core.ac.uk/download/pdf/326573667.pdf. – С. 30.
4. Малярчук О. В. Сучасні моделі дистанційного навчання в університетській освіті США. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://core.ac.uk/download/pdf/42972227.pdf. – С. 4.
5. Стаднiй А. Моделi дистанцiйного навчання. Науковий збірник
«Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка», Том 4, № 29,. – 2020. – с. 151-156.