Особливості контракту як виду тродового договору: проблемні питання

Герасимов Артем
(Дніпро, Україна)
ПРАВО
(Цивільне право)
ОСОБЛИВОСТІ КОНТРАКТУ ЯК ВИДУ ТРОДОВОГО ДОГОВОРУ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ
Актуальність теми дослідження зумовлена відсутністю єдиного підходу до визначення місця контракту в договірному регулюванні трудових відносин, а також перспектив його застосування в майбутньому. Контракт, будучи особливим різновидом трудового договору, характеризується рядом специфічних ознак і має для сторін як позитивні, так і негативні наслідки. Дослідженню контракту як виду трудового договору присвячено наукові роботи, зокрема, таких українських вчених, як В.С. Венедиктов, ВВ. Жернаков, П. Д. Пилипенко та В.І. Прокопенко, а також російських – В.І. Нікітінського, Ю.П. Орловського, В.Д. Шахова та ін.
Особливу практичну складність зумовлює величезний масив нормативно-правових актів, що передбачають укладення контракту, і в той же час відсутність єдиного нормативно-правового акту, щоб встановлював межі, порядок та підстави його укладення. Про що і свідчить наявність в юридичній літературі багатьох підходів до визначення поняття «контракт». Наприклад, В.І. Нікітінський стверджує, що контракт – це особливий вид строкового договору, він укладається в письмовій формі [1]. Такі російські науковці В.Д. Шахов і С.Ю. Головіна розглядають контракт не як різновид трудового договору, а як специфічний вид угод про працю, який оформлює зміст трудового правовідношення, як спосіб індивідуально-договірного регулювання прав та обов’язків його сторін [2]. О. Хусточкіна визначає, що контракт – це така форма трудового договору, права й обов’язки в якій визначаються погодженням сторін. У цьому полягає його особливість, і тому контракт є договором про працю [3].
У трудове законодавство України поняття й визначення змісту контракту було введено в 1991 р. (у ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) в редакції від 20 березня 1991 р.). Сьогодні ж, основним нормативно-правовим актом, що регулює питання укладення контрактів, є Постанова Кабінету Міністрів України (далі – КМУ ) «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» від 19 березня 1994 р., що визначає зміст контракту, порядок його укладення та розірвання [4].
Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін [5].
В.В. Жернаков, фахівець, який займався дослідженням особливостей укладення контракту, під час того, як вони ще не набрали такої розповсюдженості, визначав, контракт як випробуваний на Заході варіант найму на роботу, який стимулює працівника до творчої та самовідданої праці. Основні переваги: наймач має можливість формувати більш кваліфікований кадровий потенціал і позбавлятись від несумлінних працівників, що порушують трудову дисципліну. Але, в дійсності, на практиці, замість того, щоб стимулювати працівника, відбувалось елементарне порушення його трудових прав [6].
Водночас, позитивно оцінює впровадження контракту, наприклад, В. Усачов, інший дослідник, який вважає, що поява контракту стала реакцією на невиразний, нечіткий і занадто загальний зміст трудових договорів, які не враховують ні особисті якості працівника, ні специфіку його діяльності, ні рівень професійності. Наявність контракту є одним із способів поглиблення індивідуального договірного характеру найманої праці за допомогою чіткого й повного врегулювання умов праці та її оплати, підвищення відповідальності за покладені на працівника обов’язки. Слід зазначити, що неможливо категорично визначити, чи є контракт виключно позитивним або негативним явищем [7].
Зважаючи на все вищезазначене, можна констатувати, що такий особливий різновид трудових договорів, насправді, містить ряд переваг, але ефективно використані вони можуть бути лише у разі вдосконалення правового регулювання контракту, а також відсутності зловживань з боку роботодавця. У процесі реформування чинного законодавства про працю потребує перегляду правове регулювання застосування контракту як виду трудового договору в напрямку значного зменшення категорій працівників, з якими може укладатися контракт. Задля уникнення зловживань з боку роботодавця та забезпечення відповідального ставлення до своєї роботи працівників, які працюють за контрактом, треба звузити таку кількість посад і певним чином їх систематизувати, наприклад, прийнявши окремий закон у цій сфері.
Література:
1. Никитинский В.И. Контракт в трудовом праве/ Советское государство и право. – 1991. – с. 52-59 (дата звернення: 21.02.2021).
2. Головина С. Ю., Шахов В.Д.: Контрактная форма регулирования трудовых отношений/ Советское государство и право. – 1991. С. 45-51 (дата звернення: 21.02.2021).
3. Хусточкін О. Контракт у трудовому праві України (законодавство і практики його застосування) / Право України. – 1995. – С. 17-20 (дата звернення: 22.02.2021).
4. Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.03.1994. № 170. Кабінет Міністрів України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/170-94-п (дата звернення: 22.02.2021).
5. Кодекс законів про працю України: Закон України від 10.12.1971. № 322-VІІІ. Верховна Рада УРСР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/322-08 (дата звернення: 23.02.2021).
6. Жернакова В.В.: Трудове право. Підручник для студентів юридичної спеціальності. Право, 2012.- 496 с. (дата звернення: 23.02.2021).
7. Дмитренко Ю.П., Ківа Д.О.: Контракт як особливий вид договору про працю. Часопис Київського університету права 2016. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Chkup_2016_1_31.pdf (дата звернення: 23.02.2021).
Науковий керівник: кандидат юридичних наук
Юніна Марина Петрівна