FOLLOW US ON SOCIAL

Posted On

25
Листопад
2021

Особливості формування річкового стоку

Волошкіна Олена Семенівна

доктор технічних наук, професор,

професор кафедри охорони праці та навколишнього середовища

Колеватих Ігор Сергійович

студент 3 курсу, спеціальності 183 «Технології захисту навколишнього середовища»

Жукова Олена Григорівна

кандидат технічних наук,

доцент кафедри охорони праці та навколишнього середовища Київський національний університет будівництва та архітектури

 Особливості формування річкового стоку

У загальному комплексі завдань, що вирішуються у зв’язку з охороною природи, однією з актуальних є охорона малих водойм. Найважливіші об’єкти природокористування, малі річки та озера безпосередньо сприймають негативні наслідки взаємодії людини та природи й тому є найбільш незахищеними ланками в загальному колообігу води.

Під стоком розуміють частину атмосферних опадів, які стікають з певної площі в річку по схилах і в вигляді підземного потоку рухаються від місця інфільтрації до місця природного розвантаження у вигляді джерел. Стоки поділяють на поверхневі та підземні.

Поверхневий стік – один з найважливіших елементів колообігу води в природі. Кількість опадів, що йдуть на поверхневий стік, залежить від кліматичних умов, виду опадів, рельєфу місцевості, водопроникності гірських порід, рослинності та штучних чинників (створення водосховищ на річках, зрошувальних системах, лісосмуг та ін.). Чим більше випадає опадів, тим менше випаровування і більш розчленований рельєф місцевості, тим більше поверхневий стік.

Підземний стік – це кількість підземної води, що стікає в річки з певної площі підземними шляхами.

Лісова рослинність збільшує підземний і зменшує поверхневий стік, сповільнюючи темпи весняної повені та знижує ерозійну активність стічних вод. У посушливих районах, де опадів випадає мало, а випаровування велике, багато річок влітку не мають стоку, пересихають. У суворі зими також спостерігається зменшення річкового стоку, оскільки він формується тільки шляхом харчування річок підземними водами. Восени на деяких річках буває другий, менший за величиною, ніж весняний, паводок, пов’язаний зі зменшенням випаровування з ґрунту і рослинності. Вихід на поверхню землі водопроникних порід, сприяючи просочуванню атмосферних опадів, підвищує підземний стік і знижує поверхневий.

Підземні води надходять в річки в результаті дренування водоносних горизонтів перетинають їх річковими долинами. Рівнинні річки навесні, влітку і восени харчуються одночасно поверхневими (внаслідок дощів) і підземними водами, а взимку і в період посухи – майже виключно підземними.

Характеристики підземного стоку широко використовуються при вирішенні безлічі теоретичних і прикладних задач, пов’язаних з вивченням закономірностей поширення і формування підземних вод, пошуками й розвідкою родовищ, комплексним ірраціональним використанням водних ресурсів, розв’язанням водно-екологічних проблем, експлуатацією надр та ін.

Проблема оцінки якісних і кількісних характеристик водних ресурсів в межах гірничорудних територій стоїть дуже гостро і набуває особливе значення, у зв’язку з необхідністю забезпечення балансу між розвитком добувної промисловості та дотриманням природоохоронних норм. Разом з тим, гірські території є слабо дослідженими з позицій формування підземного стоку.

Найбільш техногенний вплив відчувають річки й озера, розташовані в районах з високою щільністю населення, концентрацією промисловості та сільського господарства. Особливо чутливі до техногенного впливу озера, оскільки вони є “накопичувачами речовин і енергії” і тому мають схильність до розвитку цілого ряду практично необоротних процесів. Як правило, першою причиною небажаних змін у розвитку озер є вплив не стільки як на самі водні об’єкти, скільки на область формування їх ресурсів. Тому завдання охорони озер не може бути вирішена без всебічного вивчення умов формування всіх складових їх водного балансу. У їх сукупності найбільш важко визначається і найменш вивченою є підземна складова, як з точки зору умов її формування, так і кількісної оцінки в природних і порушених умовах. Однак саме зв’язок поверхневої та підземної гідросфер, навіть при порівняно невеликою участю підземних вод у формуванні водного балансу озер, визначає найбільш важливі показники лімбічних екосистем, а порушення цього зв’язку призводить до тяжких екологічних наслідків.

В останні десятиліття в різних районах нашої країни, в тому числі й на водозборах великих і малих озер, широко проводяться і проектуються різні водогосподарські заходи, такі як будівництво водозаборів підземних вод, осушувальних систем, перерозподіл водних ресурсів. У зв’язку з будівництвом і дією цих систем виникають порушення природних зв’язків поверхневої й підземної гідросфер, зокрема підземних вод з водами озер. Оцінка збитку підземного стоку в озера і рекомендації по його можливого запобігання є найважливішими завданнями при обґрунтуванні подібних заходів.

В окремих районах озера грають важливу роль у формуванні режиму і балансу підземних вод, загального підземного стоку території, дивлячись на невелику величину підземного стоку в окремі озера, при великому їх числі вона стає цілком відчутною і її неврахування може призвести до значних помилок при вирішенні завдань, пов’язаних з вивченням підземного стоку.

Теперішні методи оцінки стоку базуються на аналізі гідрометричних даних, отримання яких в натурних умовах вимагає організації стаціонарних постів і проведення трудомістких, тривалих, дорогих польових робіт, що реально можливо тільки для великих водозбірних басейнів. У зв’язку з цим для територій, що характеризуються слабкою гідрогеологічною вивченістю, дуже актуальними стають методичні прийняття оцінки взаємозв’язку характеристик стоку і параметрів, що визначають їх факторів, що створюються на основі сучасних комп’ютерних і геоінформаційних технологій. Серед морфометричних параметрів водозборів можуть бути висотні характеристики рельєфу, що визначають кількість атмосферних опадів, ухили поверхні, що визначають швидкість руху вод, та ін. Встановлені на основі даних одиничних створів стаціонарних гідрометричних постів за допомогою засобів сучасних ГІС-технологій взаємозв’язку можуть використовуватися для визначення характеристик стоку на слабо вивчених територіях. Річний стік є найбільш показниковою характеристикою водних об’єктів до змін зовнішніх чинників як природного, так антропогенного походження.

Розрахункові показники для оцінки та характеристики загального стоку та вирішення ряду водогосподарських задач, повинні бути отримані з урахуванням нестаціонарності стоку в умовах кліматичних змін. З цією ціллю необхідно врахувати різноманітні (умовно-стаціонарні) періоди та отримати кількісні параметри оцінки формування гідрологічного режиму річок в сучасних умовах з використанням ряду даних за багаторічний період. Підсумовуючи орієнтовну оцінку гідрологічних особливостей конкретної річкової системи, важливо наголосити на необхідності уточнення цієї суто попередньої характеристики водного об’єкта шляхом збору геологічної інформації для виявлення можливих, в межах її водозбору, факторів азональності формування водного і хімічного стоку або стоку наносів. При формуванні банку гідрологічної інформації особливу увагу слід приділити даними про між річну мінливість стоку і відомостями про екстремальні витрати води, а також збору звітної документації про водогосподарської діяльності в межах річкової системи і її водозбору.

Список використаної літератури:

  1. Квашук Л.П. Аналіз стану та використання водних ресурсів України/ Квашук Л.П., Пічкур М.Г.// Вода і водоочисні технології. – –

№2-3. – С.6-9.

  1. Насонкина Н.Г. Повышение экологической безопасности систем питьевого водоснабжения./ Насонкина Н.Г. – Макеевка: ДонНАСА, 2005. – 181 с.
  2. Степанов Н.А. и др. Характеристика влияния качественного состава питьевой воды на здоровье человека/ Н.А. Степанов, Е.И. Заводова// Гигиена труда и медицинская экология. 2015. № 3. С. 200–205.
  3. Жукова О.Г. Аналіз змін екологічного стану Житомирськох області

/О.Г. Жукова, Т.Ф. Щербина, А.Ю. Ротозій/ Екологія, неоекологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування: матеріали VIІI Міжнародної наукової конференції молодих вчених. – Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2020. – с. 173-175.