Особливості екологічного менеджменту лісового господарства україни

Босак Павло Володимирович

викладач кафедри екологічної безпеки Львівський державний університет безпеки життєдіяльності

 Особливості екологічного менеджменту лісового господарства україни

Екологічним менеджментом називають діяльність суб’єктів, яка зорієнтована на досягнення екологічних цілей [1]. Здебільшого це відноситься до приватних підприємств та компаній, які таким чином демонструють свою соціальну відповідальність. Екологічний менеджмент переважно виявляється у спеціальних програмах та проектах, які спрямовані на втілення аспектів справедливості та ефективності в екології. З огляду на це, екологічний менеджмент функціонує у різних галузях економіки, зокрема і в лісовому господарстві. Екологічний менеджмент лісового господарства України має ряд особливостей, які дозволяють говорити про необхідність більш детального вивчення даного питання.

По-перше, це одночасне функціонування двох різних систем екологічного менеджменту. Перша система ґрунтується на стандартах, що побудовані за принципами планування та розмежовування відповідальності (ISO 14001). Вона охоплює питання організаційної структури, практичного втілення ідей, комплексу менеджменту, ресурсів, здійснення запланованого, екологічної політики, моніторингу та аналізу отриманих результатів. Дана система успішно функціонує у країнах Північної Америки. Друга система базується на функціональних стандартах. Вони здатні поєднувати не лише екологічні, а й соціальні та економічні аспекти діяльності лісового господарства. Дана система реалізовується за рахунок міжнародних ініціатив, які дозволяють охарактеризувати екологічний менеджмент лісового господарства за допомогою різних показників. При цьому враховуються такі критерії як: збереження різноманіття лісового фонду, зменшення впливу на природні процеси, рівень впливу на довкілля, доступ населення до лісів, оптимальне використання ресурсів лісу, невиснажливе користування, наявність кваліфікованого персоналу та врахування їхніх прав [2].

По-друге, використання схеми лісової сертифікації «FSC» (Forest Stewardship Council – неурядова некомерційна організація, яка була заснована у 1993 році за ініціативи низки екологічних організацій, лісових компаній та інших зацікавлених сторін, для підтримання екологічно прийнятного, соціально захищеного та водночас економічно вигідного ведення лісового господарства. Організація має на меті запровадження незалежної та добровільної системи сертифікації лісового господарства та деревообробки, що дає змогу покращити управління лісами планети [6]), яка являє собою законодавчу норму, містить принципи розвитку та функціонування менеджменту та маркетингу лісового господарства України. При цьому враховуються соціальні та етичні аспекти екологічного менеджменту, що сприяє формуванню позитивного іміджу підприємств лісового господарства та дозволяє виходити на іноземні ринки.

«FSC» як схема сертифікації, базується на принципах планування, оцінки, моніторингу. Водночас її впровадження сприяє детальному дослідженню не лише екологічного менеджменту лісового господарства як цілого комплексу, а й окремих його аспектів.

За допомогою схеми вирішуються такі важливі питання лісового господарства:

• створення екологічної політики;
• реалізація екологічних програм;
• формування системи оцінки та моніторингу лісового господарства;
• проектування стратегії подальшого розвитку лісового господарства [3].

По-третє, недостатній розвиток загальних елементів екологічного менеджменту. Це обумовлено тим, що нині принципи планування, оцінки, моніторингу не є розбудованими. Це спричиняє появу таких проблем як незначна охорона лісових господарств, збільшення негативного впливу людини на лісові господарства, приватизація та привласнення заповідних лісових ділянок. Адже вимоги до стандартів та схеми сертифікації виконуються лише фактично.

По-четверте, практична відсутність стратегічного планування. На етапі планування вираховуються найважливіші показники діяльності лісового господарства. Відповідно, це дозволяє визначити базові умови розвитку лісових територій та створити завдання для їхнього подальшого успішного функціонування. Тому планування є одним із найважливіших етапів екологічного менеджменту.

Планування як окремий етап, включає до себе розрахунок максимального обсягу заготівлі деревини, визначення заходів щодо розвитку лісового господарства, визначення ефективної технології лісогосподарських заходів, передбачення розвитку лісогосподарського комплексу, заходи щодо налагодження комунікації з місцевим населенням та органами влади. Крім того, здійснюється прогноз щодо подальших тенденцій у сфері ведення лісового господарства.

Насьогодні спостерігається переважання поточного планування в екологічному менеджменті лісового господарства. Воно виявляється у тому, що щорічно на наступний рік складаються завдання та ставляться цілі щодо розвитку лісових територій. Водночас стратегічне планування, яке передбачає формування планів на наступні десять років, фактично не використовується. Це породжує появу такої проблеми як відсутність єдиної стратегії розвитку лісового господарства у рамках екологічного менеджменту [4, 7].

По-п’яте, наявність системи інформаційного забезпечення. Нині лише незначна частина підприємств лісового господарства має розроблену систему забезпечення інформацією. Вона включає до себе показники діяльності лісового господарства, стан об’єкта, його можливості, ресурси [5]. Також у ній містяться дані про види заходів, джерела впливу, реакції, які були здійснені на даній лісовій території.

Отже, екологічний менеджмент є невід’ємною частиною функціонування будь-якого лісового господарства. Його основними особливостями на теренах України є наявність системи інформаційного забезпечення, недостатній розвиток загальних елементів екологічного менеджменту, практична відсутність стратегічного планування, використання схеми лісової сертифікації «FSC», одночасне функціонування двох різних систем екологічного менеджменту.

Список використаної літератури:

1. Суть екологічного менеджменту. веб-сайт. URL: https://pidru4niki.com/15100111/menedzhment/sut_ekologichnogo_menedzhme ntu.
2. Кравець П. В. Особливості розвитку системи екологічного менеджменту в лісовому господарстві. Маркетинг і менеджмент інновацій. № 3. С. 188-194.
3. Савчук О. О. Лісова сертифікація як інструмент екологічного менеджменту в Україні. Вісник НАПрН України. Вип. 1. С.186-189.
4. Семенов В. Ф. Екологічний менеджмент. Київ. Центр навчальної літератури. 407 с.
5. Кравчук І. І. Інтеграційні аспекти екологічного менеджменту лісопромислових господарств. Ефективна економіка. Вип. 2. С. 5-9.

 

6. FSC-сертифікація в      Україні.     https://sfmu.org.ua/korysni- materialy/fsc-sertyfikaciya.
7. Лісовий кодекс України: Закон України від 21 січня 1994 р. № 3852-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text