ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГІЧНОГО КЕРУВАННЯ ПРОЦЕСАМИ В РОЗУМНОМУ МІСТІ

Гамоцький Роман
Гончаренко Артем
Завальнюк Віталій
Купінський Ігор
(Київ, Україна)
ЕКОЛОГІЯ
(Інтегроване управління природокористування)
ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГІЧНОГО КЕРУВАННЯ ПРОЦЕСАМИ В РОЗУМНОМУ МІСТІ
Використання та доступність розумних об’єктів у наших містах постійно зростає. Такі об’єкти часто є основними будівельними елементами, що використовуються для реалізації розумних середовищ, спрямованих на покращення якості нашого життя, пропонуючи передові послуги та інноваційні програми. Однак ми ще далекі від того, щоб дозволити повністю використати можливості та особливості таких об’єктів. Насправді, як правило, вони виконують різні ролі, і ними зазвичай управляє безліч різних структур/департаментів. Вони виконують окремі цілі ізольовано, і дуже рідко пристрої, що належать різним адміністративним структурам, здатні співпрацювати та/або обмінюватися інформацією, навіть якщо вони співіснують в одному фізичному просторі та/або видають дуже подібну інформацію. Враховуючи конкретне інтелектуальне середовище, розумні об’єкти можна класифікувати таким чином:
Власні об’єкти – це об’єкти, спеціально розгорнуті для створення програми. Вони спілкуються за допомогою спеціальної інфраструктури, і передбачається, що ними керує одна адміністративна установа, отже, їм явно довіряють.
Сторонні об’єкти – розробляються та розгортаються незалежно від створення певної програми. У будь-якому випадку, вони діляться (або постійно, або зрідка) своїм місцезнаходженням з рідними об’єктами. Прикладом таких об’єктів є камери спостереження за дорожнім рухом, смарт-лічильники, датчики забруднення та інколи автомобілі, що проїжджають повз. Зовнішні об’єкти розробляються та розгортаються незалежно від створення спільного додатку, але ніколи не діляться своїм місцезнаходженням і не вступають у контакт із власними об’єктами. Деякі приклади таких об’єктів: розумні метеостанції, розташовані за містом, компоненти національної системи моніторингу залізниць, станції моніторингу землетрусів. Соціальні відносини можна створити відповідно до характеристик об’єктів, таких як їх модель, розташування, схема руху та призначення за допомогою додаткового Програмного Забезпечення (ПЗ). [1]
Розвивається консенсус щодо того, що ініціативи, здійснені в рамках створення розумних міст (РМ), повинні використовуватися як можливість для підготовки моделей для екологічно стійких розумних міст (ЕСРМ). Хоча розвинені країни раніше працювали у напрямку сталих міст, а зараз рухаються до розумних сталих міст, умови в країнах, що розвиваються, інші. У своїй нинішній формі керівні принципи РМ наголошують більше на соціальному та економічному розвитку, а також на питаннях управління, використовуючи сучасні інструменти інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Щоб забезпечити екологічну стійкість такого масштабного планування розвитку, повинні бути розроблені екологічні показники (включаючи існуючі керівні принципи), які можна використовувати для моніторингу різних екологічно стійких елементів розумних міст. Необхідна розробка та стандартизація показника – Індексу розвитку екологічної стійкості розумних міст. Він може бути використаний як інструмент моніторингу та діагностики для планування та управління послугами, пов’язаними з навколишнім середовищем, що оточує всі сфери життя.
Досвід розвитку розумних міст у всьому світі показав загальний слабкий взаємозв’язок між ініціативами “розумності” та екологічної стійкості. В даний час серед різних програм розвитку міст існують різні рівні акценту на різних секторах/сферах екологічної інфраструктури, наприклад, відповідно до керівних принципів, водопостачання є першочерговим завданням, за ним слідує каналізація, залежно від наявності коштів. У Екологічно стійких розумних міст, в яких усі сфери природокористування, такі як управління твердими відходами, управління водопостачанням, управління каналізацією, санітарією та скидними водами та умови навколишнього середовища, що охоплюють шум, якість повітря та водні об’єкти, мають однакову увагу з певним контрольним рівнем обслуговування в зонах показників – це повинно використовуватись для відображення екологічної стійкості розумних міст. Крім того, для РМ, може також знадобитися аналіз інших вимірів стійкості, таких як соціальний та економічний.
У майбутньому весь процес галузі зможе об’єднуватись в мережу з конектом в режимі реального часу, забезпечуючи кращу ефективність, витрачаючи менше часу та ресурсів, частково зменшуючи витрати. [2]
Література:
1. Shima Beigi. Mindful Smart Cities: Rethinking Smart Cities with Mindfulness Engineering – Bruxelles: VUBPRESS 2020. – 112 с.
2. Christopher Grant Kirwan, Zhiyong Fu. Smart Cities and Artificial Intelligence: Convergent Systems for Planning, Design, and Operations – Amsterdam: Elsevier 2020. – 284 с.