Особливості діяльності сільськогосподарських підприємств в україні

Бевз А.К.
(Черкаси, Україна)
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ
(Економіка АПК)
ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ
За останні п’ять років аграрний сектор економіки Україна помітно зріс і продовжує зростати. Аграрний сектор є одним з основних бюджетоутворюючих сфер економіки та посідає другу позицію у товарній структурі експорту – близько 43%. Також агропромисловий комплекс є основним джерелом постійного надходження валюти до бюджету України та формує близько 13% вітчизняного ВВП. За даними Державної служби статистики на кінець 2017 року в Україні зареєстровано 338,3 тис. суб’єктів господарювання у сільськогосподарській сфері, що становить 14,8% від загальної кількості суб’єктів господарювання, а станом на 01.01.2020 р. площа сільськогосподарський угідь складає 68,5% від загальної земельної площі України [1].
Метою дослідження є визначення особливостей діяльності вітчизняних сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах господарювання.
Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність сільськогосподарських підприємств — це діяльність суб’єктів аграрного господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність [2].
Головним засобом виробництва в сільському господарстві є земля, на відміну від інших галузей економіки. При правильному використанні землі (вчасна і правильна сівозміна, раціональне внесення міндобрив) її властивості покращуються з кожним роком, що не є притаманним для засобів виробництва в інших сферах виробництва.
Ще однією особливістю є те, що економічна діяльність у сільськогосподарському виробництві тісно пов’язана з біологічним процесом. Виробництво в даній галузі має сезонний характер виробництва, зокрема рослинництво. Тому при організації виробництва та розробці планів функціонування і розвитку, розраховують поєднання галузей і культур, створення додаткових допоміжних підприємств для максимально ефективного використання трудових ресурсів та засобів виробництва. Ще одна особливість сільського господарства – використання продукції власного виробництва, як вихідного матеріалу для подальшого виробництва (насіння, молоді саджанці дерев, кущів, молодняк тварин і т.д.).
На початок 2020 року в Україні налічувалося 46 328 фермерських господарств, тоді як на кінець 2018 року їх було 45 035. Тобто, протягом 2019 року кількість фермерських господарств в нашій країні зросла на 2,9% (або на 1293 господарств). Особливістю діяльності вітчизняних фермерських господарств є їх низька цінова конкурентоспроможність, яка пояснюється технологічною відсталістю.
Рушійною силою для розвитку українського сільського господарства у 2020 році, як і раніше, залишається орієнтованість виробництва продукції рослинництва на експорт. В той час як активізація попиту на продовольство на внутрішньому ринку сприяє розвитку тваринництва.
Відсутність стартового капіталу – головна проблема у створенні і процвітанні українського сільського господарства. Тому у 2020 році бюджетом України передбачено фінансування малих фермерських господарств загальним обсягом у суму 7,9 млрд. грн., зокрема: 1,38 млрд. грн. на здешевлення придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки; 1 млрд. грн. – розвиток фермерських господарств; 4 млрд. грн. – розвиток тваринництва; 400 млн. грн. – розвиток хмелярства, закладу молодих садів та виноградників .
Україна має високий потенціал розвитку агропромислового комплексу, але цей потенціал варто активніше розвивати. За правильної економічної та політичної діяльності Україна має шанси стати провідною країною світу у виробництві сільськогосподарської продукції та за рахунок цього збільшити доходи до держбюджету.
В Україні варто звернути увагу на розвиток фермерства, тому що в Україні спостерігається стагнація виробництва продукції тваринництва. Для подальшого активного розвитку аграрного сектору економіки України підприємства повинні впроваджувати інноваційні напрями розвитку, серед яких слід першочергово виділити такі:
– впровадження та використання нових високопродуктивних сортів та гібридів рослинних культур та нові породи поголів’я ;
– розвиток та стимуляція агроекологічної діяльності;
– залучення висококваліфікованих працівників.
Література:
1. Статистичні дані Державної служби статистики України. веб-сайт, URL: www.ukrstat.gov.ua ( дата звернення 10.03.2021 р.)
2. Господарський кодекс України : Закон України від 16.01.2003 № 436-IV. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15.( дата звернення 10.03.2021 р.)
Науковий керівник: доктор економічних наук,
професор Куклін Олег Володимирович