Основні завдання структурної політики розвитку міст

Синюра-Ростун Н.Р.
(Львів, Україна)
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ
(Регіональна економіка)
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ СТРУКТУРНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ МІСТ
Потреба у розробці та реалізації ефективної структурної політики розвитку міст посилюється з кожним роком, що зумовлено швидкими темпами урбанізації, яка зумовлює зростання конкуренції за ресурси (людські, фінансові тощо). Формуванню та реалізації структурної політики перешкоджає низка чинників, серед них [1, 2, 3].
– низький рівень інтеграції української економіки у світову економічну систему, що визначається низькою конкурентоспроможністю та нерозвинутим інституційним середовищем;
– недостатній розвиток інфраструктури, зокрема транспортної (якість та стан доріг, авіаційної – відсутність аеропортів та злітно-посадкових смуг тощо), телекомунікаційної тощо;
– низький розвиток інфраструктури, яка забезпечує комерціалізацію та освоєння інновацій;
– нерозвиненість мережі інституцій підтримки та розвитку підприємництва (бізнес інкубатори, технопарки, фонди підтримки підприємництва, інноваційні фонди тощо);
– технологічна відсталість економіки та системи управління, що визначає якісні й кількісні особливості структурних змін;
– недостатня гнучкість ринку праці, пов’язана з бар’єрами на шляху міжрегіональної міграції робочої сили та недоліками системи професійної освіти й перекваліфікації тощо;
– недостатній рівень кваліфікації органів місцевого управління та відсутність навиків ефективного стратегічного планування та управління місцевими ресурсами тощо;
Основними завданнями на шляху до структурної перебудови економіки міст стають підвищення ефективності функціонування економіки та впровадження інноваційних структурно-технологічних зрушень. Відтак, серед основних завдань структурних перетворень слід виокремити [4]:
– визначення пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку міст з урахуванням регіональної та локальної специфіки із подальшою концентрацією ресурсів на їх розвитку.
– Зміцнення технологічно-виробничої бази місцевих товаровиробників, стимулювання розвитку наукоємного виробництва.
– Зменшення залежності економіки від імпорту товарів та ресурсів.
– Збільшення частки зелених та ресурсозберігаючих видів виробництва та технологій, впровадження принципів циркулярної економіки.
– Розвиток високотехнологічних галузей та ІКТ технологій.
– Розвиток сфери послуг та споживчого ринку тощо.
Україна належить до держав із перехідним типом економіки, відбувається перехід від індустріальної стадії розвитку економіки до постіндустріальної.
Особливостями постіндустріального розвитку є [5]: прискорена структурна перебудова економіки, перехід до виробництва високотехнологічних і конкурентоспроможних продуктів кінцевого споживання; формування і розширення сектора сучасних інноваційно-індустріальних галузей з подальшим виходом їхньої продукції на міжнародні стандарти якості та надійності; підготовка управлінських кадрів, які відповідають вимогам і умовам постіндустріального суспільства.
У таких умовах забезпечення прискореного переходу потребує ефективного використання двох чинників: інноваційних економічних ресурсів постіндустріального суспільства, як головних і визначальних, та інноваційних виробничих ресурсів індустріального суспільства.
Література:
1. Кавтиш О. П. Структурна політика як основа модернізації національного господарства в сучасних умовах. Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». 2013. №10. С.16–22.
2. Мельник А. Ф. Структурні трансформації в національній економіці: проблеми діагностики та інституційного забезпечення. Тернопіль: ТНЕУ, 2012. 532 с.
3. Амоша О.І., Аптекар С.С., Білопольський М.Г., Юрій С. І. Структурні реформи економіки: світовий досвід, інститути, стратегії для України. Тернопіль: Економічна думка ТНЕУ, 2011. 848
4. Пелех О.Б. Структурний аналіз національної економіки і структурна політика в Україні: дис. доктора економ. наук: 08.00.03. Черкаси. 2020. 499 с.
5. Ковтало Х. Особливості структурної політики в умовах формування постіндустріального суспільства. Галицький економічний вісник. 2010. №3(28). С. 126–131.