Об’єктивна сторона кримінального правопорушення

Кравчик Катерина
(Дніпро,Україна)
ПРАВО
(Кримінальне право та кримінологія)
ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
У кримінально-правовій літературі правильно звертається увага на те, що поділ в людській поведінці об’єктивного і суб’єктивного носить умовний характер і робиться лише в наукових і навчальних цілях для більш глибокого пізнання досліджуваного явища. Законодавчого визначення поняття «об’єктивна сторона» немає, воно зустрічається лише в науковій та навчальній літературі. У доктрині кримінального права, а також у навчальній літературі зустрічаються два схожих поняття: 1) об’єктивна сторона складу злочину і 2) об’єктивна сторона злочину. Дані поняття або ототожнюють, або протиставляють. Однак ні того, ні іншого робити не можна [2].
Так, об’єктивна сторона є зовнішній акт злочинної поведінки, що має місце в умовах конкретної обстановки в певному місці і в точний час. Даний акт виражається у вигляді дії або бездіяльності. Наявність суспільно небезпечного наслідки є обов’язковим для матеріальних складів кримінального правопорушення [3].
Сам безпосередньо хід (розвиток) кримінального правопорушення від дії/ бездіяльності до настання певних наслідків і є причинний зв’язок між дією/ бездіяльністю і злочинним результатом, яка теж є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони в матеріальних складах кримінального правопорушення. Місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення факультативні ознаки об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення.
Об’єктивна сторона складу злочини в якості обов’язкової ознаки завжди включає в себе характеристику суспільно небезпечного діяння [2]. Суспільно небезпечні наслідки цього діяння, причинний зв’язок між діянням і суспільно-небезпечним наслідком, а також місце, час, спосіб і обстановка вчинення діяння є факультативними ознаками, оскільки можуть і не використовуватися при описі в законі ознак об’єктивної боку конкретних складів злочинів [1].
Правосуддя є одним з найважливіших засобів захисту і відновлення порушених прав і свобод громадян. У нашому законодавстві міститься ряд норм, спрямованих на створення сприятливих умов для здійснення правосуддя. Мова йде не тільки про матеріальне забезпечення судової діяльності, професійну підготовку суддів, їх компетентності, незалежності та неупередженості, а й належне виконання судових постанов, забезпеченні порядку в суді, виконанні беруть участь в засіданні особами вимог суду [4]. В цілому нормативне регулювання в цій галузі відносин дозволяє вирішувати головні завдання, що стоять перед судом, проте не виключаємо можливості подальшого вдосконалення законодавства і правозастосовчої практики.
Наприкінці зазначимо, що завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину являє собою неправдиве, тобто таке, що не відповідає дійсності, повідомлення про вчинення злочину, яке направляється до суду, прокурора, слідчого або до органу досудового розслідування. Об’єктивна сторона цього злочину характеризується органічною єдністю суспільно небезпечного діяння та способу його вчинення, дослідження яких становить не лише теоретичний інтерес, а й має важливе значення для правозастосовної практики, адже без з’ясування специфічних ознак, що характеризують об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 383 КК України, стає неможливим забезпечення правильної кваліфікації вчиненого діяння та вирішення питань розмежування суміжних злочинів і відмежування аналізованого злочину від діянь, що не є кримінально караними [3].
на майнові відносини, що виникають, як правило, на основі трудової угоди або цивільно-правових угод».
Відсутність у особи фактичної можливості виконати зобов’язання виключає присвоєння (наприклад, майно викрадено або знищено), але не виключає шахрайство. Наприклад, коли особа не вживає належних дій, спрямованих на відновлення свого положення, і вдається довести, що у нього явно була відсутня можливість виконати зобов’язання (ще до передачі йому предмета злочину).
Література:
1. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студ. юр. вузів і факт./М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; за ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація – Харьков : Право, 2001. – 416с.
2. Пионтковский А.А. Объективная сторона состава преступления / Курс советского уголовного права. Т.2. – М.: Изд-во «Наука», 1970.– 470с.
3. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления: Советское уголовное право. Общая часть – М.: Изд-во Московского университета. 1974. – 510с.
4. Гришаев П.И. Объективная сторона преступления: [учебное пособие]/ Гришаев П.И./ Гельфер М.А., Гришаев П.И., Здрвомыслов Б.В. – М. : ВЮЗИ, 1961. – 48с.
Науковий керівник: старший викладач Савенко Вікторія Петрівна.