Нормативно-правовий акт: поняття, види та ознаки

Худієв Р.З.
студент юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
ПРАВО (Конституційне право)

Нормативно-правовий акт: поняття, види та ознаки
У юриспруденції зовнішнє вираження значної поведінки учасників суспільних відносин здійснюється у нормативно-правових актах. Від її грамотного складання, від досконалості та відсутності прогалин залежить нормальне функціонування правової політики будь-якої держави.
Питання нормативно-правових актів, його різновиди та значення для юриспруденції розглядали багато відомих вітчизняних науковців такі як О. Ф. Скакун, М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. О. Морозова та інші.
О.Ф. Скакун описує поняття нормативно-правового акту як офіційний акт- документ, ухвалений уповноваженими суб’єктами нормотворчості у визначеній формі і порядку, який встановлює (змінює, доповнює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. [2, c. 362]. Нормативно-правовий акт, будучи приписом загального значення, поширює свою дію не на одне конкретне відношення, а на той чи інший вид суспільних відносин.
Нормативно-правові акти мають багато різних властивостей, серед яких виділяють:
1. Встановлює і закріплює нові норми права та змінює або доповнює діючі, тому відноситься до правоутворювальних актів;
2. Приймається або санкціонується уповноваженими державними органами, а саме нормотворчими органами та може ухвалюватися народом на референдумі в межах їх компетенції;
3. Наявність чітко визначеного місця серед інших нормативно- правових актів та несуперечність актам вищої юридичної сили, до яких відноситься Конституція, міжнародні договори;
4. Є письмовим документом, який складається на основі правил юридичної (нормотворчої) техніки, має визначену структуру та офіційні реквізити;
5. Обов’язково реєструється в Єдиному державному реєстрі нормативних актів;
6. Опублікується в спеціальних виданнях у встановленому законом порядку для оприлюднення населенню;
Основними структурними елементами нормативно-правових актів:
1. Преамбула — вступна частина, де не міститься норми права. Це вступна частина нормативно-правового акту, у якому дається обгрунтування закону, визначаються цілі та завдання. Преамбули в нинішніх законах зустрічаються рідко.
2. Пункти, статті — містять вихідні одиниці нормативно-правового акта — нормативні розпорядження. Через нормативне розпорядження стаття співвідноситься з нормами права. Статті можуть поділятися на частини, а пункти
— на абзаци і підпункти. Статтю позначають скорочено “ст.”, а частини, абзаци статтей – “ч.”. Статті в законах мають нумерацію.
3. Глави, які наявні у великих за обсягом нормативно-правових актах.
4. Розділи дозволяють об’єднувати глави у великих за обсягом нормативно-правових актах. Можлива й інша ситуація, коли статті, пункти об’єднуються в розділи, а розділи — у глави.
5. Частини є найбільшими підрозділами закону, які містяться, зазвичай, у кодексах. Прикладами можуть бути Кримінальний кодекс або Цивільний кодекс, які поділяються на дві частини: загальну і особливу. [1, c. 313]
Існують різні класифікації нормативно-правових актів, але найпоширенішим та найбільш значущою класифікацією є поділ за юридичної чинністю та юридичною силою. За юридичною чинністю акти поділяються на  законі та підзаконні акти. За юридичною силою виділяють конституційні закони, кодифіковані закони (кодекс), звичайні закони, постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та на накази і рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. [2, c. 364]
Найчастішою проблемою нормативно-правових актів є його неправильне складання тлумачення та систематизація, внаслідок чого це часто призводить до непоправних наслідків, таких як незаконне затримання, неможливість однозначного розуміння диспозитивних норм цивільного права, а отже, існування безлічі протиставлень одна одній норм права тощо. Це все пов’язано з недостатньою підготовкою фахівців правилам юридичної техніки, відповідно до яких складаються нормативно-правові акти. Якщо теоретичні знання відповідних правових норм у спеціалістів є (принаймні мають бути), то уявлень про вимоги до техніки складання юридичних документів, до яких безпосередньо відноситься нормативно-правові акти, а тим більше навичок їх складання у них немає, бо навчальні програми не передбачають жодних тем, не кажучи вже про спецкурси.
Отже, з цього можна зробити висновок, що нормативно-правові акти мають важливе значення в юриспруденції та в функціонуванні правової політики будь-якої держави. Нормативно-правові акти мають чимало ознак, насичена багатьма структурними елементами та має велику різновид за деякими критеріями. Питання про проблеми нормативно-правових актів пов’язане з його не досконалим та неправильним складанням і тлумаченням.
Список використаних джерел:
1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. Харків: Консум, 2001. 656 с.
2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. Київ: Правова єдність, 2010. 525 с.
3. М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін. Загальна теорія держави і права. Харків: Право, 2009. 584 с.
4. Морозова Л.О. Теорія держави і права : підручник. – 4-е видавництво. Москва: Эксмо, 2010. 510 с.
Науковий керівник: к.ю.н., доцент кафедри загальноправових
дисциплін Чепік-Трегубенко О.С.