Напрями трансформування системи військової освіти україни на шляху досягнення стандартів нато

Середенко Микола
(Львів, Україна)
ОСВІТА
(Сучасні напрями реформування системи освіти)
НАПРЯМИ ТРАНСФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ НА ШЛЯХУ ДОСЯГНЕННЯ СТАНДАРТІВ НАТО
Система військової освіти – важлива складова сектору безпеки і оборони України, яка забезпечує Збройні Сили (ЗС) та інші військові формування держави підготовленими офіцерами та сержантами. Варто зазначити, що вона інтегрована в загальнодержавну систему освіти і на сьогодні має у своєму складі університети, академії, військові інститути (в тому числі у складі цивільних закладів вищої освіти), військові коледжі, факультети і кафедри військової підготовки, а також Київський військовий ліцей, низку ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Основним продуктом системи військової освіти є висококваліфіковані кадри, від рівня підготовки яких залежить здатність сил оборони України, а відтак спроможність держави загалом протистояти зовнішній збройній агресії [1, с. 2]. Військову освіту сьогодні ми розглядаємо за двома основними аспектами: отримання фундаментальних знань і навиків – у навчальному закладі; їх розвиток і закріплення в процесі виконання функціональних обов’язків на посаді у військах через систему курсової підготовки перед призначенням на нові посади. Система військової освіти нині перебуває в процесі глибоких перетворень відповідно до визначених законодавством України потреб інтеграції нашої держави в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простори, набуття членства в ЄС і НАТО [2]. Важливим чинником таких перетворень є досвід участі ЗС та інших військових формувань України в обороні східних рубежів держави від збройної агресії з боку Російської Федерації (РФ). Головним трендом сучасних змін у системі військової освіти України є наближення її параметрів до рівня найрозвиненіших у військовому плані країн Північноатлантичного альянсу.
Аналіз систем професійної військової освіти країн – членів НАТО показує, що за зовнішньої схожості вони мають низку суттєвих відмінностей щодо поєднання професійної військової підготовки та освіти, термінів здобуття освіти та проходження підготовки. Наприклад, у США створено систему професійної військової освіти, поєднану з професійною підготовкою. У більшості держав – членів НАТО переважає професійна військова підготовка, а не військова освіта, що зумовлюється малою чисельністю збройних сил і невеликим державним замовленням.
Україна приєдналася до інтеграційного процесу в галузі вищої освіти (“Болонського процесу”) і стала частиною європейського освітнього та наукового простору. Це повною мірою стосується і військової освіти. Але за нинішніх умов важливим є впровадження в систему військової освіти норм і правил – так званих “стандартів НАТО”. Мова іде як про введення в освітній процес цих стандартів, так і про досягнення рівня підготовки військових фахівців найбільш боєздатних армій країн Альянсу. Фундаментальною основою змін стало приведення відповідних нормативних актів Міністерства оборони (МО) України до вимог Законів України “Про освіту” [3], “Про вищу освіту” [4], “Про наукову та науково-технічну діяльність” [5] згідно із сучасними потребами ЗС України та євроатлантичними стандартами якості підготовки військовослужбовців.
Підготовка персоналу ЗС України – це комплекс заходів, що включає процес навчання, професіоналізації і виховання усіх військовослужбовців, працівників ЗС України, резервістів, які проходять службу у резерві ЗС України [6]. В основу подальшого реформування системи військової освіти покладені наступні напрями: законодавче та нормативне врегулювання питань підготовки військових фахівців з урахуванням досвіду проведення антитерористичної операції/операції Об’єднаних сил (АТО/ООС); підвищення якості та приведення змісту і технологій навчання фахівців у відповідність до сучасних завдань ЗС України; подальша оптимізація мережі військових навчальних закладів усіх рівнів акредитації, поліпшення підготовки науково-педагогічних кадрів, перехід на більш сумісну з країнами НАТО триступеневу систему рівнів військової освіти (тактичний, оперативний і стратегічний рівні); перегляд змісту освіти та фахової підготовки, наполегливе впровадження в освітній процес процедур і стандартів НАТО тощо.
Аналізуючи хід трансформування системи військової освіти, слід зробити висновки:
1. Характерною відмінною ознакою функціонування системи військової освіти на сучасному етапі є те, що вона виступає водночас як об’єктом, так і суб’єктом реформування ЗС України та сил оборони загалом. Саме висока якість підготовки військових кадрів є важливою умовою своєчасності, повноти та ефективності виконання заходів оборонної реформи в країні.
2. Найбільш значущими заходами наближення системи військової освіти України до євроатлантичних стандартів можна вважати: перехід на триступеневу систему освіти; запровадження “школи оборонного менеджменту” та “школи лідерства” як складових професіоналізації освіти; перегляд кваліфікаційних вимог і штатно-посадових категорій до військових посад офіцерського складу з урахуванням освітніх ступенів і рівнів військової освіти; перегляд змісту освіти та фахової підготовки особового складу.
Література:
1. Про Збройні Сили України. Закон України № 2019-ІІІ від 5 жовтня 2000 р.// Відомості Верховної Ради. – 2000. – 4 с.
2. Про національну безпеку України. Указ Президента України № 2469-VIII від 21 червня 2018 р.// Відомості Верховної Ради. – 2018. – 28 с.
3. Про освіту. Закон України № 2145-VІІІ від 5 вересня 2017 р.// Відомості Верховної Ради. – 2017. – № 38–39. – 380 с.
4. Про вищу освіту [Електронний ресурс]: Закон України № 1556-VІІ від 1 липня 2014 р. – Режим доступу : htts://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text.
5. Методичні рекомендації щодо організації науково-технічної діяльності у Збройних Сил України. – К.: ГШ ЗС України. – 2020. – 763 с.
6. Настанова з підготовки персоналу у Збройних Силах України. ВКП 7-00(01).01. – К.: МО України. – 2020. – 52 с.