FOLLOW US ON SOCIAL

Posted On

07
Лютий
2022

Механізми в економічних і фінансових дослідженнях

Антоненко Валентина Миколаївна

кандидат економічних наук, доцент

доцент кафедри управління і фінансово-економічної безпеки

ДВНЗ «Донецький національний технічний університет»

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ

(Фінанси, банківська справа та страхування)

Механізми в економічних і фінансових дослідженнях

Для початку варто дати посилання на досить влучне трактування теми застосування терміну «механізм», яке надано у публікації Т. В. Марусей: «Слід зазначити, що в науковій економічній літературі на сьогодні ще не склалося стійкого уявлення про види та зміст різного роду механізмів. Тому мають місце вживання термінів «механізм господарювання», «господарський механізм», «організаційно-економічний механізм», «економічний механізм», «правовий механізм», «мотиваційний механізм» тощо без чітко окреслених розмежовуючих ознак. Цілком очевидно, що дану сукупність понять слід класифікувати і відповідним чином обґрунтовувати їх спільність та відмінності» [1, с. 44]. Хоча з першою ідеєю авторки – про відсутність загальноприйнятого підходу щодо визначення сутності механізмів – необхідно погодитися; але про її зауваження щодо здійснення класифікації механізмів можна посперечатися, адже якщо описувати усі механізми, що призначаються для використання в економічній сфері, то це буде хибною спробою «осягнути неосяжне», бо надати повну вичерпану класифікацію механізмів є майже не вирішуваною задачею, тому що класифікаційних об’єктів, так само і класифікаційних критеріїв, у даному випадку може бути безліч. Проте, досліджуючи механізми, що застосовуються на практиці чи призначаються для такого застосування, необхідно перш за все визначитися із сферою їх призначення; тобто певним чином обмежити сферу дослідження і водночас конкретизувати специфіку того чи іншого механізму.

В науці вже є серйозні доробки щодо визначення і дослідження економічних, організаційно-економічних та фінансових механізмів. Спробуємо розібратися із сутністю кожного з них та надати хоча б стислу характеристику їх властивостей, з наголосом на їх подібні та відмінні ознаки.

Перш за все, будь-який механізм з досліджуваних призначений і діє в системі управління та являє собою вплив керуючої системи (суб’єкта управління) на керовану систему (об’єкт управління). В процесі управління цей вплив спрямовується на забезпечення певної бажаної реакції об’єкта управління задля досягнення цілей, які встановлюються чи задаються суб’єктом управління. Ці механізми поєднує те, що всі вони мають враховувати і базуватися на економічних (фінансових) інтересах осіб, на які через той чи інший механізм чиниться управлінський вплив.

Отже, механізми базуються на економічних або фінансових інтересах, що є їх об’єднуючим підґрунтям. Але при цьому саме інтереси, можливо, є і ознакою їх поділу на економічні і фінансові механізми; інакше кажучи: чи можна розділяти інтереси на економічні і фінансові? Виникає питання: який зміст і яка різниця між цими інтересами?

В публікації Є. В Міщук наведено деякі дефініції терміну «економічний інтерес» і зокрема досить влучне і узагальнююче його трактування: «Вигода, якої досягають у процесі реалізації економічних відносин» [2, с. 134]. А стосовно фінансових інтересів доречно навести позицію О. П. Гетманець, яка зауважує, що поняття «фінансові інтереси» є похідним від понять «фінанси» та «інтереси» [3, с. 93]. Якщо згадати, що фінанси – це відносини з приводу розподілу (перерозподілу) фінансових ресурсів, то виходить, що фінансові інтереси націлені на вигоду, яка стосується збільшення тої частки фінансових ресурсів, яку отримує у свою власність чи у своє розпорядження зацікавлений економічний суб’єкт. Тобто: вигода присутня і в економічних, і в фінансових інтересах; отож, принципових розбіжностей у цих поняттях немає. То немає сенсу робити спроби щодо розподілу інтересів на економічні і фінансові, бо останні є проявом економічних, які оцінюються (вимірюються) у грошових одиницях. Виходячи з цього, висловлюємо твердження про необов’язковість і навіть про недоречність принципового розділу інтересів на економічні і фінансові. Цілком логічним має сприйматися комплексний підхід до розгляду сутності інтересів, результатом якого є формулювання фінансово-економічних інтересів (див., наприклад [4]).

Стосовно поняття «фінансовий механізм»: наразі існує досить багато різних висловлень щодо його сутності, але загальноприйнятного підходу немає. Разом з тим М. О. Безгуба, не згадуючи у своєму дослідженні про інтереси, вказує на зв’язок фінансових і економічних явищ: «Фінансовий механізм можна розглядати як складову частину господарського механізму, який є сукупністю фінансових стимулів, важелів, інструментів, форм і способів регулювання економічних процесів і відношень» [5, с. 160]. Така позиція (її варто підтримати) сприймається як слушна, бо авторка накреслює той зв’язок між економічним і фінансовим механізмами, який полягає у використанні фінансових стимулів, важелів тощо з метою регулювання економіки. Отже, продовжуючи логіку такого підходу, вкажемо, що немає ніякого сенсу будь-яким чином розділяти економічний і фінансовий механізми, а вести мову про комплексний механізм, який можна було б назвати фінансово-економічним (на кшталт фінансово-економічних інтересів).

Таким чином, обґрунтовано доцільність розгляду комплексного фінансово-економічного механізму. Але тепер має бути поставлене питання щодо такого складника, як організаційний механізм. Цей термін доволі часто «супроводжує» економічний механізм, тобто їх поєднання дає «організаційно-економічний механізм». А чи існує окремо організаційний механізм? Річ у тому, що в економічній (і в фінансовій особливо) сфері є специфіка управління, яка обумовлена особливостями об’єктів управління. Так, на відміну від управління персоналом (де об’єктом управління є люди, які розуміють і певним чином сприймають та якось реагують на управлінський вплив суб’єкта управління), такі об’єкти управління, як-то: собівартість, доходи, прибуток, рентабельність, грошові кошти, активи, пасиви тощо – не можуть сприймати управлінський вплив чи реагувати на нього. Вплив у даному разі забезпечується структурними підрозділами (економічними і фінансовими службами), які саме і реагують на управлінські команди від керуючої системи; причому знову ж таки необхідно враховувати і задіювати їх фінансово-економічні інтереси, що створюють для них мотиваційні стимули. Тобто вплив на вказані організаційні структурні підрозділи має розглядатися як фінансово-економічний механізм впливу на них від керівництва, аби вони були зацікавлені у досягненні заданих цілей щодо собівартості, доходів, прибутку, рентабельності і т. д.

На нашу думку, поняття «організаційний механізм» доцільно було б замінити на «організаційне забезпечення»; таке твердження має наступне обґрунтування. Як зазначає Л. Б. Баранник, «взагалі механізм – це внутрішня будова машини, устрою, апарату і т. п., що приводить їх у дію, організовує і забезпечує функціонування» [6, с. 209]. Якщо переходити від технічного трактування механізму до застосування цього терміну в економічних і фінансових дослідженнях, то привести у дію, організовувати і забезпечувати функціонування організаційних структурних підрозділів мають актуальні для них стимули (економічні і фінансові), тобто фінансово-економічний механізм. Крім того, в багатьох публікаціях, і навіть в підручниках, йдеться про так звану «систему організаційного забезпечення менеджменту», яка являє собою сукупність структурних служб та підрозділів, які забезпечують розробку та прийняття управлінських рішень та несуть відповідальність за результати цих рішень (див., наприклад, [7, с. 19]). Отже, ці служби формують не організаційний механізм (бо відсутнє те, що приводить у дію об’єкти управління), а організаційне забезпечення фінансово-економічного механізму.

Підводячи підсумок, зазначимо: по-перше, замість окремих економічного і фінансового механізмів діє єдиний комплексний фінансово-економічний; по-друге, для функціонування цього механізму застосовується організаційне забезпечення, а не організаційний механізм.

Література:

  1. Марусей Т.В. Теоретичні основи дослідження організаційно-економічного механізму функціонування сільськогосподарських підприємств на внутрішньому продовольчому ринку. Наукове мислення: Збірник статей учасників шістнадцятої всеукраїнської практично-пізнавальної інтернет-конференції «Наукова думка сучасності і майбутнього», (26 грудня 2017р. – 10 січня 2018р.). Частина 1. – Видавництво НМ. – Дніпро, 2018. – 60с. С. 42-45. Режим доступу: http://naukam.triada.in.ua/images/files/zbirnik16-1.pdf#page=43.
  2. Міщук Є. В. Економічні інтереси підприємства та його стейкхолдерів у контексті їх економічної безпеки. Економіка та управління підприємствами. –2019. – Вип. № 2(70). – С. 132-138.
  3. Гетманець О.П. Правова природа фінансових інтересів держави в бюджетному процесі в Україні. Вісник ХНУВС. – 2015. – № 3 (70). – С. 92-99.
  4. Солодовнік О.О. Фінансово-економічні інтереси сторін публічно-приватного партнерства як об’єкт захисту. Наук. вісник Херсонського державного університету. – 2015. – Вип. 15. Част. 3. – С. 46-50.
  5. Безгуба М.О. Фінансовий механізм державного регулювання економіки. Економічний вісник університету. – – Вип. № 28/1. – С. 158-165. Режим доступу: https://cyberleninka.ru/article/n/finansovyy-mehanizm-gosudarstvennogo-regulirovaniya-ekonomiki.pdf.
  6. Баранник Л.Б. Фінансовий механізм системи соціального захисту населення: понятійно-сутнісна характеристика. Вісник Львівської державної фінансової академії: Сер. Економічні науки. – 2011. – № 21. – С. 208-217.
  7. Цибульська Є.І. Фінансовий менеджмент: навч. посіб. для студентів, які навчаються за спец. 051 – Економіка. – К.: «Кондор». – 2021. – 348 с.