Недавні записи
- Ветерани змінюють країну. А ми створюємо для них можливості! 13.02.2025
- Економічні індикатори України та світу за період січень-жовтень 2024 року 13.02.2025
- Schneider Electric Україна планує навчити 1 млн людей енергоменеджменту – Бубнов 06.02.2025
- Чому варто розмістити інформацію про готелі та хостели на сайті Vidguky.net 03.02.2025
- Посольство Індії в Україні провело урочистий прийом у Києві на честь 75-ї річниці Дня Республіки 31.01.2025
Методологічні засади тлумачення категорії «політичний товар»

Кушнір Тарас
(Львів, Україна)
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ
(Маркетинг та менеджмент)
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТЛУМАЧЕННЯ КАТЕГОРІЇ «ПОЛІТИЧНИЙ ТОВАР»
Сьогодні все частіше говоримо про існування маркетингу в політичній сфері. Звісно, таке питання ми вважаємо дещо дискусійним, так як сучасний маркетинг в переважній своїй більшості орієнтується на соціальну відповідальність та задоволення потреб споживачів, а політична сфера не схильна до того, щоби якомога краще задовольнити потреби споживачів. Але, виникає питання, чому? Чому політиків обирають, якщо вони не задовольняють потреби споживачів? Чому суспільство критикує, негативно ставиться. А потім все одно віддає свій голос за того чи іншого політика чи політичну силу? Вочевидь, що спрацьовує механізм використання, т. зв. «політичного маркетингу», хоча, на наш погляд, в даному випадку доречніше використовувати поняття «політичні технології», тобто ті технології, що дозволяють впливати на споживача для того аби він прийняв бажане рішення для трансляторів політичних технологій. Але це рішення часто не є бажаним для самого споживача. Для того, аби спробувати розібратись в методології політичного маркетингу варто розпочати аналіз із з’ясування основних елементів політичного ринку та приділити більше уваги визначенню поняття «політичного товару», так як саме це поняття, ми вважаємо, є найсуперечливішим та найскладнішим з точки зору методології.
Зустрічаємо думку, що головними елементами політичного ринку є:
– Суб’єкти політичного ринку як виробники політичного товару – органи державної влади та місцевого самоврядування, політичні лідери, політичні партії та блоки, групи інтересів, які мають забезпечити високу конкурентоспроможність, попит і реалізацію політичного продукту;
– Об’єкти політичного ринку, на які спрямовують свій вплив суб’єкти політики;
– Політичний продукт, що являє собою сукупність пропонованих на політичному ринку пропозицій, які можуть мати суспільну користь і повинні бути реалізовані суб’єктами політики після ймовірного обрання на владні посади;
– Політичний товар, під яким розуміють політичні цінності у вигляді політичних програм, ідей, концепцій реформ, котрі фактично виступають на політичному ринку у формі політичного іміджу [1].
Бачимо, що пропонується розмежовувати «політичний продукт» та «політичний товар». З точки зору економічної термінології «продукт» та «товар» також не є тотожними поняттями, але, в економічній теорії «продукт – це результат виробництва», а «товар – це результат виробництва, призначений для продажу». Таке розмежування абсолютно логічне через те, що не все вироблене призначене для продажу. В політичній сфері, на наш погляд, розмежувати те, що призначене для «продажу» від того, що для цього не призначене досить складно. Бо як публічний політик може пояснити, що один закон він приймає для того, щоби виконати свої обіцянки, а інший – з якоюсь іншою метою. Швидше риторика політика така, що один закон він приймає для того, щоби виборець за нього проголосував, а інший – з якоюсь іншою мотивацією (вона може бути дуже різна, не обов’язково погана), наприклад, це може бути голосування за вирішення поточних питань, технічних законів, які необхідні, щоби потім прийняти більш важливі. Але часто такі голосування можуть бути пов’язані із обслуговуванням чиїхось бізнес-інтересів, що може іти в дисонанс з політичним обіцянками, бо, сумнівно, що хоча б один політик буде іти на вибори обіцяючи обслуговувати інтереси фінансово-промислових груп чи олігархату.
Трактування політичного товару як політичних програм, цінностей, ідей тощо вважаємо дещо обмеженим, через те, що покупець політичного товару частіше реагує не на ці елементи, а на те, кого він купує. Тому, ми більше схиляємось до думки, що політичним товаром виступає саме кандидат, якого необхідно «загорнути в необхідну обгортку» (одяг, манери, публічні дії, політична, економічна та інші програми) і «вдало продати» виборцям (тобто отримати необхідну для перемоги кількість голосів). В такому контексті ідеї, програми і гасла виступають як засоби просування політичного товару, а не сам товар.
Література:
1. Бокач В. Особливості функціонування політичного ринку в умовах політичної конкуренції. Evropsky politicky a pravni diskurz. 2015. Vol. 2, Iss. 4. С. 278-281.