МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ ЗА ДОПОМОГОЮ КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ

Осіпова Марія Сергіївна
Студентка І курсу другого(магістерського)рівня вищої освіти спеціальність:014 Середня освіта (Історія) Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені
Володимира Винниченка
ОСВІТА (Методичні основи виховного процесу)

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ ЗА ДОПОМОГОЮ КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ
В сучасній освіті актуальним є питання патріотичного виховання. Ми не можемо будувати майбутнє, забуваючи своє минуле. Саме на уроках історії більшу частину варіативного навчального матеріалу побудовано на краєзнавстві та історії рідного краю. Для учнів Новомиргородського району, Кіровоградської області тема Канізького повстання є насамперед можливістю висвітлити в ній той героїзм, мужність та прагнення до вільного життя учасників згаданих подій. Згідно Указу Президента України 22 січня 2016 року № 17 «Про відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-21 років» українське суспільство протягом 2017-2021 років відзначає столітню річницю подій, які свого часу започаткували основи української державності та незалежності. В той час український народ, як ніколи наблизився до здобуття власної незалежності і самостійності, розпочав формування своєї державності і суверенності, але більшовицька навала й червоний терор на довгі десятиліття перекреслили мрії
тодішніх патріотів та національно-свідомих українців
Однією з визначних історичних подій української революції 1917-21 років, які пов’язані з Новомиргородщиною та відбувались в нинішніх межах Новомиргородського району є Канізьке повстання – збройне повстання селян Єлисаветградського повіту Херсонської губернії проти австро-німецької окупації у травні-червні 1918 року. Це був яскравий приклад згуртованості

українського селянства, його консолідації під гаслами у демонстрація прагнення наших предків до відновлення власної самобутності[1].
3 червня 2018 року виповнилося рівно сто років від дня придушення Канізького повстання каральними загонами інтервентів. З нагоди цієї визначної дати в с. Каніж відбулися урочисті та поминальні заходи. Щороку, а саме 3 червня проходять заходи приурочені Канізькому повстанню. В шкільному музеї учні знайомитися з матеріалами повстання, на основі яких кінці навчального року здійснюється реконструкція повстання [5].Серед експонатів музею відбувається вивчення теми історії Української революції 19171921 рр. шкільного курсу історії України.
Треба зазначити, що офіційна версія повстання не у всьому відповідає дійсності. Аналіз причин, мети та, ходу повстання, майнових категорій учасників має значний виховний та науковий потенціал. За свідченням джерел (їх значний корпус зібраний учнями місцевої школи, коли ще були живі свідки та учасники повстання був відкладений і зберігається в музеї), літератури, архівних даних, дає змогу відтворити картину виступу селян. Так, наприкінці 1917 – початку 1918 років, до Каніжу почали масово повертатися солдати з фронту. Більшість солдат, на той момент, були обізнані з більшовицьким Декретом про землю та земельною програмою лівих есерів, а також привезли додому зброю. Солдати створили свій перший революційний комітет, озброєний загін, метою діяльності якого були не тільки захист селян від постійних знущань та беззаконня реквізицій – по всій Україні розпочався збір продовольства для потреб Берліну і Відня. Українські селяни, що вже встигли побути власниками земельних наділів і ковтнути повітря свободи не могли змиритись з таким станом справ і, по Україні прокотилась хвиля стихійних селянських бунтів, один з таких проявів спротиву відбувся 100 років назад і увійшов в історію під назвою Канізьке повстання[4]. В той же час заможні селяни-одноосібники, які жили на хуторах та користувалися
«відрубами» проголошувались ревкомом «куркулями» і по суті були поставлені в один ряд з поміщиками [4].
Незважаючи на всі протиріччя, що неминуче виникають на зламах історії, Канізьке повстання – це яскравий приклад згуртованості українського селянства, його консолідації, демонстрація прагнення наших предків до відновлення власної самобутності.
На превеликий жаль, про цей епізод в історії Української революції 1917- 1921 рр. нагадує скромний пам’ятник учасникам повстання, встановлений біля

Канізької школи та декілька згадок у дослідницькій літературі. Матеріали що представлені в музеї та його фондах мають не тільки значний виховний потенціал але ї наукову цінність для дослідників цього періоду.
Список використаних джерел:
1. Захарченко А. Селянська війна в Україні: рік 1918. – К.: ЗАТ«Нічлава», 1997. –188 с.
2. Історія міст і сіл Української РСР.Кіровоградська область., К.,1972.
3. Історія Новомиргородського району / Автор-упорядник О. В. Мокрицький. — Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2004 — с. 112—116.
4. Колєчкін, Вадим. Канізьке повстання 1918 р. у документах Державного архіву Кіровоградської області /Між Бугом і Дніпром: науково- краєзнавчий вісник Центральної України Вип. 7-8-Кропивницький, 2018.-с.35- 45.
5. Войтова Л. Шкільне краєзнавство – провідний напрям краєзнавчої роботи.
6. Хміль І.В. КАНІЗЬКЕ ЗБРОЙНЕ ПОВСТАННЯ 1918// Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во “Наукова думка”, 2007. – 528 с.