Методи з оцінки сталості промислових підприємств

Матіс Євгенія Олегівна

аспірант, спеціальність 183 Технології захисту навколишнього середовища

Харківський національний університет будівництва та архітектури

ЕКОЛОГІЯ (Екологічна безпека)

 Методи з оцінки сталості промислових підприємств

Для проведення оцінки екологічності продукції є багато інструментів, які враховують екологічні аспекти і ті що безпосередньо пов’язані з процесом розробки продукту. Кожен метод має певні переваги і недоліки, що стосуються їх характеристик. Концепція ППР (потрійного практичного результату) – це концепція сталого розвитку підприємств, що складається з трьох частин: екологічної, соціальної та економічної.

Зворотна логістика. Згідно Сантосу, зворотна логістика зводиться до чотирьох основних функцій: (1) контроль потоку матеріалів та потоку інформації від точки споживання до джерела; (2) переміщення товарів у напрямку: споживач ‑ виробник; (3) пошук найкращого використання ресурсів; і (4) безпека утилізації використаних продуктів. Основною метою зворотної логістики є зниження рівня забруднення навколишнього середовища і відходів виробництва, а також повторне використання та утилізація продуктів. Рециклінг товарів полягає у відновленні, переробці, продажі складових продукціїї [1].

Від колиски до колиски: основною ідеєю методу є те, що відходи є

сировиною, на противагу традиційному погляду «від колиски до могили». Принцип регенеративного дизайну – це незалежна система сертифікації, яка оцінює безпеку продукції, базуючись на матеріалах і виробничих технологіях, використаних в її створенні. Ця система була заснована Вільямом Макдоноу і Майклом Бронгартом, які активно працювали в якості її засновника і хіміка відповідно [2]. Відповідно до підходу проектування від колиски до колиски продукти, після використання яких матеріали (продукт або вміст упаковки) надходять в біосферу, вважаються «споживчими товарами». Матеріали, відновлені після використання, можуть вважатися «сервісними продуктами». Підхід «від колиски до колиски» заснований на переході від «менш поганого» до «більш хорошого». Вимоги сертифікації концепції «Від колиски до колиски» стимулюють економію природних ресурсів, скорочення відходів і розробку безпечних матеріалів для виробництва товарів. Це сприяє збереженню природних ресурсів і мінімізує екологічний вплив від виробництва. Завдяки заміщенню токсичних речовин їх нетоксичними альтернативами концепція «Від колиски до колиски» створює численні екологічні переваги. [3].

Дизайн для навколишнього середовища (DFE): згідно Фікселу, це «систематичний розгляд проектних характеристик зниження впливу на навколишнє середовище, здоров’я, збільшення рівня безпеки і стабільності протягом всього життєвого циклу продукту» [4]. DFE є інструментом промислової екології, використовується для оцінки життєвого циклу продукту, щоб знизити вплив на навколишнє середовище продукту, процеси або послуги, де вплив розглядається на основі оцінки життєвого циклу.

Еко-дизайн: Россі і співавтори стверджують, що відповідно до ISO 2011, екодизайн є підходом, який враховує і інтегрує екологічні аспекти в процес розробки продукту за допомогою застосування стратегій, спрямованих на зниження негативного впливу на навколишнє середовище на етапах життєвого циклу продукту. Він розглядає функції продукту, надає оцінку екологічної безпеки, продуктивності, вартості, прийнятності ризику, якості продукції [5]. Розгортання функції якості для навколишнього середовища (QFDE) є гнучким методом прийняття рішень, що використовується в розробці товарів або послуг. QFDE може допомогти організації зосередити увагу на найважливіші характеристики нових або існуючих товарів або послуг з точки зору окремого клієнта, сегмента ринку, компанії, або технології розвитку. Результатами застосування методики є зрозумілі схеми та матриці, які можуть бути повторно використані для майбутніх товарів або послуг [6].

Стале картування потоку створення цінності (Sus-VSM) ‑ це інструмент попереднього аналізу для оцінки стійких показників економічних, екологічних та соціальних аспектів у виробництві. Метрики для оцінки ефективності сталого виробництва вивчаються для визначення основних показників і критеріїв, які повинні бути включені в список цінностей (метод бережливого виробництва для виявлення відходів, аналізу поточного стану і проектування бажаного виробництва), сприяння сталому виробництву цього продукту і послідовної реалізації безперервної роботи [7].

Метод аналізу стійких значень ‑ це інструмент якісного аналізу, який дозволяє проводити глибинну оцінку системи. Основна мета цього інструменту – визначити можливості створення стійкої цінності протягом життєвого циклу системи «продукт-сервіс». У цьому контексті розробка інструменту допомагає виробничим компаніям інтегрувати стійкість в розвиток системи «продукти-послуги», а також допомагає дослідникам зрозуміти проблеми та основні фактори цього процесу [8].

Система збалансованих показників стійкості заснована на системі показників, запропонованій Капланом і Нортоном, але з урахуванням екологічних і соціальних аспектів в стратегіях компанії [9]. Перевагами застосування системи збалансованих показників в діяльності підприємств промисловості є: (1) BSC вводить в рамках одного звіту багато розрізнених елементів, що визначають конкурентоспроможність підприємства; орієнтацію на споживачів, скорочення термінів реакції на їхні запити, підвищення якості, зменшення часу, необхідного для початку виробництва нового продукту, управління з метою досягнення довгострокових результатів; (2) збалансована оцінка запобігає субоптимізації. Вимагаючи від керівників підприємства брати до уваги весь набір важливих операційних показників, система дозволяє побачити, чи не досягається поліпшення в одній області за рахунок втрат в інший. Найбільший інтерес представляє оцінка діяльності підприємства з урахуванням взаємодії екологічних, фінансових і соціальних показників.

Відповідно до задач сталого розвитку, для всебічної оцінки екологічності промислових підприємств на об’єкти природного середовища (атмосферне повітря, ґрунт, водні об’єкти) і здоров’я населення доцільно використовувати метод ризик-оцінки. Аналіз екологічних ризиків надає характеристику небезпек, узагальнену якісну і кількісну інформацію про рівні та наслідки дії шкідливих і небезпечних факторів впливу та визначення імовірності наслідків для попередження розвитку несприятливих ефектів для обґрунтування управлінських рішень щодо зменшення рівня ризику. Процедура оцінки екологічних ризиків визначається за трьома етапами: ідентифікація небезпек, оцінка ризику впливів і характеристика ризику. Ризик-аналіз згідно концепції ППР розглядається у трьох аспектах: економічному (визначається оцінкою рівня техногенного навантаження на НС у вигляді екологічних збитків) , соціальному (полягає у дослідженні дії негативних факторів на стійкість промислових підприємств, рівень здоров’я населення) і екологічному (визначається як імовірнісна характеристика реалізації настання або відсутності негативного впливу техногенних факторів на компоненти НПС і здоров’я населення).

Таким чином, розглянуті методи відповідають концепції ППР і можуть бути використані при проведенні комплексної оцінки екологічності підприємства та/або продукції з урахуванням екологічних, економічних та соціальних складових.

Література:

1. dos Santos FYSRGMMR (2010) A logística reversa e a sustentabilidade empresarial. XIII Semead – Semin em Adm:1–17
2. McDonough W., Braungart M. (2002) Remarking the way we make things: cradle to cradle. New York: North Point Press.
3. Toxopeus M.E., De Koeijer BLA, Meij AGGH (2015) Cradle to cradle: effective vision vs. efficient practice? Procedia CIRP 29:384–389. https://doi.org/10.1016/j.procir.2015.02.068
4. Fiksel J. (1995) Design for environment: creating eco-efficient products and processes. New York: McGraw-Hill
5. Rossi M., Germani M., Zamagni A. (2016) Review of ecodesign methods and tools. Barriers and strategies for an effective implementation in industrial companies. J Clean Prod 129:361–373. https://doi.org/10.1016/j.jclepro.2016.04.051
6. Masui K., Sakao T., Kobayashi M., Inaba A. (2003) Applying quality function deployment to environmentally conscious design. Int J Qual Reliab Manag 20:90–106. https://doi.org/10.1108/02656710310453836
7. Faulkner W., Badurdeen F. (2014) Sustainable value stream mapping (Sus-VSM): methodology to visualize and assess manufacturing sustainability performance. J Clean Prod 85:8–18. https://doi.org/10.1016/j.jclepro.2014.05.042
8. Yang M., Vladimirova D., Rana P., Evans S. (2014) Sustainable value analysis tool for value creation. Asian J Manag Sci Appl 1:312–332. https://doi.org/10.1504/AJMSA.2014.070649
9. Kaplan R.S., Norton D.P. (1992) The balanced scorecard –measures that drive performance. Harvard Bus Rev70:71 00178012

Керівник: Крот О.П., доктор технічних наук, доцент кафедри безпеки життєдіяльності та інженерної екології, ХНУБА