Безуглова Валерія Дмитрівна

асистент кафедри соціології та масових комунікації Криворізького державного педагогічного університету СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ. МЕДІА

(Соціальні комунікації. Медіа)

 Медіасвідомість у епоху інформаційно-цифрового суспільства

Сучасне суспільство знаходиться на етапі трансформаційних процесів, у якому медіа відіграють важливу роль. Молоде покоління з раннього дитинства знаходиться під впливом традиційних та електронних засобів масової інформації. З появою та розширенням інтернет-комунікації відбулося перенесення різних видів життєдіяльності людей до медіа-площини. Фактично, молодь задовольняє свої пізнавальні, інформаційні, комунікативні, освітні та інші потреби за допомогою мас-медіа, що сприяє появі медіасвідомості.

У науковому колі не існує єдиного погляду на визначення «медіа». З латинського «medium» трактується як посередник або засіб, який стоїть між чимось. Особливого значення медіа набувають лише у другій половини ХІХ століття разом із попитом на телеграф. Після чого – перша друкована періодика була також приєднана до позначення даного поняття [3]. Наразі, ми можемо стверджувати, що «медіа» – це сукупність каналів, які зберігають та поширюють інформацію різних типів.

Батьком «медіа» прийнято вважати канадського вченого М. Маклюєна, який перший дав визначення цьому терміну. На його думку, медіа – це поліфункціональна категорія, яка включає в себе різноманітні засоби масової комунікації (телеграф, радіо, кіно, пресу, телефон, ігри, рекламу тощо), які мають на меті донести певне повідомлення. Ключовою характеристикою медіа є не зміст, який несе в собі відповідний засіб, а спосіб його подання [4, c.14].

Американський вчений Г. Лассуєлл зазначає: «Сучасні медіа вже давно перестали виконувати роль посередника між певною ситуацією і реципієнтом цієї події. Наразі спостерігається систематичний вплив на свідомість людства. Це пов’язано з тим, що медіа вже не є суто трансляторами інформації, а вони –

адаптують, штучно створюють нові форми сприйняття відповідної інформації» [8].

Розділяє думку попередника і соціологиня Є. Юдіна, яка говорить про

«медіа» як про засіб для створення певної віртуальної реальності, яка сприяє нашаровуванню нової картини світу, яка є непізнаваною, на стару, яка притаманна конкретному індивіду. Даний процес можливий лише за умови – постійного контакту з медіа [6]. Сучасний дослідник Л. Візінг описував схожі процеси, на його думку, медіа надає рух переходу фізичного у смислове і навпаки, тобто людина, яка не розуміється на певних процесах, не усвідомлює відповідні механізми – інтуїтивно оперує ними, немаючі розумового контролю над ними [10].

На даному етапі розвитку людства медіа здійснили перетворення зі звичайного майданчика на цифрову медіа реальність, в якій межа між звичайним життям людей почала зникати. Молодь – це аудиторія, яка знаходиться в зоні ризику віртуальної залежності. Спробуємо схематично розглянути механізм медіаспоживання (схема 1) [5].

 

Рис. 1. Механізм медіаспоживання

Американськими дослідником У. Гассером було встановлено, що сьогодні найбільш розповсюдженим засобом масової інформації є інтернет-медіа. Сьогодні електронні засоби масової інформації слугують універсальним засобом, який поєднує традиційні такі як: телебачення, радіо, друкована періодика. Разом з тим відбувається зміна у соціальному портреті покоління Z. Вченим було виділено такі характерні відмінні риси як: сміливість ( відхід від традиційного), інформативність (постійне бажання споживати ще більше інформації), поліфункціональність (здатність виконувати багато справ одночасно), прискорений спосіб життя (швидкий темп життя). Крім цього існують негативні характеристики: залежність, перенасиченість медіаконтентом, велика сприйнятливість, заміщення цінностей тощо [2].

Якщо порівняти негативні й позитивні аспекти впливу медіа на молодь, то неможливо виділити однозначну відповідь, оскільки кожна особистість має різний ступінь сугестивності, інтенсивність впливу, а також частоту взаємодії з засобами масової інформації. Незважаючи на це, підростаюче покоління є найбільш сприятливими щодо впливу на свідомість. Звідси виникає потреба – навчити молодь жити в інформаційно-цифровому середовищі, як результат, з’являється новий спосіб відображення дійсності – медіасвідомість.

 

Медіасвідомість – це нова понятійна категорія, яка визначає успішність перебування сучасної людини в інформаційному полі. Спираючись на погляди науковців, виділимо наступне визначення вищезгаданого терміну:

«Медіасвідомість – це інтегральна складова, яка включає в себе новий спосіб відображення та пізнання навколишньої дійсності, який допомагає відтворювати і створювати цифрові образи, критично сприймати медіадійсність» [1]. Фактично, це усвідомлене, унормоване споживання медіаобразів у медіаплощині, яке ретранслюється у реальне життя та ситуації.

Відомий науковець К. Банков висуває припущення про видозмінення когнітивних компонентів у пізнавальній діяльності саме у період розквіту інтернет-комунікації. Традиційні медіа у порівнянні з електронними вибудовують лінійне мислення, послідовність й певну системність, натомість останні – пов’язанні з «кліповим» мисленням, хаотичністю й свободою [7].

Висунув теорію про медіасвідомість й філософ М. Негрі, який наголошує про зв’язок «свідомості» й «медіа», але задається питанням оцінці даних відносин. Всім відомо, що медіа – це посередник, що знаходиться між двома об’єктами. Він спробував відобразити дану гіпотезу на прикладі свідомості. На його думку, свідомість – це те, що знаходиться між відчуттям власного «Я» і

«Оточуючим світом», а медіа виступає провідником даної комунікації. Крім цього, вчений помітив, що залежності від впливу засобів масової інформації змінюється поведінка людей [9].

Таким чином, можна зробити висновок, що в епоху інформаційного суспільства людство знаходиться під постійним впливом медіа. Особливо вразливою категорією є підлітки та молодь. Разом із розвитком електронних засобів масової інформації видозмінився спосіб пізнання й відображення дійсності, тобто з’явилося поняття медіасвідомості. Звідси витікає поява характерних негативних і позитивних рис характеру покоління Z. Відтепер, виникає потреба детально дослідити механізми формування медіасвідомості, ризики й можливі наслідки для безпечного життя в цифровому суспільстві.

Список використаних джерел:

3. Безуглова В.Д. Формування медіасвідомості як спосіб відображенння об’єктивної дійсності, Львів, Теорія та практика суспільної науки та освіти. №1. С 44-46.
4. Годик, Ю.О. Угрозы и риски безопасности детской и подростковой аудитории новых медиа, Москва, Медиаскоп. № 2. С 56-58. .
5. Конах В.К. Виникнення та еволюція поняття «медіа-простір» в науковій думці, Дніпро, Вісник. № 2. С 1-18.
6. Маклюэн М. Понимание медиа: внешние расширения человека, Москва, Канон-Пресс, – 458
7. Чернавский А.С. Особенности современного медиапотребления и феномен новых медиа, Москва, Власть. №7. С 1-75.
8. Юдина Е.Н. Развитие медиапространства современной России, Москва, – 50 с.
9. Bankov K. Cultures of Navigation versus Cultures of Erudition: Further Evidence from Cognitive Режим доступа: http://connect- universum.com/page/people/ru/ keyspeakers/bankov. ( Дата перегляду 25.05.21)
10. Lasswell D. Propaganda Technique in World War I. Cambridge, Mass.

: MIT Press, 1971. 233 p

9. Negri Mind and media (Разум и медиа).Режим доступа: http://connect-universum.com/blog/ connectuniversum_en/98.html ( Дата перегляду 25.05.21).
10. Wiesing L. What are Media? Techné/Technology. Researching Cinema and Media Technologies – Their Development, Use and Impact / A. van den Oever. Amsterdam : Amsterdam University Press, 2014. P. 93–104.