Легалізація коноплі та марихуани в україні

 Гардер Юлія Володимирівна

Факультет підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

 Легалізація коноплі та марихуани в україні

Вступ: Легалізація марихуани або коноплі, вона є нелегальною. Справа в тому, що конопля містить психоактивні речовини, які можна використати для виготовлення потужних наркотиків сенсимілії та гашиша. Але все ж таки конопля поступово легалізується. Багато хто вважає, що піонером тут є

Нідерланди, але насправді це не так. Перша країна яка повністю легалізувала марихуану — це Уругвай. Сталося це 10 грудня 2013 року. Перед тим за легалізацію коноплі проголосували депутати Уругвайського парламенту. Між іншим, на продаж марихуани в Уругваї встановлена державна монополія. Якщо ви хочете купити цей наркотик, вам потрібно спочатку зареєструватися у базі даних людей, які вживають марихуану. Зробити це можна лише по досягненні 18 років. Тоді ви зможете купляти не більше 40 грамів марихуани на місяць в аптеках, які мають спеціальну ліцензію.

У рослині багато канабіноїдів – близько 40. Але лише один – тетрагідроканабінол – має психоактивну дію. Цей канабінол концентрується у верхній частині суцвіття коноплі і в її пилку.

У господарстві й інших сферах багато застосовуються інші компоненти рослини, і завдяки генній модифікації навчились вирощувати коноплі без вмісту тетрагідроканабінолу.

«Вся проблема в тому, що марихуана внесена Конвенцією ООН 1961 року в перелік наркотичних речовин, навіть сильнодіючих. Із цього і випливають обмеження на коноплі. Коноплі використовуються в Україні, але раніше вони були такі, як росли, тобто генетично не змінені». На сьогодні вирощування, зберігання, транспортування, реалізація марихуани – це все складові злочину.

В Україні марихуана досі є забороненим до обігу наркотичним засобом. Точної статистики споживання РБК-Україна не змогли надати ні офіційні відомства, ні громадські активісти, але, якщо посилатися на дані щорічного звіту ООН, то в минулому році в нашій країні канабіс вживало не більше 3% населення (з розрахунку, що в Україні проживає понад 40 млн чоловік). Для порівняння – в РФ цей показник становить 3,5%, в Польщі – 4,6%, в Білорусі, Румунії та Молдові – до 2%. [

У Грузії, чий досвід проведення економічних реформ часто є прикладом для України, марихуана популярна у 2,7% населення (в країні мешкає близько 4 млн осіб). 30 липня Конституційний суд Грузії скасував кримінальне покарання за вживання канабісу, якщо воно не було скоєно в публічному місці або в присутності неповнолітніх. В Україні цю новину в ряді ЗМІ і соцмережах трактували, як повну легалізацію марихуани. Багато українських ЗМІ подали цей факт як повну легалізацію вживання марихуани в Грузії. Але декриміналізація її вживання не поширюється на обіг і зберігання канабісу.

У нашій країні практично аналогічна ситуація – вживання марихуани також не заборонено, але ось виготовлення, транспортування і продаж канабісу та похідних від нього речовин – під адміністративною та кримінальною відповідальністю. Згідно ст. 44 Кодексу про адміністративні правопорушення, за обіг цього наркотику в малих кількостях (до п’яти грам) без мети збуту передбачено покарання від штрафу в 425-850 гривень до арешту на термін до 15 діб. За зберігання та перевезення без мети збуту більшої кількості марихуани ст.309 Кримінального кодексу передбачає покарання від штрафу в 850-1700 гривень до тюремного ув’язнення терміном до трьох років. Українське законодавство також передбачає адміністративну відповідальність за вирощування до 10 кущів конопель – до 1700 гривень штрафу з конфіскацією рослин, понад – аж до позбавлення волі до трьох років.

З медичної точки зору, канабіс – також заборонений в Україні наркотик. Урядова постанова №770 від 2000 року, внесла його і похідні речовини в список особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких в країні заборонений, поряд з героїном і опіумом. Зокрема, шкідливим для здоров’я чиновники визначають головний компонент каннабісу – тетрагідроканнабінол (ТГК) і каннабідіол (КБД), який у світовій практиці не є психоактивних речовиною, але впливає на нервову систему. Використання канабісу в США, ЄС, Ізраїлі та інших країнах в медичних цілях все частіше породжує в Україні дискусії з приводу необхідності ввести так званий “легалайз” – тобто, дозволити медичне і рекреаційне вживання марихуани.[1]

Передбачає використання каннабіса виключно в терапевтичних цілях, причому, не обов’язково в чистому вигляді. Препарати з вмістом канабісу відпускаються пацієнтові за рецептом лікаря і тільки для лікування певних хвороб. «Препарати канабісу використовуються також в якості протисудомних, седативних ліків для лікування різних симптоматик. Вони провокують апетит у хворих на анорексію, допомагають зняти прояви епілепсії, хвороби Паркінсона, хвороби Альцгеймера, застосовуються при аутизмі, аутоімунних захворюваннях, глаукомі».

Критики легалізації канабісу з медичною метою звертають увагу на те, що це робити зарано, оскільки довгострокові побічні наслідки вживання таких препаратів досі недостатньо дослідженні. Не достатньо досліджена й дія, яку має медичний канабіс при його вживанні при певних хворобах. Крім того, критики вказують на існування загрози виникнення наркотичної залежності у людей, які вживають канабіс або препарати, виготовлені на його основі. Отже, перш, ніж легалізувати медичний канабіс потрібно провести ґрунтовні дослідження його впливу на здоров’я людини та клінічні випробування відповідних препаратів.

Заборона канабісу в Україні

Саме через психоактивну дію канабіс та продукти з нього були заборонені ще в 1961 році. Тоді була підписана міжнародна Єдина конвенція про наркотичні засоби. Україна теж ратифікувала цю конвенцію. Оскільки йдеться про контроль за особливо небезпечними наркотичними речовинами, кожна із сторін, котра приєдналась до цієї конвенції, може вжити додаткових. за останні декілька років багато країн легалізували продаж канабісу (марихуани) у медичних цілях.

Було проведено багато досліджень і доведено, що існує реальна користь від лікування такими препаратами для осіб, які страждають від певних важких хвороб. важливою особливістю є те, що встановлюється певна межа споживання та зберігання канабісу (марихуани) та діяння, які раніше карались позбавленням волі декриміналізуються. [3]

Висновок: Отже, напрями організації взаємодії діяльності суб’єктів запобігання поширенню наркоманії, незаконному наркообігу, у тому числі й схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, зокрема, це: спільне запобігання відтоку наркотиків із законного (легального) обігу; зменшення шкоди від наслідків незаконного вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; додержанням антинаркотичного законодавства та удосконалення державного контролю за обігом наркотиків в Україні; проведення інформаційної роботи щодо: недопущення немедичного вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, схиляння до їх вживання та небезпеки, які несуть у собі психоактивні речовини; виявлення нових видів наркотиків та психоактивних речовин і прийняття оперативних рішень щодо доцільності здійснення заходів контролю за ними; визначення причин злочинів у сфері наркообігу та пов’язаних з ними правопорушень.

Список використаних джерел:

2. Данилевська Ю.О. кваліфікуючі ознаки як засоби диференціації кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері обігу наркотиків / Ю.о. данилевська // науковий вісник львівського державного університету внутрішніх справ. – – С. 313–324.
3. Ревякін Д.В. окремі питання кримінальної відповідальності за статтею 309 кримінального кодексу україни / д.М. ревякін. – х.: Молодий вчений, – С. 384–386
4. Стрільців О.М. запобігання наркозлочинності: досвід нідерландів / о.М. Стрільців // науковий вісник національної академії внутрішніх справ, 2016. – С. 207–221.