Конституція україни як основа державотворчого процесу

Луценко Д.В.
(Дніпро, Україна)
ПРАВО
(Конституційне право)
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ЯК ОСНОВА ДЕРЖАВОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ
Конституція України – це комплекс провідних та юридично непорушних норм, котрі розповсюджуються на всі ланки суспільства. Конституція затверджує та закріплює соціальне та політичне підґрунтя держави, зафіксовує їх першочергові засади функціонування та процесу розвитку.
В першій Конституції України, яка була створена 26 червня 1996 року, вперше були закріплені основоположні засади українського суспільства. Для української держави це була одна з найважливіших подій в політичному та суспільному житті незалежної демократичної України [4]. Сьогочасна Конституція є важливим підсумком довготривалої історії українського державотворчого процесу, правові звичаї котрого були затверджені писаним першоджерелом права та культури Київської Русі: «Руською правдою», яка створена князем Ярославом Мудрим [3].На фоні цього основний закон України став підґрунтям законодавства країни, її правової системи, а також найважливішим чинником забезпечення суверенітету держави, об’єднання суспільства, створення та розквіту інститутів державної влади, становлення громадянського суспільства [2].
Конституція являла собою акт установчої влади народу. Вона стала рушійною силою при юридичному оформленні національної державності, окреслила такі її ознаки, як демократичність, правовий характер та соціальність, встановила напрям майбутнього державотворчого процесу. На її фундаменті було розпочато розвиток політичної, економічної та ідеологічної різноманітності, затвердження багатопартійності, формування юридичних засобів забезпечення та захисту основних прав людини, створення непохитної правової бази не лише для органів державної влади, а й для формування структур громадянського суспільства [2]. Після прийняття конституції почали працювати нові державні органи, наприклад, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Конституційний Суд та Рахункова палата [3].
Демократичні принципи організації та функціонування держави і суспільства знайшли своє втілення в захисті та здійсненні прав людини і громадянина. Основний закон України не тільки проголосив її суверенною, правовою, соціальною та демократичною державою, а й закріпив демократичний державний і суспільний лад в країні, демократичну організацію державної влади, систему органів державної влади, порядок їх створення і функціонування, гарантії здійснення ними своїх завдань і повноважень. Після проголошення України демократичною державою, вона наділила український народ найвищим конституційно-правовим статусом як носія суверенітету і єдиного джерела влади, затверджуючи тим самим широке коло політичних прав і свобод [1]. Конституція вперше дала можливість для змагальності виборчого процесу, прояву активності громадян у сфері політико-правових відносин. На цьому підґрунті були опрацьовані та затвердженні різноманітні закони (про вибори, про політичні партії, про об’єднання громадян), що мало важливу роль для спрямованості політичної активності громадян. Також Конституція забезпечила обмеження здатності влади втручатися в життя людини і громадянина [1]. Все це вагомий вклад для створення дієздатного громадянського суспільства, впровадження в життя взаємної відповідальності громадянина і держави. Конституція була фундаментом для удосконалення держави й суспільства, правової системи, рушійною силою демократизації соціуму.
Отже, можемо зазанчити, що створення Конституції дає розуміння про досягнення державою певної стабільності в країні. Даний процес детермінує перехід суспільства від одного якісного стану до іншого, зокрема, як це відбувається в Україні – результатом зміни суспільного устрою стало створення громадянського суспільства і демократичної, соціальної, правової держави.
Література:
1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96. (зі змінами і допов.) Відомості Верховної Ради України. 2019, № 38, ст.160.
2. Президія національної академії наук україни постанова 14.06.2006 № 173. «Роль і значення Конституції України державотворенні і правотворенні в Україні (до 10-річчя прийняття Конституції України)» .
3. Битяк Ю.П., Яковюк І.В., Чапала Г.В. Конституція України: досвід реалізації та шляхи удосконалення. Харків: Право, 2006. 43 с.
4. Волченко А. Конституції України. Київ: Парламентське видавництво, 2011.
Науковий керівник: кандидат юрдичних наук,
доцент Чепік-Трегубенко О.С.,