Інфраструктура it-бізнесу: від проблем до завдань

Бай Андрій Сергійович
студент 3 курсу, спеціальність «Комп’ютерні науки» Київський національний торговельно–економічний університет
СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
(Інформаційна безпека)

Інфраструктура it-бізнесу: від проблем до завдань
Активне становлення ІТ-бізнесу як суб’єкта інноваційної інфраструктури регіональної інноваційної системи, сформувало потребу у розробці системи ефективного використання його інноваційного потенціалу і орієнтації виконуваних науково-технологічних розробок на потреби регіонального, національного і закордонних ринків. Це може стати потужним інноваційним ресурсом розвитку регіону і країни і забезпечити взаємозв’язок суспільних
цінностей, можливостей ІТ-кадрів, актуальних для країни наукомістких технологій і виробництв; розвиток інтелектуальних здібностей майбутніх фахівців і вчених – відтворення потенціалу розвитку України.[1]
Незважаючи на очевидний високий продуктивний соціально-економіний ефект від функціонування ІТ-бізнесу його розвиток гальмується багатьма факторами,зокрема критичними, на нашу думку, є рівень інвестицій саме в високотехнологічну інфраструктуру, телекомунікації та інформаційні технології. Тенденція до зниження капітальних інвестицій характерна для всієї національної економіки, проте високотехнологічні галузі, що мають бути у пріоритеті невиправдано знівельовані. В підсумку, процеси діджиталізації в регонах протікають аморфно й продукують інформаційно-технологічний атавізм. [2]
Дослідження [3] показали, що найбільш гострими бар’єрами фінансово- економічного характеру для активізації діяльності високотехнологічного ІТ- бізнесу є:
– низький рівень платоспроможного попиту на товари, роботи й послуги;
– непрозорі механізми ціноутворення на товари, роботи й послуги, високий рівень тіньової економіки на регіональному рівні;
– недостатній рівень рентабельності об’єктів соціально-економічної інфраструктури, що перебувають у державній чи муніципальній власності;
– низька інвестиційна привабливість регіонів;
– дефіцит бюджетних асигнувань в проекти розвитку ІТ-бізнесу;
– несприятливий податковий клімат (недосконалість режимів пільгового оподаткування, розширення коридору бази оподаткування та ін.);
– недостатність ресурсного потенціалу малих та середніх ІТ-компаній на рівні регіону.
Для прискорення трансформації української економіки в економіку знань необхідні рішучі дії [3] з формування правового поля державного, регіонального і місцевого рівня у сфері використання і впровадження інновацій. Спільні завдання зі створення регіональної і національної інноваційної інфраструктури, що стоять перед органами влади і ІТ-бізнесом, можна сформулювати таким чином:
-створення фінансових інститутів, що забезпечують безперервність фінансування ІТ-проектів;
– розвиток виробничо-технологічної інноваційної інфраструктури в регіоні (технопарки, бізнес-інкубатори, інноваційно-технологічні центри, центри трансферу технологій і ін.);
-сприяння розвитку коопераційних зв’язків між суб’єктами інноваційної системи;
-розвиток інформаційної, експертно-консалтингової і освітньої інфраструктури інноваційної діяльності;
-активна підготовка кадрів для інноваційної діяльності і інфраструктури.
Список використаних джерел:
1. Мазаракі А. А. Інноваційний потенціал України: монографія/ А.А. Мазаракі, Т.М. Мельник, В.В. Юхименко, В.М. Костюченко, Л.П. Кудирко та ін.; за заг. ред. А. А. Мазаракі. – К.: Київ. нац. торг.-екон.ун-т, 2012. – 592 с.
2. Бай С.І. ІТ-кластери в Україні: економічний потенціал/ Бай С.І., Присяжнюк А.Ю. //Економіка України. – 2018. -№ 9. С.– 50-59.
3. Геєць В.М. Економіка України: ключові проблеми і перспективи / В. М. Геєць// Економіка і прогнозування. – 2016. –№1. С.– 7-22