ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА В УКРАЇНІ

Мкртчан К.А.

студентка юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

ПРАВО (Адміністративне право)

 ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА В УКРАЇНІ

Враховуючи глобальний розвиток інформаційної сфери, питання інформаційної безпеки є актуальним не лише для всіх, а й для держави в цілому. Тому останнім часом питання захисту інформації приділяється велика увага з боку міжнародних організацій, державних установ та науковців у різних галузях, включаючи право.

У сучасних умовах інформаційна безпека є одним із видів національної безпеки України. І це виправдано законодавчим визначенням «національна безпека», яке закріплено в Законі України «Про основи національної безпеки України». Таким чином, закон передбачає, що національна безпека – це захист життєво важливих інтересів людини та громадянина, суспільства та держави, що забезпечує стійкий розвиток суспільства, раннє виявлення, запобігання та нейтралізацію реальних та потенційних загроз національним інтересам у правоохоронній, протидії -корупція, прикордонна діяльність та оборона, інформаційна безпека тощо. [1].

Особливо сьогодні інформаційна безпека має величезне значення для ефективного функціонування кожної окремої сфери держави, будь то політичної, економічної, соціальної тощо. Зрозуміло, що на сьогодні реалізація ефективної,всебічної та ефективної державної інформаційної політики є необхідним фактором інформаційної безпеки кожної країни.

Державна інформаційна політика загалом означає сукупність основних напрямків та методів державної діяльності щодо отримання, використання, розповсюдження та зберігання інформації [2]. І відповідно до ст. 3 Закону України “Про інформацію” основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу до інформації для всіх; забезпечення рівних можливостей для створення, збору, отримання, зберігання, використання, розповсюдження, захисту інформації; створення умов для формування інформаційного суспільства в Україні; забезпечення відкритості та прозорості суб’єктів влади; створення інформаційних систем та інформаційних мереж, розвиток електронного державного управління; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних джерел інформації; забезпечення інформаційної безпеки в Україні; підтримка міжнародного співробітництва в галузі інформації та входження України у світовий інформаційний простір [3].

Наголошуємо, що один із найважливіших напрямків державної інформаційної політики в Україні законодавчо визначається як інформаційна безпека. Зрозуміло, що визначити цю сферу як центральну для реалізації цієї державної політики сьогодні є необхідністю. Однак ми зазначаємо, що рівень інформаційної безпеки в Україні залишається досить низьким і потребує вдосконалення.

Тому пані Ільницька звертається до проблемних питань, які загрожують інформаційній безпеці України: прояви обмежень свободи вираження поглядів та доступу громадян до інформації; спотворення, блокування, упереджене та висвітлення інформації; його несанкціоноване розповсюдження; відкрита дезінформація; розповсюдження інформації в інших державах та проникнення деструктивної інформації в національний інформаційний простір; створення та функціонування неконтрольованих інформаційних потоків у національному інформаційному просторі держави; поширення культу насильства та жорстокості через засоби масової інформації; Повільний вхід України у світовий інформаційний простір; незбалансованість державної інформаційної політики та відсутність необхідної інфраструктури в інформаційній сфері; публікація дезінформації в Інтернеті тощо. [4].

Отже, інформаційна безпека України надзвичайно важлива для національної безпеки держави в цілому. Тому проблема, яку ми вивчали,

надзвичайно актуальна, особливо зараз. Зрозуміло, що правовий та організаційний механізм управління інформаційною безпекою в нашій країні потребує негайного вдосконалення, оскільки інформаційний простір України є досить вразливим. Ми вважаємо, що питання інформаційної безпеки потрібно вирішувати комплексно та послідовно. Тому для ефективного захисту інформаційного простору України в першу чергу необхідно вдосконалити національну правову базу, що регулює відносини у цій сфері, та запровадити необхідні стандарти інформаційної безпеки. А по-друге, необхідною умовою такого вдосконалення та впровадження є вивчення міжнародного досвіду у цій галузі та врахування особливостей внутрішньої політичної, економічної та соціальної ситуації в країні.

Список использованных источников:

1. Про основи національної безпеки України: Закон України від 06.2003 p. № 964-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 39. Ст. 351.
2. Інформаційна політика             в             Україні. URL: http://www.zoda.gov.ua/article/l30/informatsiyiia (дата звернення: 04.2018).
3. Про інформацію: Закон України від 10.1992 р. № 2657-ХП.

Відомості Верховної Ради України. 1992. № 48. Ст. 650.

4. Ільницька У. Інформаційна безпека України: сучасні виклики, загрози та механізми протидії негативним інформаційнопсихологічним впливам. URL: http://science.lpnu.ua/sites/default/files/journalpaper/2017/jun/4352/ilnicka0.pdf (дата звернення: 04.2018).
5. Малик Я. Інформаційна безпека України: стан та перспективи розвитку. Ефективність державного управління. № 44. С. 13—20. 6. Ліпкан В. А., Максименко Ю. Є., Желіховський В. М. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції: навч. посіб. Київ: КНТ, 2006. 280 с.

Науковий керівник: д.ю.н., доцент Голобутовський Р.З.