Формування основ колористичної компетентності у майбутніх викладачів з мистецтва

Паньків Ганна Степанівна
Доцент кафедри музичного та образотворчого мистецтв
Ізмаїльський державний гуманітарний університет
ОСВІТА (Проблеми підготовки фахівців)

Формування основ колористичної компетентності у майбутніх викладачів з мистецтва
Більша частина студентів, що приходить до ЗВО на спеціальності галузі образотворчого мистецтва ( спеціальності 014.12, 023), мають досить малий досвід мальовничої практики. Проблема ускладнена ще й тим, що далеко не всі школи сучасної довузівської освіти ставлять в основу підготовки художників-початківців роботу з натури. Це означає, що слабо задіяний один з найважливіших механізмів формування культури сприйняття та професійного формування зорових образів – процес сприйняття та аналіз кольору.
Основна частина підготовки митця – постановка ока на формування зорового образу натури, що відповідає меті та завданням живописного зображення. Цілеспрямованість постановки ока на сприйняття кольору можна розглядати як одну з ознак професіоналізму. З вирішення цієї проблеми починається школа і саме мистецтво живопису. Вміння помічати колірну гармонію в навколишній дійсності відкриває дорогу до колористичної майстерності художника. Подолання предметності сприйняття кольору, буденного бачення кольору й роздільного бачення, становить одну з найбільш важливих і складних педагогічних проблем підготовки майбутніх вчителів з образотворчого мистецтва та галузі «Мистецтво».
Компетентність можна розглядати як досвід практичної діяльності, результатом якої стає вміння, здатність, особистісна орієнтація. Поняття «колористична компетентність» може бути визначено як здатність застосовувати теоретичні знання основ кольорознавства і колористики в сукупності з практичними навичками для створення художнього образу за допомогою виразних засобів живопису. Колористична компетентність входить до базових складових професійних компетентностей в галузі зображального мистецтва, формування яких відбувається в процесі практичної професійної діяльності.
Рівень креативності, творчої активності випускників мистецьких спеціальностей, безсумнівно, є досить високим і має величезний потенціал до розвитку, а їх ерудиція, обізнаність в питаннях теорії живопису, знання основ кольорознавства, вимагає підвищеної уваги. Сучасна система художньої та художньо-педагогічної освіти, методики і практики навчання вимагає вдосконалення і поліпшення, особливо це стосується саме колористичної компетентності студентів на всіх рівнях.
На основі аналізу колористичної підготовки в системі художньо-педагогічної освіти можна виділити основні принципи навчання колористичній культурі, яким повинні слідувати майбутні молодші та бакалаври :
– необхідно обов’язкове первинне засвоєння загальнотеоретичних знань про колір (фізичні, психологічні властивості кольору) в тісному зв’язку з практичними вправами по колористиці;
– практичні заняття з освоєння колориту в живописі в кінцевому рахунку повинні бути спрямовані на засвоєння закономірностей гармонізації кольорових зіставлень (відносин) і творчого розвитку учнів;
– вивчення авторських колірних систем повинно здійснюватися на основі аналізу різних гармонійних колірних поєднань .
Колір в творі художника-реаліста – не самоціль, а природний результат його складних і тонких живописних спостережень, його знань закономірностей колірних явищ в реальній дійсності. Тільки на основі знань законів об’єктивного світу можлива правдива передача в живопису колористичного стану природи. Їх відсутність ускладнює творчий процес художника, веде до невиправданої умовності виразних засобів.
Процес роботи з натури, так само, як і процес її сприйняття, розгортаються в часі, тому на кожному етапі створення зображення зоровий образ повинен відтворювати відповідні колірні якості натури. На початку роботи проявляється узагальнене сприйняття у формі поєднання взаємопов’язаних великих (локальних) колірних плям. При вирішенні завдань, що відносяться до деталізації колірного ладу зображення, – потрібно вміння формувати всебічного зорового образу натури, його насичення деталями колірних взаємозв’язків. Таке вміння реалізується в прийомах професійної постановки ока, цілеспрямованого використання потенційних можливостей органів зору. Розглядаючи натуру «за колірними вузлами», ми створюємо нюанси кольору через ефекти крайового контрасту, переводячи погляд між колірними площинами, доповнюємо їх ефектами послідовного контрасту і т.д.
Механізми формування живописного образу натури в процесі зорового її сприйняття взаємопов’язані і знаходяться в активній взаємодії, тому ефективне управління ними можливо лише як управління системою (системне). До числа такого роду механізмів можна віднести:
– включення в процес сприйняття понять про те, що слід виділити в зоровому образі натури живописні якості кольорів;
– створення умов в яких знаходяться об’єкт і суб’єкт сприйняття, необхідних для наочного прояву даних якостей кольору,
– використання прийомів і допоміжних інструментів для відповідної постановки (налаштування) ока.
Ми переконані, що навчання образотворчому мистецтву має бути спрямоване не тільки на вивчення і придбання знань і навичок з теорії та практиці живопису, а й на мотивований розвиток творчих здібностей учнів. Саме це уможливить динамічне підвищення рівня початкової підготовки на молодших курсах художніх і художньо-педагогічних ЗВО. Безсумнівно, це послужить також і вирішенню означеної на початку статті проблеми формування основ колористичної компетентності студентів