Формування інноваційної стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств

Ворона Ангеліна
(Київ, Україна)
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ
(Фінансові відносини)
ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
В умовах стрімкого розвитку глобалізаційних процесів та євроінтеграційних напрямів розвитку України особливого значення набуває інноваційна діяльність, як потенційна можливість забезпечення стійких конкурентних переваг на ринку та підвищення загального рівня конкурентоспроможності країни. Планування інноваційної діяльності дозволяє підприємству передбачити та оцінити можливі результати від активізації інноваційних процесів, спрогнозувати та уникнути ризиків діяльності, виявити фактори зовнішнього та внутрішнього середовища, які можуть впливати на реалізацію інноваційних проектів.
У світовій практиці виокремлюють три основних види стратегій розвитку підприємства, кожний з яких обґрунтований специфікою виробництва:
− стратегія зростання (розвитку) відображає намір підприємства збільшувати обсяги продажу, прибутку, капіталовкладень, закріпити та утримувати позиції лідера, активізувати конкурентні переваги;
− стратегія стабілізації (сталості) характеризує прагнення підприємства зберегти досягнуті обсяги виробництва за умов суттєвої нестабільності обсягів продажу і прибутку, досягти ринкової рівноваги, збільшити ринкову частку, максимізувати прибуток;
− стратегія виживання – оборонна стратегія за умов впливу кризових явищ у діяльності підприємства. Основна мета даної стратегії – уникнення ймовірності банкрутства, забезпечення беззбитковості виробництва [1].
Стратегія інноваційного розвитку, як ефективний засіб розвитку сільськогосподарських підприємств не тільки дає змогу підприємству враховувати зміни в оточуючому середовищі, а й сприяє генеруванню змін в середині підприємства та забезпечує управління цими змінами з метою підвищення рівня кінцевих результатів діяльності підприємства.
Основою вибору сільськогосподарськими підприємствами інноваційної стратегії розвитку є обґрунтування тенденцій розвитку науки й техніки, впровадження і використання нових технологій, випуску нових видів продукції. Для вибору стратегії інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств важливими є врахування факторів впливу, а саме: співвідношення інвестиційної підтримки базових і пріоритетних напрямів інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств; співвідношення між інтелектуальним ресурсом – наявним та необхідним; ступінь матеріально-технічної бази для підтримання інноваційної діяльності; співвідношення короткострокових і довгострокових цілей у процесі використання інноваційної продукції; рівень технологічної готовності до залучення інновацій [2].
При цьому з урахуванням внутрішніх чинників впливу кожний регіон країни має різний рівень технологічної готовності до запровадження інноваційних технологій.
Отже, розвиток сільськогосподарських підприємств доцільно розглядати як кількісні та якісні зміни продуктивних сил, економічних відносин, результатів господарської діяльності підприємств за рахунок впровадження інновацій. Стратегія інноваційного розвитку передбачає відтворення виробничих, трудових, фінансових ресурсів через запровадження нових технологій, що забезпечують конкурентні переваги та мінімізують фінансові ризики для підприємств.
Література:
1. Саблук П.Г. Основні напрями розробки стратегічного розвитку АПК в Україні. Економіка АПК. 2009. № 12. С. 3-15.
2. Вишневська О.М. Особливості і складові стратегії інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств. Вісник Харківського національного аграрного університету. 2013. № 6. С. 15-21.
Науковий керівник: кандидат економічних наук,
доцент Тітенко Зоя Миколаївна